Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Свята Успенська Києво-Печерська Лавра (вид з моста Патона).
У «Повісті минулих літ» під 1051 роком говориться, що якийсь чоловік з міста Любеч на Чернігівщині, подався на Афон у Грецію, де був пострижений у ченці під ім`ям Антонія, після чого повернувся на батьківщину й опинився в Києві. Святая Успенская Киево-Печерская Лавра (вид с моста Патона). В «Повести временных лет» под 1051 годом говорится, что какой-то человек из города Любеч на Черниговщине, подался на Афон в Грецию, где был пострижен в монахи под именем Антония, после чего вернулся на родину и оказался в Киеве. The Kyiv (Kiev) St. Lavra Pechersk (Cave) Monastery of the Assumption. The view from the Patona Bridge. |
Фото жовтня 2006 року.
Свята Успенська Києво-Печерська Лавра (вид з Гідропарку).
У Києві, після довгого блукання по монастирях, Антоній оселився в печері, викопаній пресвітером Іларіоном, що згодом став митрополитом. Незабаром Антоній прославився своїм печерним життям і знайшов серед ченців багато послідовників. Коли їх стало вже дванадцятеро, Антоній призначив їм ігуменом Варлаама, а сам подався на сусідню гору і викопав там другу печеру, що нині зветься Ближньою. Там-таки, за свідченням літописця, засновник монастиря й помер. Згодом, коли з дозволу князя Ізяслава Ярославовича, на горі було побудовано надпечерний монастир, його (оскільки раніше ченці жили в печері) прозвали "Печерський монастир".
Святая Успенская Киево-Печерская Лавра (вид с Гидропарка).
В Киеве, после долгих скитаний по монастырям, Антоний поселился в пещере, выкопанной пресвитером Илларионом, который позднее стал митрополитом. Вскоре Антоний прославился своей пещерной жизнью и нашел среди монахов много последователей. Когда их стало уже двенадцать, Антоний назначил им игуменом Варлаама, а сам подался на соседнюю гору и выкопал там другую пещеру, которая ныне называется Ближней. Там же, по свидетельству летописца, основатель монастыря и умер. Позднее, когда с разрешения князя Изяслава Ярославовича, на горе был построен надпещерный монастырь, его (поскольку ранее монахи жили в пещере) прозвали "Печерский монастырь".
The Kyiv (Kiev) St. Lavra Pechersk (Cave) Monastery of the Assumption. The view from the Dnipro River.
У Києві, після довгого блукання по монастирях, Антоній оселився в печері, викопаній пресвітером Іларіоном, що згодом став митрополитом. Незабаром Антоній прославився своїм печерним життям і знайшов серед ченців багато послідовників. Коли їх стало вже дванадцятеро, Антоній призначив їм ігуменом Варлаама, а сам подався на сусідню гору і викопав там другу печеру, що нині зветься Ближньою. Там-таки, за свідченням літописця, засновник монастиря й помер. Згодом, коли з дозволу князя Ізяслава Ярославовича, на горі було побудовано надпечерний монастир, його (оскільки раніше ченці жили в печері) прозвали "Печерський монастир".
Святая Успенская Киево-Печерская Лавра (вид с Гидропарка).
В Киеве, после долгих скитаний по монастырям, Антоний поселился в пещере, выкопанной пресвитером Илларионом, который позднее стал митрополитом. Вскоре Антоний прославился своей пещерной жизнью и нашел среди монахов много последователей. Когда их стало уже двенадцать, Антоний назначил им игуменом Варлаама, а сам подался на соседнюю гору и выкопал там другую пещеру, которая ныне называется Ближней. Там же, по свидетельству летописца, основатель монастыря и умер. Позднее, когда с разрешения князя Изяслава Ярославовича, на горе был построен надпещерный монастырь, его (поскольку ранее монахи жили в пещере) прозвали "Печерский монастырь".
The Kyiv (Kiev) St. Lavra Pechersk (Cave) Monastery of the Assumption. The view from the Dnipro River.
Фото травня 2004 року.
Свята Успенська Києво-Печерська Лавра. Вид з Дніпровського узвозу; праворуч -
парк Вічної Слави (історична місцевість
Берестів).
Отже, Печерський монастир як чернеча громада почав своє існування в стольному граді Києві за князювання Ярослава Мудрого, митрополичого служіння святого Іларіона, ігуменства Варлаама при активній участі Антонія.
Святая Успенская Киево-Печерская Лавра. Вид с Днепровского спуска; справа - парк Вечной Славы (историческая местность Берестов).
Таким образом, Печерский монастырь как монашеское сообщество начал свое существование в стольном граде Киеве во время княжения Ярослава Мудрого, митрополичьего служения святого Иллариона, игуменства Варлаама при активном участии Антония.
Kyiv Pechery Lavra again attracts thousands of pilgrims from all orthodox countries and visitors from all over the world.
The Lavra Cave Monastery founded in 1051 by monks is situated picturesquely on a highland overlooking the Dnipro River. It boasts numerous churches, bell tower and miles of underground tunnels (caves) with ancient crypts and ecclesiastical objects.
The Museum of the Historical Treasures & Jewellery is placed on the grounds of Lavra.
Отже, Печерський монастир як чернеча громада почав своє існування в стольному граді Києві за князювання Ярослава Мудрого, митрополичого служіння святого Іларіона, ігуменства Варлаама при активній участі Антонія.
Святая Успенская Киево-Печерская Лавра. Вид с Днепровского спуска; справа - парк Вечной Славы (историческая местность Берестов).
Таким образом, Печерский монастырь как монашеское сообщество начал свое существование в стольном граде Киеве во время княжения Ярослава Мудрого, митрополичьего служения святого Иллариона, игуменства Варлаама при активном участии Антония.
Kyiv Pechery Lavra again attracts thousands of pilgrims from all orthodox countries and visitors from all over the world.
The Lavra Cave Monastery founded in 1051 by monks is situated picturesquely on a highland overlooking the Dnipro River. It boasts numerous churches, bell tower and miles of underground tunnels (caves) with ancient crypts and ecclesiastical objects.
The Museum of the Historical Treasures & Jewellery is placed on the grounds of Lavra.
Фото вересня 2010 року. |
Карта-схема Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.
Карта-схема Национального Киево-Печерского историко-культурного заповедника. Map of National Kyiv-Pechersk historical & cultural preserve. |
На карті-схемі позначено:
На карте-схеме обозначены:
|
1. Троїцька надбрамна церква, 1106 р. (корпус №27).
2. Церква Спаса на Берестові, 12-19 ст. (корпус №84). 3. Монастирські мури Верхньої Лаври, 1698 р. (корпус №92). 4. Башта Івана Кушника, 1698 р. (корпус №88). 5. Південна вежа, 1698 р. (корпус №89). 6. Онуфріївська вежа (Палатна), 1698 р. (корпус №83). 7. Малярна вежа (Північна), 1698 р. (корпус №17). 8. Південна брама, 18 ст. (корпус №79). 9. Успенський собор, 11-20 ст. (корпус №80). 10. Дзвіниця Успенського собору, 1731 р. (корпус №81). 11. Водосвятний ківорій Верхньої Лаври, 1896-1897 рр. (корпус №95). 12. Келії, 1720 р. (корпус №3). /Наразі - виставкові приміщення та пост охорони/. 13. Келії, 16-18 ст. (корпус №4). /Наразі - виставкові приміщення/. 14. Ковнірівський корпус, 18ст.(корпус №І2). /Наразі - Музей історичних коштовностей України/. 15. Економічний корпус, 1720 р. (корпус №7). 16. Церква Всіх Святих, 1696 р. (корпус №82). 17. Микільська лікарняна церква, 17-18 ст. (корпус №25). 18. Братська лікарня (лікарняні келії), 1841-1842 рр. (корпус №26). /Наразі - Музей театрального, музичного та кіномистецтва України/. 19. Аптека, 1902-1903 р. (корпус №24). /Наразі - Державна історична бібліотека України/. |
|
20. Корпус клірошан, 1720 р. (корпус №20). /Наразі - Галерея «Неф» Заповідника/.
21. Друкарня, 1720 р. (корпус №8-9). /Наразі - Музей книги і друкарства України. Дирекція Заповідника/. 22. Будинок намісника, 1824 р. (корпус №1). /Наразі - виставкові приміщення, кав'ярня/. 23. Бібліотека Флавіана, 1908-1909 рр. (корпус №5). /Наразі - виставка мікромініатюр Миколи Сядристого/. 24. Будинок митрополита, 1727 р. (корпус №2). /Наразі - Музей українського народного декоративного мистецтва/. 25. Благовіщенська церква, 1905 р. (корпус №86). /Наразі - Музей українського народного декоративного мистецтва/. 26. Трапезна, 19 ст. (корпус №29). /Наразі - Церква преподобних Антонія і Феодосія/. 27. Трапезна, 17 ст. (корпус №85). /Наразі - Музей українського народного декоративного мистецтва/. 28. Дзвіниця на Ближніх печерах, 1763 р. (корпус №38). 29. Галерея на Ближніх печерах, 1816 р. (корпус №37). 30. Здвиженська церква, 1700 р. (корпус №36). 31. Вхід до Ближніх печер, 1818 - кінець 19 ст. (корпус №41). /Наразі - вхід до лабіринту Ближніх печер/. 32. Підпірна стіна Дебоскета, 1750-і рр. (корпус №77). 33. Ківорій та колодязь Св. Антонія, 1914 р. (корпус №75). 34. Ківорій та колодязь Св. Феодосія, 1914 р. (корпус №76). 35. Аннозачатїївська церква на Дальніх печерах, 18 ст. (корпус №67). /Наразі - вхід до лабіринту Дальніх печер/. |
|
36. Церква Різдва Богородиці, 1696 р. (корпус №59).
37. Дзвіниця на Дальніх печерах, 1754 р. (корпус №62). 38. Галерея від Ближніх печер до Дальніх, 19 ст. (корпус №72). 39. Свічковий завод (келії гостинного двору), 1830-1831, 1872-1874 рр. (корпус №64). /Наразі - Київська Духовна Академія і Семінарія/. 40. Воскресенська церква, 1696 р. (корпус №114). 41. Каплиця над артезіанською свердловиною, початок 20 ст. (корпус №47). /Наразі - Церква в ім'я ікони Божої Матері «Живоносне джерело»/. 42. Церква Феодосія Печерського, 1696 р. (корпус №110). 43. Будинок доглядача Ближніх печер, 19 ст. (корпус №42). 44. Будинок доглядача Дальніх печер, 1810 р. (корпус №49). /Наразі - канцелярія Київської митрополії Української православної церкви Московського патріархату/. 45. Братські келії на Ближніх печерах, 1890 р. (корпус №45). /Наразі - Конгрегаційна зала Української православної церкви Московського патріархату/. 46. Оборонна стіна навколо Дальніх і Ближніх печер, 1841-1848 рр. (корпус №93). 47. Корпус №48, 1839 р. (корпус №48). /Наразі - Церква Всіх Преподобних Печерських/. 48. Московська брама Фортеці, 18 ст. (корпус №120). 49. Тунель у валах Фортеці, 18 ст. (корпус №120-а). -- Кав'ярня, громадська вбиральня, кіоск «Сувеніри». |
На карте-схеме обозначены:
|
1. Троицкая надвратная церковь, 1106 г. (корпус №27).
2. Церковь Спаса на Берестове, 12-19 в. (корпус №84). 3. Монастырские стены Верхней Лавры, 1698 г. (корпус №92) 4. Башня Ивана Кушника, 1698 г. (корпус №88). 5. Южная башня, 1698 г. (корпус №89). 6. Онуфриевская башня (Палатная), 1698 г. (корпус №83). 7. Малярная башня (Северная), 1698 г. (корпус №17). 8. Южные ворота, 18 в. (корпус №79). 9. Успенский собор, 11-20 в. (корпус №80). 10. Колокольня Успенского собора, 1731 г. (корпус №81). 11. Водосвятный киворий Верхней Лавры, 1896-1897 гг. (корпус №95). 12. Кельи, 1720 г. (корпус №3). /Ныне - выставочные помещения и пост охраны/. 13. Кельи, 16-18 в. (корпус №4). /Ныне - выставочные помещения/. 14. Ковнировский корпус, 18ст.(корпус №12). /Ныне - Музей исторических драгоценностей Украини/. 15. Экономический корпус, 1720 г. (корпус №7). 16. Церковь Всех Святых, 1696 г. (корпус №82). 17. Никольская больничная церковь, 17-18 в. (корпус №25). 18. Братская больница (больничные кельи), 1841-1842 гг. (корпус №26). /Ныне - Музей театрального, музыкального и киноискусства Украины/. 19. Аптека, 1902-1903 г. (корпус №24). /Ныне - Государственная историческая библиотека Украины/. |
|
20. Корпус клирошан, 1720 г. (корпус №20). /Ныне - Галерея «Неф» Заповедника/.
21. Типография, 1720 г. (корпус №8-9). /Ныне - Музей книги и книгопечатания Украины. Дирекция Заповедника/. 22. Дом наместника, 1824 г. (корпус №1). /Ныне - выставочные помещения, кафе/. 23. Библиотека Флавиана, 1908-1909 гг. (корпус №5). /Ныне - выставка микроминиатюр Николая Сядристого/. 24. Дом митрополита, 1727 г. (корпус №2). /Ныне - Музей украинского народного декоративного искусства/. 25. Благовещенская церковь, 1905 г. (корпус №86). /Ныне - Музей украинского народного декоративного искусства/. 26. Трапезная, 19 в. (корпус №29). /Ныне - Церковь преподобных Антония и Феодосия/. 27. Трапезная, 17 в. (корпус №85). /Ныне - Музей украинского народного декоративного искусства/. 28. Колокольня на Ближних пещерах, 1763 г. (корпус №38). 29. Галерея на Ближних пещерах, 1816 г. (корпус №37). 30. Здвиженская церковь, 1700 г. (корпус №36). 31. Вход к Ближним пещерам, 1818 - конец 19 в. (корпус №41). /Ныне - вход в лабиринт Ближних пещер/. 32. Подпорная стена Дебоскета, 1750-ые гг. (корпус №77). 33. Киворий и колодец Св.nbsp;Антония, 1914 г. (корпус №75). 34. Киворий и колодец Св.nbsp;Феодосия, 1914 г. (корпус №76) 35. Аннозачатиевская церковь на Дальних пещерах, 18 в. (корпус №67). /Ныне - вход в лабиринт Дальних пещер/. |
|
36. Церковь Рождества Богородицы, 1696 г. (корпус №59).
37. Колокольня на Дальних пещерах, 1754 г. (корпус №62). 38. Галерея от Ближних пещер к Дальним, 19 в. (корпус №72). 39. Свечной завод (кельи гостинного двора), 1830-1831, 1872-1874 гг. (корпус №64). /Ныне - Киевская Духовная Академия и Семинария/. 40. Воскресенская церковь, 1696 г. (корпус №114). 41. Часовня над артезианской скважиной, начало 20 в. (корпус №47). /Ныне - Церковь во имя иконы Божьей Матери «Живоносный источник»/. 42. Церковь Феодосия Печерского, 1696 г. (корпус №110). 43. Дом смотрителя Ближних пещер, 19 в. (корпус №42). 44. Дом смотрителя Дальних пещер, 1810 г. (корпус №49). /Ныне - канцелярия Киевской митрополии Украинской православной церкви Московского патриархата/. 45. Братские кельи на Ближних пещерах, 1890 г. (корпус №45). /Ныне - Конгрегационный зал Украинской православной церкви Московского патриархата/. 46. Оборонная стена вокруг Дальних и Ближних пещер, 1841-1848 гг. (корпус №93). 47. Корпус №48, 1839 г. (корпус №48). /Ныне - Церковь Всех Преподобных Печерских/. 48. Московские ворота Крепости, 18 в. (корпус №120). 49. Туннель в валах Крепости, 18 в. (корпус №120-а). -- Кафе, общественный туалет, киоск «Сувениры». |
Explication:
|
1. Trinity Over-the-Gate Church, 1106 (building No.27).
2. Church of the Savior at Berestovo, 12th-19th cc. (building No.84). 3. Upper Lavra Fortification Walls, 1698 (building No.92). 4. Ivan Kushnyk Tower, 1698 (building No.88). 5. Southern Tower, 1698 (building No.89). 6. Onufry Tower, 1698 (building No.83). 7. Painters` Tower (Northern), 1698 (building No.17). 8. Southern Gate, 18th c. (building No.79). 9. Dormition Cathedral, 11th-20th cc. (building No.80). 10. Dormition Cathedral Belfry, 1731 (building No.81). 11. Holy Water Ciborium of the Upper Lavra, 1896-1897 (building No.95). 12. Monks` Dormitories, 1720 (building No.3). /Today - Exhibition Halls and Sentry Box/. 13. Monks` Dormitories, 16th-18th cc. (building No.4). /Today - Exhibition Halls/. 14. Kovnir Building, 18th c. (building No.12). /Today - Historical Treasures of Ukraine Museum/. 15. Husbandry Building, 1720 (building No.7). 16. All the Saints Church over the Husbandry Gate, 1696 (building No.82). 17. St. Nicholas Refectory Church, 17th-18th cc. (building No.25). 18. Monastery Infirmary Cells, 1841-1842 (building No.26). /Today - Museum of Theatre, Music & Cinematic Art/. 19. Farmacy, 1902-1903 (building No.24). /Today - State Historical Library of Ukraine/. |
|
20. Kliroshans` Building, 1720 (building No.20). /Today - "Nave" Gallery/.
21. Print-Shop, 1720 (buildings No.8-9). /Today - Ukrainian Museum of Books & Printing and Administration of the National Preserve/. 22. Vicar`s House, 1824 (building No.1). /Today - Exhibition Halls and Cafe. 23. Flavian`s Library, 1908-1909 (building No.5). /Today - Exhibition of M. Siadrysty`s Microminiatures/. 24. Metropolitan`s House, 1727 (building No.2). /Today - State Museum of Ukrainian Folk Decorative Art/. 25. Annunciation Church, 1905 (building No.86). /Today - State Museum of Ukrainian Folk Decorative Art/. 26. Refectory, 19th c. (building No.29). /Today - St. Anthony and St. Theodosius Church/. 27. Refectory, 17th c. (building No.85). /Today - State Museum of Ukrainian Folk Decorative Art/. 28. Near-by Caves Belfry, 1763 (building No.38). 29. Near-by Caves Gallery, 1816 (building No.37). 30. Cross Exaltation Church, 1700 (building No.36). 31. Entrance to the Near-By Caves, 1818 - end of the 19th c. (building No.41). /Today - Entrance to the Near-By Caves Labyrinth/. 32. Debosquette Wall, 1750 (structure No.77). 33. Ciborium & St. Anthony`s Well, 1914 (structure No.75). 34. Ciborium & St. Theodosius` Well, 1914 (structure No.76). 35. St. Ann Conception Church, 18th c. (building No.67). /Today - Entrance to the Far-Off Caves` Labyrinth/. |
|
36. Church of the Virgin Nativity, 1696 (building No.59).
37. Bell Tower of Far-Off Caves, 1754 (building No.62). 38. Gallery between the Near-By and Far-Off Caves, 19th c. (structure No.72). 39. Candles` Factory (Dormitories of the Hospital Court Yard), 1830-1831, 1872-1874 (building No.64). /Today - Kyiv Theological Academy and Seminary/. 40. Resurrection Church, 1696 (building No.114). 41. Chapel over the Artesian Well, beginning of the 20th c. (building No.47). /Today - Church of the Life-Giving Spring/. 42. St. Theodosius Church, 1696 (building No.110). 43. House of the Near-By Caves` Supervisor, 19th c. (building No.42). 44. House of the Far-Off Caves` Supervisor, 1810 (building No.49). /Today - Office of the Kyiv Ukrainian Orthodox Church Metropolitan/. 45. Dormitories at the Near-By Caves, 1890 (building No.45). /Today - Congregation Hall of the Ukrainian Orthodox Church/. 46. Fortress Wall around the Near-By & Far-Off Caves, 1841-1848 (structure No.93). 47. Building No.48, 1839 (building No.48). /Today - Church of the All Pechersky Saints/. 48. Moscow Gate of the Fortress, 18th c. (building No.120). 49. Fortress` Tunnel, 18th c. (building No.120-a). -- Cafe, Rest Rooms, "Souvenirs" Kiosk. |
 Фото травня 2004 року. |
 Фото вересня 2010 року. |
Троїцька надбрамна церква (1106-1108). Реконструкція 30-х років XVIII ст.
Троїцьку надбрамну церкву в системі укріплень Києво-Печерського монастиря було збудовано над головним входом до монастиря на кошти князя-ченця Миколи Святоші - Луцького князя Святослава, сина чернігівського князя Давида Святославича. Сама церква знаходиться на другому поверсі над брамою. Масивні стовпи розділяють інтер’єр церкви на три нефи, кожен з яких має апсиди сферичної форми зі східного боку (апсиди можна побачити тільки з середини - зовнішні стіни рівні). Декілька вузьких вікон, що прорізають стіни, та загальний візуальний ефект руху вгору, створюють відчуття піднесеної легкості. Конструкція церкви несе відбиток типового будівництва церков 11-12 сторіччя, яке було поширене за часів Київської Русі. Хоча споруда на початку XVIII ст. перебудовувалася, добре зберігся фундамент давньоруської кам`яної кладки на південному мурі. Троицкая надвратная церковь (1106-1108). Реконструкция 30-х годов XVIII ст. Троицкая надвратная церковь в системе укреплений Киево-Печерского монастыря была построена над главным входом в монастырь на средства князя-монаха Николы Святоши - Луцкого князя Святослава, сына черниговского князя Давида Святославовича. Сама церковь находится на втором этаже над воротами. Массивные колонны разделяют интерьер церкви на три нефа, каждый из которых имеет апсиды сферической формы с восточной стороны (апсиды можно увидеть только изнутри - внешние стены ровные). Несколько узких окон, прорезающих стены, и общий визуальный эффект устремленности вверх, создают ощущение возвышенной легкости. Конструкция церкви несет отпечаток типового строительства церквей XI-XII веков, распространенного во времена Киевской Руси. Хоть сооружение в начале XVIII ст. перестраивалось, хорошо сохранился фундамент древнерусской каменной кладки на южной стене. A view on the Gate of the Troitska (Trinity) Church (1106-1108) of the Kyiv-Pechersk Lavra Monastery. |
 Фото вересня 2010 року. |
 Фото травня 2005 року. |
 Фото вересня 2010 року. |
Велика дзвіниця Києво-Печерської Лаври, пам'ятник архітектури.
Споруджено в 1731-1744 за проектом архітектора І. Г. Шеделя. Розписуючись в отриманні гонорару, він по-німецьки приписав: «Тебе, величаве творіння, що споруджене моєю уявою й енергією, зустрінуть урочисто нащадки». В будівництві приймали участь місцеві майстри С. Ковнір, І. Рубашевський, родина Горохів й інші. Большая колокольня Киево-Печерской Лавры, памятник архитектуры. Сооружена в 1731-1744 по проекту архитектора И. Г. Шеделя. Расписываясь в получении гонорара, он по-немецки приписал: «Тебя, величавое творение, воздвигнутое моим воображением и энергией, встретят торжественно потомки». В строительстве принимали участие местные мастера С. Ковнир, И. Рубашевский, семья Горохов и другие. A view on the Grand Bell Tower (1731-1744) of the Kyiv-Pechersk Lavra Monastery. |
Велика дзвіниця - восьмигранна в плані чотириярусна башта (висота - 96,52 м) з позолоченим куполом.
Діаметр основи дзвіниці - 28,8 м, товщина стін першого ярусу - 8 м.
Глибина фундаменту з гранітних плит перевищує 7 м.
Перший ярус Великої дзвіниці оброблено під руст, другий прикрашено 32 доричеськими колонами, що розташовані групами між вісьма вікнами. Третій ярус оточено 16 конічними колонами, по дві між вісьма арками. Тут було встановлено 13 дзвонів загальною вагою близько шести тисяч пудів. Так, дзвін «Успенський» вагою в 1000 пудів відлив 1732 року майстер І. Моторін, автор кремлівського «Цар-дзвону». Замість дзвону, що передбачався вагою 2000 пудів, майстер П. Фінляндський 1898 року відлив на своєму заводі в Москві дзвін вагою 1636 пудів (найбільший дзвін) і 54-х пудовий язик до нього (був встановлений у тому ж році). З тих часів збереглися лише три невеликі дзвони - «Балик», «Вознесенський» і «Безіменний». Четвертий ярус (висота 22,42 м) оформлено групами легких римсько-коринфських напівколон. 1903 року на цьому ярусі замість годинника XVIII століття майстра А. Левинського було встановлено новий годинник, виготовлений московським майстром А. Єнодіним за зразком Кремлівських курантів. Механізм годинника заводився раз на тиждень вручну за допомогою лебідки. Куранти видзвонюють кожну чверть години й кількість годин. Велика дзвіниця неодноразово реставрувалася, проводилася позолота її куполу.
Большая колокольня - восьмигранная в плане четырёхъярусная башня (высота - 96,52 м) с позолоченным куполом. Диаметр основания колокольни - 28,8 м, толщина стен первого яруса - 8 м. Глубина фундамента из гранитных плит превышает 7 м.
Первый ярус Большой колокольни отделан под руст, второй украшен 32 дорическими колоннами, расположенными группами между восьмью окнами. Третий ярус окружён 16 коническими колоннами, по две между восьмью арками. Здесь находились 13 колоколов общим весом около шести тысяч пудов. Так, колокол «Успенский» весом в 1000 пудов отлил в 1732 году мастер И. Моторин, автор кремлёвского «Царь-колокола». Вместо предполагавшегося колокола весом в 2000 пудов мастер П. Финляндский в 1898 году отлил на своём заводе в Москве колокол весом 1636 пудов (самый крупный колокол) и 54-х пудовый язык к нему (установлен в том же году). С тех времен сохранилось лишь три небольших колокола - «Балык», «Вознесенский» и «Безымянный». Четвёртый ярус (высота 22,42 м) оформлен группами лёгких римско-коринфских полуколонн. В 1903 году на этом ярусе вместо часов XVIII века мастера А. Левинского были установлены новые часы, изготовленные московским мастером А. Енодиным по образцу Кремлёвских курантов. Механизм часов заводился раз в неделю вручную с помощью лебёдки. Куранты вызванивают каждую четверть часа и количество часов. Большая колокольня неоднократно реставрировалась, производилась позолота её купола.
Перший ярус Великої дзвіниці оброблено під руст, другий прикрашено 32 доричеськими колонами, що розташовані групами між вісьма вікнами. Третій ярус оточено 16 конічними колонами, по дві між вісьма арками. Тут було встановлено 13 дзвонів загальною вагою близько шести тисяч пудів. Так, дзвін «Успенський» вагою в 1000 пудів відлив 1732 року майстер І. Моторін, автор кремлівського «Цар-дзвону». Замість дзвону, що передбачався вагою 2000 пудів, майстер П. Фінляндський 1898 року відлив на своєму заводі в Москві дзвін вагою 1636 пудів (найбільший дзвін) і 54-х пудовий язик до нього (був встановлений у тому ж році). З тих часів збереглися лише три невеликі дзвони - «Балик», «Вознесенський» і «Безіменний». Четвертий ярус (висота 22,42 м) оформлено групами легких римсько-коринфських напівколон. 1903 року на цьому ярусі замість годинника XVIII століття майстра А. Левинського було встановлено новий годинник, виготовлений московським майстром А. Єнодіним за зразком Кремлівських курантів. Механізм годинника заводився раз на тиждень вручну за допомогою лебідки. Куранти видзвонюють кожну чверть години й кількість годин. Велика дзвіниця неодноразово реставрувалася, проводилася позолота її куполу.
Большая колокольня - восьмигранная в плане четырёхъярусная башня (высота - 96,52 м) с позолоченным куполом. Диаметр основания колокольни - 28,8 м, толщина стен первого яруса - 8 м. Глубина фундамента из гранитных плит превышает 7 м.
Первый ярус Большой колокольни отделан под руст, второй украшен 32 дорическими колоннами, расположенными группами между восьмью окнами. Третий ярус окружён 16 коническими колоннами, по две между восьмью арками. Здесь находились 13 колоколов общим весом около шести тысяч пудов. Так, колокол «Успенский» весом в 1000 пудов отлил в 1732 году мастер И. Моторин, автор кремлёвского «Царь-колокола». Вместо предполагавшегося колокола весом в 2000 пудов мастер П. Финляндский в 1898 году отлил на своём заводе в Москве колокол весом 1636 пудов (самый крупный колокол) и 54-х пудовый язык к нему (установлен в том же году). С тех времен сохранилось лишь три небольших колокола - «Балык», «Вознесенский» и «Безымянный». Четвёртый ярус (высота 22,42 м) оформлен группами лёгких римско-коринфских полуколонн. В 1903 году на этом ярусе вместо часов XVIII века мастера А. Левинского были установлены новые часы, изготовленные московским мастером А. Енодиным по образцу Кремлёвских курантов. Механизм часов заводился раз в неделю вручную с помощью лебёдки. Куранты вызванивают каждую четверть часа и количество часов. Большая колокольня неоднократно реставрировалась, производилась позолота её купола.
Фото вересня 2010 року.
Лаврський Соборний Архієрейський «Дзвін Всіх Святих»
для Великої Дзвіниці Святої Успенської Київської Печерської Лаври
було виготовлено 10 червня 2005 року фахівцями
металургійного комбінату «Донецьксталь-МЗ» і передано монастирю 21 липня 2005 року.
Перед підняттям і встановленням «Дзвона Всіх Святих» під склепінням 3 ярусу Великої Лаврської Дзвіниці проводилися комплексні дослідження дзвіниці та фундаментів, необхідні для проектування надійного закріплення дзвона в дзвонарській кліті. На подвір'ї перед Успенським Собором було встановлено тимчасову металеву конструкцію, виготовлену з елементами-носіями за зразком несних балок, що збереглися в дзвонарській кліті на Великій Лаврській Дзвіниці. 26 березня 2010 року дзвін було трохи піднято над землею для здійснення дзвону, щоб його голос набрав сили. При цьому досліджувалася динамічна реакція конструкції підвіски, виконаної з багатократним запасом міцності.
Лаврский Соборный Архиерейский «Колокол Всех Святых» для Великой Звонницы Святой Успенской Киевской Печерской Лавры был изготовлен 10 июня 2005 года специалистами металлургического комбината «Донецксталь-МЗ» и передан монастырю 21 июля 2005 года.
Перед поднятием и установкой «Колокола Всех Святых» под сводом 3 яруса Великой Лаврской Звонницы проводились комплексные исследования звонницы и фундаментов, необходимые для проектирования надёжного закрепления колокола в звонарской клети. Во дворе перед Успенским Собором была установлена временная металлическая конструкция, изготовленная с несущими элементами вида несущих балок, сохранившихся в звонарской клети на Великой Лаврской Звоннице. 26 марта 2010 года колокол был приподнят над землёй для совершения звона, чтобы его голос набрал силу. При этом исследовалась динамическая реакция конструкции подвески, выполненной с многократным запасом прочности.
Перед підняттям і встановленням «Дзвона Всіх Святих» під склепінням 3 ярусу Великої Лаврської Дзвіниці проводилися комплексні дослідження дзвіниці та фундаментів, необхідні для проектування надійного закріплення дзвона в дзвонарській кліті. На подвір'ї перед Успенським Собором було встановлено тимчасову металеву конструкцію, виготовлену з елементами-носіями за зразком несних балок, що збереглися в дзвонарській кліті на Великій Лаврській Дзвіниці. 26 березня 2010 року дзвін було трохи піднято над землею для здійснення дзвону, щоб його голос набрав сили. При цьому досліджувалася динамічна реакція конструкції підвіски, виконаної з багатократним запасом міцності.
Лаврский Соборный Архиерейский «Колокол Всех Святых» для Великой Звонницы Святой Успенской Киевской Печерской Лавры был изготовлен 10 июня 2005 года специалистами металлургического комбината «Донецксталь-МЗ» и передан монастырю 21 июля 2005 года.
Перед поднятием и установкой «Колокола Всех Святых» под сводом 3 яруса Великой Лаврской Звонницы проводились комплексные исследования звонницы и фундаментов, необходимые для проектирования надёжного закрепления колокола в звонарской клети. Во дворе перед Успенским Собором была установлена временная металлическая конструкция, изготовленная с несущими элементами вида несущих балок, сохранившихся в звонарской клети на Великой Лаврской Звоннице. 26 марта 2010 года колокол был приподнят над землёй для совершения звона, чтобы его голос набрал силу. При этом исследовалась динамическая реакция конструкции подвески, выполненной с многократным запасом прочности.
Фото вересня 2010 року.
Собор Успіння Пресвятої Богородиці Києво-Печерської Лаври - головний храм монастиря.
Його було споруджено в 1073-1078 роках староруськими зодчими (розписи 1083-1089 років). Освячено храм було у 1089 році. Спочатку це була тринефна шестистовпна хрестокупольна одноглава споруда значних розмірів. В розписах інтер'єру собору, за свідченням літопису, брали участь видатні староруські живописці Алімпій і Григорій. Збереглися (в 1949 були повернуті із Німеччини) стародавні шиферні плити XII століття з зображенням сцен із античної міфології, фрагменти мозаїк. Під час навал XIII-XIV століть храм неодноразово піддавався руйнуванням, але його знову відбудовували. Збереглися гравюри 1661 та 1693 років, що свідчать про зміни при перебудові Успенського собору.
Собор Успения Пресвятой Богородицы Киево-Печерской Лавры - главный храм монастыря.
Возведён в 1073-1078 годах древнерусскими зодчими (росписи 1083-1089 годов). Храм был освящен в 1089 году. Вначале это было трёхнефное шестистолпное крестовокупольное одноглавое сооружение значительных размеров. В росписях интерьера собора, по свидетельству летописи, принимали участие выдающиеся древнерусские живописцы Алимпий и Григорий. Сохранились (в 1949 возвращены из Германии) древние шиферные плиты XII века с изображением сцен из античной мифологии, фрагменты мозаик. Во время нашествий XIII-XIV веков храм неоднократно подвергался разрушениям, но его вновь отстраивали. Сохранились гравюры 1661 и 1693 годов, свидетельствующие об изменениях при перестройке Успенского собора.
Його було споруджено в 1073-1078 роках староруськими зодчими (розписи 1083-1089 років). Освячено храм було у 1089 році. Спочатку це була тринефна шестистовпна хрестокупольна одноглава споруда значних розмірів. В розписах інтер'єру собору, за свідченням літопису, брали участь видатні староруські живописці Алімпій і Григорій. Збереглися (в 1949 були повернуті із Німеччини) стародавні шиферні плити XII століття з зображенням сцен із античної міфології, фрагменти мозаїк. Під час навал XIII-XIV століть храм неодноразово піддавався руйнуванням, але його знову відбудовували. Збереглися гравюри 1661 та 1693 років, що свідчать про зміни при перебудові Успенського собору.
Собор Успения Пресвятой Богородицы Киево-Печерской Лавры - главный храм монастыря.
Возведён в 1073-1078 годах древнерусскими зодчими (росписи 1083-1089 годов). Храм был освящен в 1089 году. Вначале это было трёхнефное шестистолпное крестовокупольное одноглавое сооружение значительных размеров. В росписях интерьера собора, по свидетельству летописи, принимали участие выдающиеся древнерусские живописцы Алимпий и Григорий. Сохранились (в 1949 возвращены из Германии) древние шиферные плиты XII века с изображением сцен из античной мифологии, фрагменты мозаик. Во время нашествий XIII-XIV веков храм неоднократно подвергался разрушениям, но его вновь отстраивали. Сохранились гравюры 1661 и 1693 годов, свидетельствующие об изменениях при перестройке Успенского собора.
Великі реставраційні роботи було проведено в 1723-1729 роках під керівництвом архітектора
І. Каландіна після руйнівної пожежі 1718 року.
Тоді Успенський собор набув рис українського бароко.
Стіни, апсиди та фронтони, глави куполів, вікна та портали було прикрашено ліпним орнаментом, ніші - живописом
(майстри С. Ковнір, І. Білинський, Г. Пастухів).
Було встановлено різьблений дерев'яний із позолотою чотириярусний
іконостас (різьблення - Чернігівського майстра Г. Петрова, ікони - А. Глинського і С. Лубенського).
Живопис в інтер'єрі виконали в 30-х роках XVIII століття майстри Лаврської іконописної майстерні
під керівництвом художника С. Лубенського, зобразивши на стінах історичних осіб - царів, князів, гетьманів, митрополитів.
В 1772-1776 розпис майже повністю відновили майстри тієї ж майстерні під керівництвом 3. Голубовського.
1729 року храм було вдруге освячено.
Настінний живопис оновлювався й наприкінці XIX - початку XX століть
(собор було розписано в канонічному дусі групою іконописців під керівництвом художника В. П. Верещагіна).
Большие реставрационные работы были проведены в 1723-1729 годах под руководством архитектора И. Каландина после разрушительного пожара 1718 года. Тогда Успенский собор приобрёл черты украинского барокко. Стены, апсиды и фронтоны, главы куполов, окна и порталы были украшены лепным орнаментом, ниши - живописью (мастера С. Ковнир, И. Билинский, Г. Пастухов). Был установлен резной деревянный с позолотой четырёхъярусный иконостас (резьба - Черниговского мастера Г. Петрова, иконы - А. Глинского и С. Лубенского). Живопись в интерьере исполнили в 30-х годах XVIII века мастера Лаврской иконописной мастерской под руководством художника С. Лубенского, изобразив на стенах исторических лиц - царей, князей, гетманов, митрополитов. В 1772-1776 роспись почти полностью обновили мастера той же мастерской под руководством 3. Голубовского. В 1729 году храм был повторно освящен. Настенная живопись обновлялась и в конце XIX - начале XX веков (собор был расписан в каноничном духе группой иконописцев под руководством художника В. П. Верещагина).
Большие реставрационные работы были проведены в 1723-1729 годах под руководством архитектора И. Каландина после разрушительного пожара 1718 года. Тогда Успенский собор приобрёл черты украинского барокко. Стены, апсиды и фронтоны, главы куполов, окна и порталы были украшены лепным орнаментом, ниши - живописью (мастера С. Ковнир, И. Билинский, Г. Пастухов). Был установлен резной деревянный с позолотой четырёхъярусный иконостас (резьба - Черниговского мастера Г. Петрова, иконы - А. Глинского и С. Лубенского). Живопись в интерьере исполнили в 30-х годах XVIII века мастера Лаврской иконописной мастерской под руководством художника С. Лубенского, изобразив на стенах исторических лиц - царей, князей, гетманов, митрополитов. В 1772-1776 роспись почти полностью обновили мастера той же мастерской под руководством 3. Голубовского. В 1729 году храм был повторно освящен. Настенная живопись обновлялась и в конце XIX - начале XX веков (собор был расписан в каноничном духе группой иконописцев под руководством художника В. П. Верещагина).
Фото травня 2005 року.
Зі стародавніх часів Успенський собор Києво-Печерської Лаври був усипальнею київських князів, литовських і українських,
а згодом - і російських магнатів, вищого духівництва. Тут були поховані київський воєвода Ян Вишага,
сестра Володимира Мономаха Євпраксія (дружина німецького короля Генріха IV), князі Скиргайло, Олельковичі, а також
Вишневецькі, Тишкевичі та інші, українські церковно-політичні діячі й просвітителі Є. Плетенецький,
3. Копистенський та інші. Біля східної стіни Успенського собору в 1632 був похований П. Беринда - видатний учений,
поет, майстер друкарської справи, автор праці «Лексиконъ славеноросскій и именъ тлъкованіе»;
в 1646 - Петро Могила,
церковно-політичний діяч, київський митрополит, засновник Лаврської школи;
в 1683 - І. Гизель, український церковно-політичний діяч,
професор і ректор Києво-Могилянської колегії.
На могилах князя К. І. Острозького та полководця П. А. Румянцева-Задунайського було встановлено скульптурні мармурові
надгробки (полководцю - скульптор І. П. Мартос).
С древних времён Успенский собор Киево-Печерской Лавры служил усыпальницей киевских князей, литовских и украинских, а впоследствии - и русских магнатов, высшего духовенства. Здесь были похоронены киевский воевода Ян Вышага, сестра Владимира Мономаха Евпраксия (жена немецкого короля Генриха IV), князья Скиргайло, Олельковичи, а также Вишневецкие, Тышкевичи и другие, украинские церковно-политические деятели и просветители Е. Плетенецкий, 3. Копыстенский и другие. У восточной стены Успенского собора в 1632 был похоронен П. Берында - выдающийся учёный, поэт, мастер печатного дела, составитель труда «Лексиконъ славеноросскій и именъ тлъкованіе»; в 1646 - Петр Могила, церковно-политический деятель, киевский митрополит, основатель Лаврской школы; в 1683 - И. Гизель, украинский церковно-политический деятель, профессор и ректор Киево-Могилянской коллегии. На могилах князя К. И. Острожского и полководца П. А. Румянцева-Задунайского были установлены скульптурные мраморные надгробия (полководцу - скульптор И. П. Мартос).
С древних времён Успенский собор Киево-Печерской Лавры служил усыпальницей киевских князей, литовских и украинских, а впоследствии - и русских магнатов, высшего духовенства. Здесь были похоронены киевский воевода Ян Вышага, сестра Владимира Мономаха Евпраксия (жена немецкого короля Генриха IV), князья Скиргайло, Олельковичи, а также Вишневецкие, Тышкевичи и другие, украинские церковно-политические деятели и просветители Е. Плетенецкий, 3. Копыстенский и другие. У восточной стены Успенского собора в 1632 был похоронен П. Берында - выдающийся учёный, поэт, мастер печатного дела, составитель труда «Лексиконъ славеноросскій и именъ тлъкованіе»; в 1646 - Петр Могила, церковно-политический деятель, киевский митрополит, основатель Лаврской школы; в 1683 - И. Гизель, украинский церковно-политический деятель, профессор и ректор Киево-Могилянской коллегии. На могилах князя К. И. Острожского и полководца П. А. Румянцева-Задунайского были установлены скульптурные мраморные надгробия (полководцу - скульптор И. П. Мартос).
Фото вересня 2010 року.
В роки Радянської влади Успенський собор Києво-Печерської Лаври було перетворено на музей.
В період тимчасової окупації Києва в листопаді 1941 собор було висаджено в повітря.
Вціліла лише дальня (від головного входу) частина правого нефу з одним куполом.
В музеї Історичних коштовностей України збереглися вироби українського ювелірного мистецтва з Успенського собору
(люстра й лампада XVI століття; дарохранительниця й оклад Євангелія майстра І. А. Равіча, XVIII століття й інші).
1984 року було затверджено проект відновлення Успенського собору в тому вигляді, яким він був наприкінці XIX століття
і собор було відбудовано практично заново.
24 серпня 2000 року храм було освячено втретє.
В годы Советской власти Успенский собор Киево-Печерской Лавры был преобразован в музей. В период временной оккупации Киева в ноябре 1941 собор был взорван. Уцелела только дальняя (от главного входа) часть правого нефа с одним куполом. В музее Исторических драгоценностей Украины сохранились изделия украинского ювелирного искусства из Успенского собора (люстра и лампада XVI века; дарохранительница и оклад Евангелия мастера И. А. Равича, XVIII век и другие). В 1984 был утверждён проект восстановления Успенского собора в том виде, каким он был в конце XIX века и собор был отстроен практически заново. 24 августа 2000 года храм был освящен в третий раз.
В годы Советской власти Успенский собор Киево-Печерской Лавры был преобразован в музей. В период временной оккупации Киева в ноябре 1941 собор был взорван. Уцелела только дальняя (от главного входа) часть правого нефа с одним куполом. В музее Исторических драгоценностей Украины сохранились изделия украинского ювелирного искусства из Успенского собора (люстра и лампада XVI века; дарохранительница и оклад Евангелия мастера И. А. Равича, XVIII век и другие). В 1984 был утверждён проект восстановления Успенского собора в том виде, каким он был в конце XIX века и собор был отстроен практически заново. 24 августа 2000 года храм был освящен в третий раз.
Фото вересня 2010 року. |
Фото вересня 2010 року. |
Уламки з руїн Собору Успіння Пресвятої Богородиці.
Поруч - бронзова таблиця з написом:
«Громадянине!
Перед тобою уламки з руїн Собору Успіння Пресвятої Богородиці Києво-Печерської Лаври. Відтворення Собору стало торжеством Християнського світла над жорстокістю пітьми. Собор Успіння Пресвятої Богородиці закладений у 1073 р., освячений уперше у 1089 р., удруге - у 1729 р. Зруйнований варварами XX ст. у 1941 р. Відтворений у 2000 р.» Обломки из руин Собора Успения Пресвятой Богородицы, Рядом - бронзовая табличка с надписью (на украинском языке):
«Гражданин!
Перед тобой обломки из руин Собора Успения Пресвятой Богородицы Киево-Печерской Лавры. Воскрешение Собора стало торжеством Христианского света над жестокостью тьмы. Собор Успения Пресвятой Богородицы заложен в 1073 г., освящен в первый раз в 1089 г., во второй раз - в 1729 г. Разрушен варварами XX ст. в 1941 г. Воссоздан в 2000 г.» |
Фото вересня 2010 року. |
Фото вересня 2010 року. |
Друкарня.
Пам’ятка архітектури, збудована у 1720 році в стилі українського бароко. Зараз тут діє Музей книги і друкарства України та розміщено Дирекцію Заповідника. Типография. Памятник архитектуры, сооружена в 1720 году в стиле украинского барокко. В настоящий момент здесь действует Музей книги и книгопечатания Украины и размещена Дирекция Заповедника. Printing House, national monument, 1720. Ukrainian Museum of Books & Printing and Administration of the National Preserve are being located here. |
Фото грудня 2003 року.
Вид на Києво-Печерську Лавру з боку Печерського ландшафтного парку.
Автор фото - Елла Клименко.
За Лаврськими мурами - Ковнирівска дзвіниця (XVIII ст.) та церква Різдва Богородиці (XVII ст.).
Вид на Киево-Печерскую Лавру со стороны Печерского ландшафтного парка. Автор фото - Элла Клименко.
За Лаврскими стенами - Ковнировская колокольня (XVIII ст.) и церковь Рождества Богородицы (XVII ст.).
За Лаврськими мурами - Ковнирівска дзвіниця (XVIII ст.) та церква Різдва Богородиці (XVII ст.).
Вид на Киево-Печерскую Лавру со стороны Печерского ландшафтного парка. Автор фото - Элла Клименко.
За Лаврскими стенами - Ковнировская колокольня (XVIII ст.) и церковь Рождества Богородицы (XVII ст.).
Фото квітня 2008 року. |
Фото квітня 2008 року. |
Церква «Воскресіння Христова» (Воскресенська церква),
пам’ятка архітектури, збудована у 1696-1698 роках (за іншими даними в 1701-1705) у стилі українського бароко. Дзвіницю побудовано впритул до церкви в 1860-1863 роках (споруджена архітектором П. І. Спарро за проектом архітектора Духоніна). Церковь «Воскресения Христова» (Воскресенская церковь), памятник архитектуры, сооружена в 1696-1698 годах (по другим данным в 1701-1705) в стиле украинского барокко. Колокольня построена впритык к церкви в 1860-1863 годах (сооружена архитектором П. И. Спарро по проекту архитектора Духонина). Ukrainian Orthodox Church «Resurrection of Christ» (Voskresenskaya church), national monument 17 century. Temple is a monument to victims of Afghan war 1979-1989. |
Після пожежі 1880 року Воскресенська церква була відновлена в 1884 році за проектом В. Н. Миколаєва.
Реставрація Воскресенської церкви відбулася у 1979-1980 роках.
Міститься на вулиці Івана Мазепи № 27, поряд з Києво-Печерською Лаврою.
Храм є пам’ятником жертвам Афганської війни 1979-1989 років.
Перед храмом - колишній Будинок настоятеля, пам’ятка архітектури, 80-і роки XIX століття. Зараз тут розміщено Синодальний Відділ у справах молоді Української Православної Церкви.
После пожара 1880 года Воскресенская церковь была восстановлена в 1884 году по проекту В. Н. Николаева. В 1979-1981 годах Воскресенская церковь была реставрирована. Расположена на улице Ивана Мазепы № 27, рядом с Киево-Печерской Лаврой. Храм является памятником жертвам Афганской войны 1979-1989 годов.
Перед храмом - бывший Дом настоятеля, памятник архитектуры, 80-ые годы XIX века. Сейчас здесь размещен Синодный Отдел по делам молодежи Украинской Православной Церкви.
Перед храмом - колишній Будинок настоятеля, пам’ятка архітектури, 80-і роки XIX століття. Зараз тут розміщено Синодальний Відділ у справах молоді Української Православної Церкви.
После пожара 1880 года Воскресенская церковь была восстановлена в 1884 году по проекту В. Н. Николаева. В 1979-1981 годах Воскресенская церковь была реставрирована. Расположена на улице Ивана Мазепы № 27, рядом с Киево-Печерской Лаврой. Храм является памятником жертвам Афганской войны 1979-1989 годов.
Перед храмом - бывший Дом настоятеля, памятник архитектуры, 80-ые годы XIX века. Сейчас здесь размещен Синодный Отдел по делам молодежи Украинской Православной Церкви.
Фото квітня 2008 року.
Пам’ятний знак Нестору-Літописцю у невеличкому сквері поблизу Києво-Печерської Лаври
(напроти будинків №№ 23-27 по вул. Івана Мазепи).
Початковий період руського літописання пов`язаний з Києво-Печерським монастирем. Започаткував печерське літописання один із ігуменів монастиря - Никон. У 60-х роках XI століття він продовжив «Найдавніший Київський літописний звід», а близько 1073 року склав другий літописний звід. З 1062 року Печерський літопис починає точно датувати події; вказується рік, місяць, число і день. У 1093-1095 роках в Києво-Печерському монастирі створюється новий, або «Початковий» літописний звід.
Уславився в віках ченець Києво-Печерської Лаври Нестор («Літописець»), який вважається автором першої редакції (бл. 1113) видатного пам’ятника літописання Київської Русі - «Повісті минулих літ». До цієї редакції ввійшли Найдавніший Київський звід 1037, Давній Новгородський звід 1079, Києво-Печерські зводи 1073 та 1095.
Памятный знак Нестору-Летописцу в небольшом сквере около Киево-Печерской Лавры (напротив домов №№ 23-27 по ул. Ивана Мазепы).
Начальный период руського летописания связан с Киево-Печерским монастырем. Начал печерское летописание один из игуменов монастыря - Никон. В 60-х годах XI века он продолжил «Древнейший Киевский летописный свод», а около 1073 года составил второй летописный свод. С 1062 года Печерская летопись начинает точно датировать события; указывается год, месяц, число и день. В 1093-1095 годах в Киево-Печерском монастыре создается новый, или «Начальный» летописный свод.
Прославился в веках монах Киево-Печерской Лавры Нестор («Летописец»), который считается автором первой редакции (ок. 1113) выдающегося памятника летописания Киевской Руси - «Повести временных лет». В эту редакцию вошли Древнейший Киевский свод 1037, Древний Новгородский свод 1079, Киево-Печерские своды 1073 и 1095.
Початковий період руського літописання пов`язаний з Києво-Печерським монастирем. Започаткував печерське літописання один із ігуменів монастиря - Никон. У 60-х роках XI століття він продовжив «Найдавніший Київський літописний звід», а близько 1073 року склав другий літописний звід. З 1062 року Печерський літопис починає точно датувати події; вказується рік, місяць, число і день. У 1093-1095 роках в Києво-Печерському монастирі створюється новий, або «Початковий» літописний звід.
Уславився в віках ченець Києво-Печерської Лаври Нестор («Літописець»), який вважається автором першої редакції (бл. 1113) видатного пам’ятника літописання Київської Русі - «Повісті минулих літ». До цієї редакції ввійшли Найдавніший Київський звід 1037, Давній Новгородський звід 1079, Києво-Печерські зводи 1073 та 1095.
Памятный знак Нестору-Летописцу в небольшом сквере около Киево-Печерской Лавры (напротив домов №№ 23-27 по ул. Ивана Мазепы).
Начальный период руського летописания связан с Киево-Печерским монастырем. Начал печерское летописание один из игуменов монастыря - Никон. В 60-х годах XI века он продолжил «Древнейший Киевский летописный свод», а около 1073 года составил второй летописный свод. С 1062 года Печерская летопись начинает точно датировать события; указывается год, месяц, число и день. В 1093-1095 годах в Киево-Печерском монастыре создается новый, или «Начальный» летописный свод.
Прославился в веках монах Киево-Печерской Лавры Нестор («Летописец»), который считается автором первой редакции (ок. 1113) выдающегося памятника летописания Киевской Руси - «Повести временных лет». В эту редакцию вошли Древнейший Киевский свод 1037, Древний Новгородский свод 1079, Киево-Печерские своды 1073 и 1095.
Фото квітня 2008 року. |
Фото квітня 2008 року. |
Феодосія Печерського церква, пам'ятка архітектури.
Споруджена у 1698-1702 роках у стилі українського бароко коштом київського полковника Війська Запорізького К. Мокиївського.
Три бані характерної грушоподібної форми поставлено вздовж осі споруди.
Внутрішній об'єм церкви освітлюють вікна в двох'ярусних барабанах.
Споруда оздоблена масивним цоколем, високими пілястрами та ступінчастим карнизом.
Високі вікна обрамлені рельєфною лиштвою та сандриками характерного барокового малюнка.
Розташована на вулиці Цитадельній № 14 (Івана Мазепи № 32), поряд з Києво-Печерською Лаврою.
Феодосия Печерского церковь, памятник архитектуры. Сооружена в 1698-1702 годах в стиле украинского барокко на средства киевского полковника Войска Запорожского К. Мокиевского. Три купола грушевидной формы установлены вдоль оси здания. Внутренний объем церкви освещают окна в двухъярусных барабанах. Церковь украшена массивным цоколем, высокими пилястрами и ступенчатым карнизом. Высокие окна обрамлены рельефными наличниками и сандриками в стиле барокко. Расположена на улице Цитадельной №nbsp;14 (Ивана Мазепы № 32), рядом с Киево-Печерской Лаврой. |
Фото вересня 2010 року.
«Мистецький Арсенал», головний вхід (вул. Лаврська, 10-12).
Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал» - проект, ініційований Президентом України Віктором Ющенком у 2006 році з метою створення культурно-мистецького та музейного комплексу європейського рівня. Це новий мистецький майданчик, відкритий для імпровізацій та імпрез, який не є заангажований жодним мистецьким проектом і обмежений лише мурами Старого Арсеналу.
«Художественный Арсенал», главный вход (ул. Лаврская, 10-12).
Национальный культурно-художественный и музейный комплекс «Художественный арсенал» - проект, который инициировал Президент Украины Виктор Ющенко в 2006 году с целью создания культурно-художественного и музейного комплекса европейского уровня. Это новая художественная площадка, открытая для импровизаций и импрез, которая не заангажирована ни одним художественным проектом и ограничена лишь стенами Старого Арсенала.
Museum «Arts Arsenal».
Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал» - проект, ініційований Президентом України Віктором Ющенком у 2006 році з метою створення культурно-мистецького та музейного комплексу європейського рівня. Це новий мистецький майданчик, відкритий для імпровізацій та імпрез, який не є заангажований жодним мистецьким проектом і обмежений лише мурами Старого Арсеналу.
«Художественный Арсенал», главный вход (ул. Лаврская, 10-12).
Национальный культурно-художественный и музейный комплекс «Художественный арсенал» - проект, который инициировал Президент Украины Виктор Ющенко в 2006 году с целью создания культурно-художественного и музейного комплекса европейского уровня. Это новая художественная площадка, открытая для импровизаций и импрез, которая не заангажирована ни одним художественным проектом и ограничена лишь стенами Старого Арсенала.
Museum «Arts Arsenal».
Фото травня 2004 року. |
Фото квітня 2013 року. |
Церква Спаса на Берестові поблизу Києво-Печерської Лаври.
Берестів (тепер - район парку Вічної Слави; неподалік від Києво-Печерської Лаври) - одна з наймальовничіших київських місцевостей - був колись заміською резиденцією київських князів. У Берестові містився заміський палац великого князя київського Володимира Святославовича, який тут і помер. Про палац згадують у літописах, зокрема Нестор-літописець. Церковь Спаса на Берестове около Киево-Печерской Лавры. Берестов (теперь - район парка Вечної Славы; неподалеку от Киево-Печерской Лавры) - один из наиболее живописных киевских уголков - был когда-то загородной резиденцией киевских князей. В Берестове находился загородный дворец великого князя киевского Владимира Святославовича, который здесь и скончался. О дворце упоминают в летописях, в частности - Нестор-летописец. |
Фото грудня 2003 року.
Церква Спаса на Берестові поблизу Києво-Печерської Лаври. Автор фото - Елла Клименко.
Палац був мурований двоповерховий, оточений дворами князівської челяді. Неодноразово згадувані у літопису «сіни» - галереї - з`єднували окремі будівлі у комплекси хоромів, являючи собою характерну частину князівського житла. У наступні роки в Берестові мешкали київські князі Ярослав Мудрий, Святослав Ярославич, Всеволод Ярославич і Володимир Мономах. Тут затверджували державні акти, приймали іноземних послів. У 1091 князівський палац спалили половці, 1113 його було відбудовано (до наших часів палац не зберігся).
Церковь Спаса на Берестове около Киево-Печерской Лавры. Автор фото - Элла Клименко.
Каменное двухэтажное дворцовое строение окружали дворы княжеской челяди. Неоднократно упоминаемые в летописи «сени» - галереи - соединяли отдельные сооружения в комплексы хором, представляя собой характерную часть княжеского жилища. В последующие годы в Берестово жили киевские князья Ярослав Мудрый, Святослав Ярославович, Всеволод Ярославович и Владимир Мономах. Тут утверждали государственные акты, принимали иностранных послов. В 1091 княжий дворец сожгли половцы, в 1113 он был отстроен (до наших дней дворец не сохранился).
Палац був мурований двоповерховий, оточений дворами князівської челяді. Неодноразово згадувані у літопису «сіни» - галереї - з`єднували окремі будівлі у комплекси хоромів, являючи собою характерну частину князівського житла. У наступні роки в Берестові мешкали київські князі Ярослав Мудрий, Святослав Ярославич, Всеволод Ярославич і Володимир Мономах. Тут затверджували державні акти, приймали іноземних послів. У 1091 князівський палац спалили половці, 1113 його було відбудовано (до наших часів палац не зберігся).
Церковь Спаса на Берестове около Киево-Печерской Лавры. Автор фото - Элла Клименко.
Каменное двухэтажное дворцовое строение окружали дворы княжеской челяди. Неоднократно упоминаемые в летописи «сени» - галереи - соединяли отдельные сооружения в комплексы хором, представляя собой характерную часть княжеского жилища. В последующие годы в Берестово жили киевские князья Ярослав Мудрый, Святослав Ярославович, Всеволод Ярославович и Владимир Мономах. Тут утверждали государственные акты, принимали иностранных послов. В 1091 княжий дворец сожгли половцы, в 1113 он был отстроен (до наших дней дворец не сохранился).
Фото грудня 2003 року.
Церква Спаса на Берестові поблизу Києво-Печерської Лаври.
Автор фото - Елла Клименко.
Пам'ятник архітектури; вперше згадується в літопису 1072. Родова усипальниця князів із роду Мономаховичів. В 1157 тут було поховано сина Володимира Мономаха - Юрія Долгорукого - засновника Москви (тричі - у 1149-1150, 1150 та 1155-1157 - був великим князем київським).
Від первісної споруди церкви зберігся один перший ярус прямокутного притвору. У 1640-1643 на замовлення Петра Могили храм було реставровано у стилі українського бароко і розписано грецькими майстрами. У 1752 під час капітального ремонту церква одержала п’ятиголове завершення. У 1813-1814 за проектом архітектора А.І. Меленського до неї прибудовано дзвіницю у формах класицизму. У такому виді церква збереглася до наших часів. Значний інтерес становили різьблені і чеканні прикраси престолу, виконані золотих і срібних справ майстром Ф.М. Коробкою.
Церковь Спаса на Берестове около Киево-Печерской Лавры. Автор фото - Элла Клименко.
Памятник архитектуры; впервые упоминается в летописи под 1072. Родовая усыпальница князей из рода Мономаховичей. В 1157 тут был похоронен сын Владимира Мономаха - Юрий Долгорукий - основатель Москвы (трижды - в 1149-1150, 1150 та 1155-1157 - был великим князем киевским).
От первичного сооружения церкви сохранился один первый ярус прямоугольного притвора. В 1640-1643 по заказу Петра Могилы храм реставрирован в стиле украинского барокко и расписан греческими мастерами. В 1752 во время капитального ремонта церковь получила пятиглавое завершение. В 1813-1814 по проекту архитектора А.И. Меленского к ней пристроили колокольню в формах классицизма. В таком виде она сохранилась до наших дней. Значительный интерес представляли резные и чеканные украшения престола, выполненные золотых и серебряных дел мастером Ф.М. Коробкой.
Пам'ятник архітектури; вперше згадується в літопису 1072. Родова усипальниця князів із роду Мономаховичів. В 1157 тут було поховано сина Володимира Мономаха - Юрія Долгорукого - засновника Москви (тричі - у 1149-1150, 1150 та 1155-1157 - був великим князем київським).
Від первісної споруди церкви зберігся один перший ярус прямокутного притвору. У 1640-1643 на замовлення Петра Могили храм було реставровано у стилі українського бароко і розписано грецькими майстрами. У 1752 під час капітального ремонту церква одержала п’ятиголове завершення. У 1813-1814 за проектом архітектора А.І. Меленського до неї прибудовано дзвіницю у формах класицизму. У такому виді церква збереглася до наших часів. Значний інтерес становили різьблені і чеканні прикраси престолу, виконані золотих і срібних справ майстром Ф.М. Коробкою.
Церковь Спаса на Берестове около Киево-Печерской Лавры. Автор фото - Элла Клименко.
Памятник архитектуры; впервые упоминается в летописи под 1072. Родовая усыпальница князей из рода Мономаховичей. В 1157 тут был похоронен сын Владимира Мономаха - Юрий Долгорукий - основатель Москвы (трижды - в 1149-1150, 1150 та 1155-1157 - был великим князем киевским).
От первичного сооружения церкви сохранился один первый ярус прямоугольного притвора. В 1640-1643 по заказу Петра Могилы храм реставрирован в стиле украинского барокко и расписан греческими мастерами. В 1752 во время капитального ремонта церковь получила пятиглавое завершение. В 1813-1814 по проекту архитектора А.И. Меленского к ней пристроили колокольню в формах классицизма. В таком виде она сохранилась до наших дней. Значительный интерес представляли резные и чеканные украшения престола, выполненные золотых и серебряных дел мастером Ф.М. Коробкой.
Фото грудня 2003 року.
Давні підвалини Церкви Спаса на Берестові поблизу Києво-Печерської Лаври. Автор фото - Елла Клименко.
У 1909-14 під керівництвом арх. П.П. Покришкіна були проведені археолого-архітектурні дослідження і реставрація стародавніх частин будинку, що збереглися. Дослідження підвалин церкви дали можливість уявити церкву у вигляді трехнефної шестистовпної однокупольної споруди з притворами - південним, західним і північним. Збереглося характерне для древньоруської будівельної техніки кін. XI - поч. XII ст. мурування стін на товстому шарі цементованого розчину з утопленими рядами цегли. В церкві у 70-х рр. XX ст. виявлений фресковий живопис XI-XII століть.
Древний фундамент Церкви Спаса на Берестове около Киево-Печерской Лавры. Автор фото - Элла Клименко.
В 1909-14 под руководством арх. П.П. Покрышкина проведены археолого-архитектурные исследования и реставрация сохранившихся древних частей здания. Исследования фундаментов церкви дали возможность представить ее в виде трехнефного шестистолпного однокупольного сооружения с притворами - южным, западным и северным. Сохранилась характерная для древнерусской строительной техники кон. XI - нач. XII ст. кладка стен на толстом слое цементированного раствора с утопленными рядами кирпича. В церкви в 70-х гг. XX ст. выявлена фресковая живопись XI-XII веков.
У 1909-14 під керівництвом арх. П.П. Покришкіна були проведені археолого-архітектурні дослідження і реставрація стародавніх частин будинку, що збереглися. Дослідження підвалин церкви дали можливість уявити церкву у вигляді трехнефної шестистовпної однокупольної споруди з притворами - південним, західним і північним. Збереглося характерне для древньоруської будівельної техніки кін. XI - поч. XII ст. мурування стін на товстому шарі цементованого розчину з утопленими рядами цегли. В церкві у 70-х рр. XX ст. виявлений фресковий живопис XI-XII століть.
Древний фундамент Церкви Спаса на Берестове около Киево-Печерской Лавры. Автор фото - Элла Клименко.
В 1909-14 под руководством арх. П.П. Покрышкина проведены археолого-архитектурные исследования и реставрация сохранившихся древних частей здания. Исследования фундаментов церкви дали возможность представить ее в виде трехнефного шестистолпного однокупольного сооружения с притворами - южным, западным и северным. Сохранилась характерная для древнерусской строительной техники кон. XI - нач. XII ст. кладка стен на толстом слое цементированного раствора с утопленными рядами кирпича. В церкви в 70-х гг. XX ст. выявлена фресковая живопись XI-XII веков.
Фото травня 2004 року. Оскільки тоді церкву реставрували,
то фото надгробка Юрієві Долгорукому буде додано згодом.
Надгробок Юрієві Долгорукому в Церкві Спаса на Берестові.
Під 1157 роком у літописі записано: «Того ж року помер благовірний князь Георгій Володимирович, в Києві, 15 травня, і похований в церкві Спаса святого на Берестові».
Надгробок Юрієві Долгорукому було встановлено 7.IX.1947 в церкві Спаса на Берестові - родовій усипальниці князів з роду Мономаховичів. У 1157 тут було поховано сина Володимира Мономаха - Юрія Долгорукого, який з 1155 до травня 1157 був великим князем київським. Надгробок - імітація давньоруського саркофага (лабрадорит; скульптор М. Остапенко, арх. І. Голець). На плиті напис: "Тут поховано Юрія Володимировича Долгорукого - засновника Москви. 1090-1157".
Надгробие Юрию Долгорукому в Церкве Спаса на Берестове.
Установлено 7.IX.1947 в церкви Спаса на Берестове - родовой усыпальнице князей из рода Мономаховичей. В 1157 тут был похоронен сын Владимира Мономаха - Юрий Долгорукий, который с 1155 по май 1157 был великим князем киевским. Надгробие - имитация древнерусского саркофага (лабрадорит; скульптор М. Остапенко, арх. И. Голец). На плите надпись: «Здесь похоронен Юрий Владимирович Долгорукий - основатель Москвы. 1090-1157».
Під 1157 роком у літописі записано: «Того ж року помер благовірний князь Георгій Володимирович, в Києві, 15 травня, і похований в церкві Спаса святого на Берестові».
Надгробок Юрієві Долгорукому було встановлено 7.IX.1947 в церкві Спаса на Берестові - родовій усипальниці князів з роду Мономаховичів. У 1157 тут було поховано сина Володимира Мономаха - Юрія Долгорукого, який з 1155 до травня 1157 був великим князем київським. Надгробок - імітація давньоруського саркофага (лабрадорит; скульптор М. Остапенко, арх. І. Голець). На плиті напис: "Тут поховано Юрія Володимировича Долгорукого - засновника Москви. 1090-1157".
Надгробие Юрию Долгорукому в Церкве Спаса на Берестове.
Установлено 7.IX.1947 в церкви Спаса на Берестове - родовой усыпальнице князей из рода Мономаховичей. В 1157 тут был похоронен сын Владимира Мономаха - Юрий Долгорукий, который с 1155 по май 1157 был великим князем киевским. Надгробие - имитация древнерусского саркофага (лабрадорит; скульптор М. Остапенко, арх. И. Голец). На плите надпись: «Здесь похоронен Юрий Владимирович Долгорукий - основатель Москвы. 1090-1157».
Першоджерела:
# “Київ. Енциклопедичний довідник”, Головна редакція УРЕ, Київ-1981.
# “Печерськ сьогодні. Довідник”, видавництво “Довіра", Київ-1999.
# “Киев. Энциклопедический справочник”, Главная редакция УСЭ, Киев-1985.
# “Київ 10-13 століть. Карта - реконструкція”, О.І. Кутовой, В.А. Розенберг, видавництво “Мистецтво”, Київ-1988.
# Інформаційні таблиці відповідних об'єктів.
# “Київ. Енциклопедичний довідник”, Головна редакція УРЕ, Київ-1981.
# “Печерськ сьогодні. Довідник”, видавництво “Довіра", Київ-1999.
# “Киев. Энциклопедический справочник”, Главная редакция УСЭ, Киев-1985.
# “Київ 10-13 століть. Карта - реконструкція”, О.І. Кутовой, В.А. Розенберг, видавництво “Мистецтво”, Київ-1988.
# Інформаційні таблиці відповідних об'єктів.
Пропоную мої інші тематичні колекції про Київ:
До розділу "Як тебе не любити, Києве мій!"