|
Мапа маршруту Київ -> Житомир -> Рівне -> Дубно -> Пляшева («Козацькі могили») ->
Берестечко -> Лопатин -> Броди -> Львів.
Покриття магістральних автошляхів - досить пристойне. Місцеві автошляхи між селами подекуди залишають бажати кращого. Того дня я не зупинявся у Житомирі, Новограді-Волинському, Корці, Рівному, Дубно та інших містах і селищах, що були на моєму шляху. Фоторозповіді про них подано на інших сторінках. Схема маршрута Киев -> Житомир -> Ровно -> Дубно -> Пляшева («Казацкие могилы») -> Берестечко -> Лопатин -> Броды -> Львов. Покрытие магистральных автодорог - достаточно приличное. Местные дороги между селами местами оставляют желать лучшего. В тот день я не останавливался в Житомире, Новограде-Волынском, Корце, Ровно, Дубно и других городах и поселках, которые лежали на моем пути. Фоторассказы о них даны на других страницах. |
Між Дубно та Бродами
я звернув з автошляху E40 щоб відвідати духовно-меморіальний комплекс
«Козацькі могили» -
національну святиню нашого народу, місце спокою тисяч героїв-козаків.
Фоторозповідь про історико-меморіальний заповідник
«Поле Берестецької битви» подано
окремою сторінкою.
Между Дубно и Бродами
я свернул с автодороги E40 чтобы посетить духовно-мемориальный комплекс
«Казацкие могилы» -
национальную святыню нашего народа, место упокоя тысяч героев-казаков.
Фоторассказ об историко-мемориальном заповеднике
«Поле Берестецкой битвы» выделен в
отдельную страницу.
Берестечко - малесеньке місто (1,8 тис. жителів) Горохівського району
Волинської області, розташоване на лівому березі річки Стир.
Давня історія Берестечка тісно переплетена з колишнім центром удільного князівства Перемиль, що розташований по сусідству.
Після його зруйнування монголами в 1241 році, виникло Берестечко, назва якого,
вочевидь, походить від навколишніх берестових (різновид в’язу) лісів.
Як самостійне поселення воно вперше згадується 1445 року.
Майже через століття в 1544 році його як посаг отримав київський воєвода Ф. Пронський,
який через три роки домігся у Сигізмунда II Августа для свого маєтку Магдебурзького права.
Новий статус сприяв економічному зростанню та збільшенню чисельності населення, що вже в XVI столітті перевищувало нинішнє.
Найстаріший монумент міста - кам'яний стовп у формі аріанського склепу,
встановлений на могилі луцького старости князя О. Пронського 1631 року.
Той, як і новий господар Берестечка граф А. Ліщинський, був прибічником новомодної католицької течії - кальвінізму.
Її неофіційною столицею на Волині була
Олика.
Берестечко - маленький город (1,8 тыс. жителей) Гороховского района
Волынской области, расположенный на левом берегу речки Стыр.
Давняя история Берестечка тесно переплетена с бывшим центром удельного княжества Перемыль, расположенным по соседству.
После его разрушения монголами в 1241 году, возникло Берестечко, название которого,
очевидно, происходит от окружающих берестовых (разновидность вяза) лесов.
Как самостоятельное поселение оно впервые вспоминается в 1445 году.
Почти через столетие в 1544 году его как приданое получил киевский воевода Ф. Пронский,
который через три года добился у Сигизмунда II Августа для своего имения Магдебургского права.
Новый статус способствовал экономическому росту и увеличению численности населения, которое уже в XVI веке превышало нынешнее.
Самый старый монумент города - каменный столб в форме арианского склепа,
установленный на могиле луцкого старосты князя А. Пронского в 1631 году.
Тот, как и новый хозяин Берестечка граф А. Лищинский, был сторонником новомодного католического течения - кальвинизма.
Его неофициальной столицей на Волыни была
Олыка.
Фото лютого 2009 року. |
Фото лютого 2009 року. |
Берестечко. Комплекс Свято-Троїцького собору (початок XX століття) та дзвіниця.
Берестечко. Комплекс Свято-Троицкого собора (начало XX века) и колокольня. |
Широку, хоча і не зовсім заслужену загальновідомість, Берестечко одержало 1651 року завдяки битві військ
Б. Хмельницького та кримського хана Ісляма III Ґерая проти армії польського короля Яна Казимира II.
Основні бойові дії розгорнулися на протилежному березі Стиру в селі Пляшева,
де зараз розташовано історико-культурний заповідник «Козацькі Могили».
Так сталося, що при поділі Волині на області в 1939 році це село було зараховано до Рівненської.
Іноді це призводить до адміністративно-територіальної плутанини при описі ключової битви
Визвольної війни українського народу 1648-1654 років, що одержала назву «Битва під Берестечком».
Поразка козацьких військ у цій битві стала переломною подією для всієї війни,
що зрештою призвела до Переяславської угоди 1654 року та кінця політичної кар'єри Б. Хмельницького.
В 1658 році татари повернулися в ці землі та розорили Берестечко.
Тоді на західній околиці міста з’явилася висока могила-курган, де за легендою поховано півтисячі дівчат, убитих нападниками.
Трохи пізніше на ній встановили своєрідний пам'ятник - невелику капличку Святої Теклі.
Широкую, хотя и не совсем заслуженную общеизвестность, Берестечко получило в 1651 году благодаря битве войск
Б. Хмельницкого и крымского хана Ислам-Гирея III против армии польского короля Яна Казимира II.
Основные боевые действия развернулись на противоположном берегу Стыра в селе Пляшева,
где ныне расположен историко-культурный заповедник «Казацкие Могилы».
Так случилось, что при делении Волыни на области в 1939 году это село было отнесено к Ровенской.
Иногда это приводит к административно-территориальной путанице при описании ключевой битвы
Освободительной войны украинского народа 1648-1654 годов, получившей название «Битва под Берестечком».
Поражение казацких войск в этой битве стало переломным событием для всей войны,
которая в конечном итоге привела к Переяславскому соглашению 1654 года и концу политической карьеры Б. Хмельницкого.
В 1658 году татары вернулись в эти земли и разорили Берестечко.
Тогда на западной окраине города появилась высокая могила-курган, где по легенде похоронены полтысячи девушек, убитих захватчиками.
Немного позже на ней установили своеобразный памятник - небольшую каплицу Святой Текли.
Фото лютого 2009 року. |
Фото лютого 2009 року. |
Берестечко. Свято-Троїцький костел (1765 рік) і дзвіниця.
Наразі в костелі Святої Троїці відбуваються богослужіння Української Греко-Католицької Церкви. Берестечко. Свято-Троицкий костел (1765 год) и колокольня. Ныне в костеле Святой Троицы происходят богослужения Украинской Греко-Католической Церкви. |
Фото лютого 2009 року. |
Фото лютого 2009 року. |
Берестечко. Свято-Троїцький костел (1765 рік) і дзвіниця.
Берестечко. Свято-Троицкий костел (1765 год) и колокольня. |
Архітектурною домінантою центральної частини нинішнього Берестечка є величний Свято-Троїцький костел,
споруджений 1765 року поляками на ознаменування своєї перемоги під Берестечком.
Побудований у стилі рококо костел вражає своєю тонкістю та вишуканістю архітектури.
До 1832 року храм належав ордену тринітаріїв.
Вже довгі роки порожніми очницями вікон занедбаний костел і розташована поряд порожня дзвіниця лякають пересічних мешканців і приваблюють допитливих.
За радянських часів неподалік від костелу встановили пам'ятники Б. Хмельницькому (1954 рік) і Т. Шевченку (1964 рік).
На початку ХХ століття на протилежній від костелу стороні центральної площі почали зводити величний православний Свято-Троїцький собор на честь подвигу українського козацько-селянського війська. Згідно задуму архітекторів він мав складатися із 3-х частин: Підземний (Зимовий) Храм, Основний Храм та Верхній Храм. Побудувати довзволили лише Підземний та Основний Храми, оскільки стало зрозуміло, що коли почнеться зведення Верхнього Храму, то Свято-Троїцький собор стане вищим за костел, а цього тодішня польська влада аж ніяк не могла допустити. Будівництво храму було припинено, так його стіни і застигли у нездійсненому на той час пориві до небес. Храм накрили, прилаштували купол і він почав своє недовге функціонування. Із приходом радянської влади собор взагалі перетворили на склад. Відродження храму почалося лише на зорі незалежності України. Було зроблено косметичний ремонт, проведено внутрішній розпис місцевим художником Миколою Кліцуком. У 2000 році знову було розпочато реконструкцію. Після її завершення храм має стати одним із найбільших в Україні (висота головного купола - понад 50 метрів). Засяяли золотом хрести куполів, які в гарну погоду видно за десятки кілометрів. Наразі активно оздоблюють зовнішні стіни собору.
На початку ХХ століття на протилежній від костелу стороні центральної площі почали зводити величний православний Свято-Троїцький собор на честь подвигу українського козацько-селянського війська. Згідно задуму архітекторів він мав складатися із 3-х частин: Підземний (Зимовий) Храм, Основний Храм та Верхній Храм. Побудувати довзволили лише Підземний та Основний Храми, оскільки стало зрозуміло, що коли почнеться зведення Верхнього Храму, то Свято-Троїцький собор стане вищим за костел, а цього тодішня польська влада аж ніяк не могла допустити. Будівництво храму було припинено, так його стіни і застигли у нездійсненому на той час пориві до небес. Храм накрили, прилаштували купол і він почав своє недовге функціонування. Із приходом радянської влади собор взагалі перетворили на склад. Відродження храму почалося лише на зорі незалежності України. Було зроблено косметичний ремонт, проведено внутрішній розпис місцевим художником Миколою Кліцуком. У 2000 році знову було розпочато реконструкцію. Після її завершення храм має стати одним із найбільших в Україні (висота головного купола - понад 50 метрів). Засяяли золотом хрести куполів, які в гарну погоду видно за десятки кілометрів. Наразі активно оздоблюють зовнішні стіни собору.
Архитектурной доминантой центральной части нынешнего Берестечка является величественный Свято-Троицкий костел,
сооруженный в 1765 году поляками в честь своей победы под Берестечком.
Построенный в стиле рококо костел поражает своей тонкостью и изысканностью архитектуры.
До 1832 года храм принадлежал ордену тринитариев.
Уже долгие годы пустыми глазницами окон запущенный костел и расположенная рядом пустая колокольня пугают рядовых жителей и привлекают любознательных.
В советское время неподалеку от костела установили памятники Б. Хмельницкому (1954 год) и Т. Шевченко (1964 год).
В начале ХХ века на противоположной от костела стороне центральной площади начали возводить величественный православный Свято-Троицкий собор в честь подвига украинского казацко-крестьянского войска. В соответствии с замыслом архитекторов он должен был состоять из 3-х частей: Подземный (Зимний) Храм, Основной Храм и Верхний Храм. Построить позволили только Подземный и Основной Храмы, поскольку стало ясно, что когда начнется возведение Верхнего Храма то Свято-Троицкий собор станет выше костела, а этого тогдашняя польская власть никак не могла допустить. Строительство храма было прекращено, так его стены и застыли в неосуществленном на то время порыве к небу. Храм накрыли, пристроили купол и он начал свое недолгое функционирование. С приходом советской власти собор вообще превратили в склад. Возрождение храма началось лишь на заре независимости Украины. Был сделан косметический ремонт, произведена внутренняя роспись местным художником Николаем Клицуком. В 2000 году опять была начата реконструкция. После ее завершения храм должен стать одним из наибольших в Украине (высота главного купола - свыше 50 метров). Засияли золотом кресты куполов, которые в хорошую погоду видно за десятки километров. Ныне активно украшают внешние стены собора.
В начале ХХ века на противоположной от костела стороне центральной площади начали возводить величественный православный Свято-Троицкий собор в честь подвига украинского казацко-крестьянского войска. В соответствии с замыслом архитекторов он должен был состоять из 3-х частей: Подземный (Зимний) Храм, Основной Храм и Верхний Храм. Построить позволили только Подземный и Основной Храмы, поскольку стало ясно, что когда начнется возведение Верхнего Храма то Свято-Троицкий собор станет выше костела, а этого тогдашняя польская власть никак не могла допустить. Строительство храма было прекращено, так его стены и застыли в неосуществленном на то время порыве к небу. Храм накрыли, пристроили купол и он начал свое недолгое функционирование. С приходом советской власти собор вообще превратили в склад. Возрождение храма началось лишь на заре независимости Украины. Был сделан косметический ремонт, произведена внутренняя роспись местным художником Николаем Клицуком. В 2000 году опять была начата реконструкция. После ее завершения храм должен стать одним из наибольших в Украине (высота главного купола - свыше 50 метров). Засияли золотом кресты куполов, которые в хорошую погоду видно за десятки километров. Ныне активно украшают внешние стены собора.
Фото лютого 2009 року. |
Берестечко. Свято-Троїцький костел (1765 рік), дзвіниця та комплекс Свято-Троїцького собору (початок XX століття).
Берестечко. Свято-Троицкий костел (1765 год), колокольня и комплекс Свято-Троицкого собора (начало XX века). |
Фото лютого 2009 року. |
Фото лютого 2009 року. |
Фото лютого 2009 року. |
Берестечко. Пам'ятники Т. Шевченку (1964 рік), Б. Хмельницькому (1954 рік) і героям, полеглим у боях за свободу та незалежність Батьківщини.
Берестечко. Памятники Т. Шевченко (1964 год), Б. Хмельницкому (1954 год) и героям, павшим в боях за свободу и независимость Родины. |
Лопатин - селище міського типу (3,4 тис. жителів) Радехівського району
Львівської області.
Розташоване в рівнинній місцевості над річкою Острівкою,
притокою Стиру (Дніпро-Прип'ятська система), серед лісів, боліт і торфовищ Малого Полісся.
Перша згадка про Лопатин в історичних джерелах датується 1366 роком. Тоді село входило до складу руського удільного Белзького князівства як волосний центр і було завойовано польським королем Казіміром. З того часу Лопатин часто згадувався в історичних джерелах.
Околиці Лопатина славляться лісами. Серед лісових культур велика увага приділяється так званої лопатинській сосні, яка має дуже високі показники, стійка до сніговалів і вітровалів. Усі ділянки з такими деревами взято на облік і оголошено насіннєвими. Насіння лопатинської сосни надсилається в інші області країни.
На місцевому католицькому цвинтарі збеігся чудовий пам'ятник на могилі Юзефа Двєрніцького (1779-1857) - польського генерала, учасника Наполеонівських воєн і Польського повстання 1830-1831 років.
Перша згадка про Лопатин в історичних джерелах датується 1366 роком. Тоді село входило до складу руського удільного Белзького князівства як волосний центр і було завойовано польським королем Казіміром. З того часу Лопатин часто згадувався в історичних джерелах.
Околиці Лопатина славляться лісами. Серед лісових культур велика увага приділяється так званої лопатинській сосні, яка має дуже високі показники, стійка до сніговалів і вітровалів. Усі ділянки з такими деревами взято на облік і оголошено насіннєвими. Насіння лопатинської сосни надсилається в інші області країни.
На місцевому католицькому цвинтарі збеігся чудовий пам'ятник на могилі Юзефа Двєрніцького (1779-1857) - польського генерала, учасника Наполеонівських воєн і Польського повстання 1830-1831 років.
Лопатин - поселок городского типа (3,4 тыс. жителей) Радеховского района
Львовской области.
Расположен в равнинной местности над рекой Остривка,
притоком Стыря (Днепро-Припятская система), среди лесов, болот и торфяников Малого Полесья.
Первое упоминание о Лопатине в исторических документах относится к 1366 году. Тогда село входило в состав древнерусского удельного Белзского княжества как волостной центр и было завоевано польским королем Казимиром. С того времени Лопатин часто упоминался в исторических документах.
Окрестности Лопатина славятся лесами. Среди лесных культур большое внимание уделяется так называемой лопатинский сосне, корорая имеет очень высокие показатели, стойка к сниговалам и буреломам. Все участки с такими деревьями взяты на учет и объявлены семенными. Семена лопатинской сосны посылаются в другие области страны.
На местном католическом кладбище сохранился прекрасный памятник на могиле Юзефа Дверницкого (1779-1857) - польского генерала, участника Наполеоновских войн и Польского восстания 1830-1831 годов.
Первое упоминание о Лопатине в исторических документах относится к 1366 году. Тогда село входило в состав древнерусского удельного Белзского княжества как волостной центр и было завоевано польским королем Казимиром. С того времени Лопатин часто упоминался в исторических документах.
Окрестности Лопатина славятся лесами. Среди лесных культур большое внимание уделяется так называемой лопатинский сосне, корорая имеет очень высокие показатели, стойка к сниговалам и буреломам. Все участки с такими деревьями взяты на учет и объявлены семенными. Семена лопатинской сосны посылаются в другие области страны.
На местном католическом кладбище сохранился прекрасный памятник на могиле Юзефа Дверницкого (1779-1857) - польского генерала, участника Наполеоновских войн и Польского восстания 1830-1831 годов.
Фото лютого 2009 року.
Лопатин. Костел Непорочного зачаття Діви Марії (1772 рік).
Побудований видатним архітектором доби пізнього бароко Бернардом Меретіном, що працював на західноукраїнських землях, які в XVIII столітті входили до складу Польщі.
Костьол - мурований, однонавний, у плані хрестовий з укороченими бічними трансептами. Побудований у стилі барокко. Центральний об'єм завершує ажурна сигнатурка. Пам'ятник належить до найцікавіших творів барочної архітектури. Раніше в храмі зберігалася Чудотворна ікона Лопатинської Божої Матері. Її зображення розміщено на гербі селища. Зараз в костьолі є копія цієї ікони.
Лопатин. Костел Непорочного зачатия Девы Марии (1772 год).
Построен выдающимся архитектором эпохи позднего барокко Бернардом Меретином, работавшим на западноукраинских землях, которые в XVIII веке входили в состав Польши.
Костел - каменный, однонефный, в плане крестовый с укороченными боковыми трансептами. Построен в стиле барокко. Центральный объем завершает ажурная сигнатурка. Памятник относится к наиболее интересным произведениям барочной архитектуры. Ранее в храме находилась Чудотворная икона Лопатинской Божьей Матери. Ее изображение помещено на герб поселка. В настоящее время в костеле имеется копия этой иконы.
Побудований видатним архітектором доби пізнього бароко Бернардом Меретіном, що працював на західноукраїнських землях, які в XVIII столітті входили до складу Польщі.
Костьол - мурований, однонавний, у плані хрестовий з укороченими бічними трансептами. Побудований у стилі барокко. Центральний об'єм завершує ажурна сигнатурка. Пам'ятник належить до найцікавіших творів барочної архітектури. Раніше в храмі зберігалася Чудотворна ікона Лопатинської Божої Матері. Її зображення розміщено на гербі селища. Зараз в костьолі є копія цієї ікони.
Лопатин. Костел Непорочного зачатия Девы Марии (1772 год).
Построен выдающимся архитектором эпохи позднего барокко Бернардом Меретином, работавшим на западноукраинских землях, которые в XVIII веке входили в состав Польши.
Костел - каменный, однонефный, в плане крестовый с укороченными боковыми трансептами. Построен в стиле барокко. Центральный объем завершает ажурная сигнатурка. Памятник относится к наиболее интересным произведениям барочной архитектуры. Ранее в храме находилась Чудотворная икона Лопатинской Божьей Матери. Ее изображение помещено на герб поселка. В настоящее время в костеле имеется копия этой иконы.
Далі за моїм маршрутом були Броди - районний центр Львівської області. Розповідь про це місто - окремою сторінкою.
Далее по моему маршруту были Броды - районный центр Львовской области. Рассказ об этом городе - на отдельной странице.
До Львова того разу я їхав по справах.
Докладна фоторозповідь про це величне місто - на окремих сторінках.
Во Львов в тот раз я ехал по делам.
Подробный фоторассказ об этом величественном городе - на отдельных страницах.
Першоджерела:
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати»; Т.Лагунова, Ю.Кашуба; Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків-2007.
# Путівник «Вся Україна»; Андрій Івченко; ДНВП «Картографія»; Київ-2006.
# Вікіпедія.
# «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР».
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
# Путівник «Вся Україна»; Андрій Івченко; ДНВП «Картографія»; Київ-2006.
# Вікіпедія.
# «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР».
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
Інші сторінки маршруту "На захід від Києва, лютий 2009 року":
До переліку фотосерій
