Рівне - cтаровинне українське місто (близько 248,1 тис. жителів),
адміністративний, економічний і культурний центр
Рівненської області,
розташоване на річці Устя за кілька кілометрів від її впадіння до річки Горинь.
Долина Горині якої умовно ділить Рівненщину на низинну (північну) та рівнинно-підвищену (південну) частини.
Відстань до
Києва - 321 км.
Точна дата заснування Рівного невідома.
Перша письмова згадка про Рівне датується 1282 роком
у зв’язку з битвою під Рівним між військами краківського князя Лешка Чорного і литовського князя Вітена.
1461 року Рівне купив волинський князь С. Несвицький, після смерті якого в 1479 році його вдова іменувала себе М. Ровенською. На одному з річкових островів для неї побудували замок. 1492 року польський король та Великий князь литовський Казимир Ягайло надав містечку Магдебурзьке право. Ровно - старинный украинский город (около 248,1 тыс. жителей), административный, экономический и культурный центр Ровненской области, расположенный на речке Устя в нескольких километрах от её впадения в реку Горынь. Долина Горыни условно делит Ровненщину на низинную (северную) и равнинно-возвышенную (южную) части. Расстояние до Киева - 321 км. Точная дата основания Ровно неизвестна. Первое письменное упоминание про Ровно датируется 1282 годом в связи с битвой под Ровно между войсками краковского князя Лешка Чёрного и литовского князя Витена. В 1461 году Ровно купил волынский князь С. Несвицкий, после смерти которого в 1479 году его вдова именовала себя М. Ровненской. На одном из речных островов для неё построили замок. В 1492 году польский король и Великий князь литовский Казимир Ягайло предоставил местечку Магдебургское право. Rivne. Regional centre located 321 km far from Kyiv. The population is 300 thou. Since the 13th c. this town has been playing an important part in the Ukrainian commerce. Dubno, Korets, Mezhyrich, Ostroh are known for their unique historical monuments. The small village of Plyasheva became the symbol of Cossack glory and tragedy as it was the place where in 1651 one of bloodiest battles between Ukrainian and Polish troops was held. |
||||||
|
||||||
Протягом 1518-1621 років Рівне було власністю князів Острозьких.
Влітку 1651 року край став центром визвольних змагань українців під орудою Б. Хмельницького.
1667 року Рівне в складі Волинських земель відійшло до Речі Посполитої внаслідок Андрусівської угоди поляків з Московією.
Цього ж року в місті лютувала страшна чума, яка зменшила кількість населення майже наполовину.
1706 року під час московсько-шведської війни Рівне захопили війська Карла XII.
1723 року Рівне перейшло до князів Любомирських і понад два століття було їх резиденцією. У середині XVIII століття С. Любомирський вважався найбагатшою людиною Польщі та навіть боровся за королівську корону із С.-А. Понятовським. Хто знає, як би виглядала сучасна карта Центральної та Східної Європи, не програй він цю боротьбу Станіславу-Августу, за якого Річ Посполиту було розділено між Австрією, Пруссією та Росією. 1792 року місто відвідав національний герой Польщі генерал Тадеуш Костюшко. З 1793 року Рівне стало повітовим містом Волинського намісництва, а з 1797 року - губернії. В течение 1518-1621 годов Ровно было собственностью князей Острожских. Летом 1651 года край стал центром освободительной борьбы украинцев под предводительством Б. Хмельницкого. В 1667 году Ровно в составе Волынских земель отошло к Речи Посполитой в результате Андрусовского соглашения поляков с Московией. В том же году в городе свирепствовала страшная чума, которая уменьшила численность населения почти наполовину. В 1706 году во время московско-шведской войны Ровно захватили войска Карла XII. В 1723 году Ровно перешло к князьям Любомирским и свыше двух веков было их резиденцией. В середине XVIII века С. Любомирский считался самым богатым человеком Польши и даже боролся за королевскую корону с С.-А. Понятовским. Кто знает, как бы выглядела современная карта Центральной и Восточной Европы, не проиграй он эту борьбу Станиславу-Августу, при котором Речь Посполитая была разделена между Австрией, Пруссией и Россией. В 1792 году город посетил национальный герой Польши генерал Тадеуш Костюшко. С 1793 года Ровно стало уездным городом Волынского наместничества, а с 1797 года - губернии. |
||||||
|
||||||
|
||||||
|
||||||
|
||||||
Рівне. Церква Святого Степана на кладовищі Грабник, поблизу Свято-Покровського кафедрального собору.
Ровно. Церковь Святого Степана на кладбище Грабник, поблизости от Свято-Покровского кафедрального собора. |
||||||
Рівне. План-схема парку культури та відпочинку ім. Т. Г. Шевченка.
На схемі позначено: 1 - братська могила воїнів Радянської Армії 1941-1945 рр.; 2 - могила Олеко Дундича; 3 - куточок Т. Г. Шевченка; 4 - будинок адміністрації парку, більярд, шаховий куточок; 5 - міський будинок культури; 6 - літня естрада; 7 - дитячий майданчик; 8 - каскад фонтанів; 9 - фонтан «Богатир»; 10 - фонтан «Кам’яна квітка»; 11 - тенісні корти; 12 - виставка квітів; 13 - містечко атракціонів; 14 - туалети; 15 - кафе «Домінус»; 16 - кафе «Соняшник»; 17 - кафе «Парк»; 18 - кафе «Ліон»; 19 - ґрунтові тенісні корти; вул. Соборна; вул. Княгині Ольги; вул. Степана Бандери; вул. В. Чорновола; вул. Паркова. Ровно. План-схема парка культуры и отдыха им. Т. Г. Шевченко. На схеме обозначены: 1 - братская могила воинов Советской Армии 1941-1945 гг.; 2 - могила Олеко Дундича; 3 - уголок Т. Г. Шевченко; 4 - здание администрации парка, бильярд, шахматный уголок; 5 - городской дом культуры; 6 - летняя эстрада; 7 - детская площадка; 8 - каскад фонтанов; 9 - фонтан «Богатырь»; 10 - фонтан «Каменный цветок»; 11 - теннисные корты; 12 - выставка цветов; 13 - городок аттракционов; 14 - туалеты; 15 - кафе «Доминус»; 16 - кафе «Подсолнух»; 17 - кафе «Парк»; 18 - кафе «Лион»; 19 - грунтовые теннисные корты; ул. Соборная; ул. Княгини Ольги; ул. Степана Бандеры; ул. В. Черновола; ул. Парковая. |
||||||
|
||||||
|
||||||
Рівне. Парк культури та відпочинку ім. Т. Г. Шевченка. Фонтан «Богатир».
Відновлення скульптурної композиції фонтана «Богатир» було здійснено у жовтні 2010 року. Ровно. Парк культуры и отдыха им. Т. Г. Шевченко. Фонтан «Богатырь». Восстановление скульптурной композиции фонтана «Богатырь» было осуществлено в октябре 2010 года. |
||||||
|
||||||
|
||||||
|
||||||
|
||||||
|
||||||
|
||||||
|
||||||
Рівне. Майдан Незалежності.
Ровно. Площадь Независимости. |
||||||
|
||||||
|
||||||
|
||||||
Небагата рівненська архітектурна спадщина дореволюційного періоду складається з трьох культових і однієї цивільної споруд.
Найстарша будівля міста - дерев'яна греко-католицька Свято-Успенська церква (1756 рік)
знаменита так званим «ланцюгом устоїв моральних», яким приковували нечесних парафіян для публічної спокути гріхів.
Мурований Свято-Воскресенський собор (1895 рік) за радянських часів використовувався під музей атеїзму. Єдина вціліла після війни дуже ефектна католицька споруда використовується нині як концертний зал філармонії. Обласний краєзнавчий музей розгорнув свою експозицію в будинку, де з другої половини XIX століття містилася Рівненська гімназія, відома тим, що в 1866-1871 роках в ній вчився відомий письменник Володимир Короленко. Небогатое ровненское архитектурное наследие дореволюционного периода состоит из трех культовых и одного гражданского сооружений. Старейшее здание города - деревянная греко-католическая Свято-Успенская церковь (1756 год) знаменитая так называемой «цепью устоев моральных», которой приковывали нечестных прихожан для публичного искупления грехов. Каменный Свято-Воскресенский собор (1895 год) в советское время использовался под музей атеизма. Единственное уцелевшее после войны очень эффектное католическое строение используется ныне как концертный зал филармонии. Областной краеведческий музей развернул свою экспозицию в доме, где со второй половины XIX века размещалась Ровенская гимназия, известная тем, что в 1866-1871 годах в ней учился известный писатель Владимир Короленко. |
||||||
|
||||||
Під час Першої світової війни 1916 року в Рівному побували імператор Микола II та генерал О. Брусилов.
Протягом 1917-1920 років Рівне по черзі потрапляло під владу австро-німецьких, польських і більшовицьких окупаційних військ.
У квітні-травні 1919 року в Рівному тимчасово працював уряд Української Народної Республіки
та розміщувалися війська Директорії на чолі з головним отаманом С. Петлюрою.
З 19 вересня 1920 року до вересня 1939 року Рівне перебувало
в складі Польської держави як повітовий центр Волинського воєводства.
Во время Первой мировой войны в 1916 году в Ровно побывали император Николай II и генерал А. Брусилов. В течение 1917-1920 годов Ровно по очереди попадало под власть австро-немецких, польских и большевистских оккупационных войск. В апреле-мае 1919 года в Ровно временно работало правительство Украинской Народной Республики и размещались войска Директории во главе с главным атаманом С. Петлюрой. С 19 сентября 1920 года до сентября 1939 года Ровно находилось в составе Польского государства как уездный центр Волынского воеводства. |
||||||
|
||||||
Історія міста (населення якого тоді становило ледь більше 40 тис. чоловік) докорінно змінилася в роки Другої світової війни.
Однією з перших акцій радянської влади після розширення своєї території на захід восени 1939 року
(за таємною угодою СРСР з гітлерівською Німеччиною - пактом Молотова-Риббентропа) і надання Рівному
статусу обласного центру, була депортація поляків (що становили 10% населення міста) вглиб СРСР.
Жорстокіша доля невдовзі спіткала представників найчисельнішої рівненської громади (що існувала тут з XVI століття) - єврейської.
Напередодні Другої світової війни євреї становили близько 70% міського населення і майже всі вони (хто не встиг евакуюватися)
були розстріляні фашистами в період окупації (1941-1944 роки), коли в місті та околицях знайшли свою смерть понад 100 тисяч чоловік.
У Рівному, захопленому через тиждень після початку німецько-радянської війни,
фашисти організували адміністративний центр управління українськими землями.
Мабуть, завдяки цьому статусу міста, протистояння загарбникам у Рівному відрізнялося від інших місць України,
і одразу ж по закінченні війни це було багаторазово віддзеркалено радянською пропагандою.
История города (население которого тогда составляло немногим больше 40 тыс. человек) в корне изменилась в годы Второй мировой войны. Одной из первых акций советской власти после расширения своей территории на запад осенью 1939 года (по тайному соглашению СССР с гитлеровской Германией - пакту Молотова-Риббентропа) и предоставления Ровно статуса областного центра, была депортация поляков (составлявших 10% населения города) вглубь СССР. Более жестокая судьба вскоре постигла представителей самой многочисленной ровненской общины (существовавшей здесь с XVI века) - еврейской. В канун Второй мировой войны евреи составляли около 70% городского населения и почти все они (кто не успел эвакуироваться) были расстреляны фашистами в период оккупации (1941-1944 годы), когда в городе и околицах нашли свою смерть свыше 100 тысяч человек. В Ровно, захваченном через неделю после начала немецко-советской войны, фашисты организовали административный центр управления украинскими землями. По-видимому, благодаря этому статусу города, противостояние захватчикам в Ровно отличалось от других мест Украины, и сразу же по окончании войны это было многократно отражено советской пропагандой. |
||||||
|
||||||
За роки радянської влади Рівному так і не вдалося сформувати свого власного особливого архітектурного вигляду.
Вершиною творчості зодчих у цей період стала типова будівля Музично-драматичного театру (1960 рік, архітектор О. Крилова).
Таким же переважно типовим і обов'язковим виглядає новий пам'ятник Т. Шевченку, встановлений у 1990-ті роки.
Та коли серед невиразної міської забудови зустрічається стара водонапірна башта,
яку недавно було оригінально перероблено під офіс, жевріє надія, що архітектурне майбутнє у міста є.
За годы советской власти Ровно так и не удалось сформировать свой собственный особенный архитектурный вид. Вершиной творчества зодчих в этот период стало типичное здание Музыкально-Драматического театра (1960 год, архитектор О. Крылова). Таким же преимущественно типичным и обязательным выглядит новый памятник Т. Шевченко, установленный в 1990-е годы. Но когда среди невыразительной городской застройки встречается старая водонапорная башня, недавно оригинально переделанная под офис, теплится надежда, что архитектурное будущее у города есть. |
||||||
|
||||||
|
||||||
|
||||||
|
||||||
|
||||||
|
||||||
|
||||||
|
||||||
Розважальний комплекс «Хутір» (с. Велика Омеляна, вул. Дубнівська 11, б-1).
До послуг відвідувачів: готель, ресторан, бар-кафе, сауна, басейн, танцювальна зала, боулінг, гольф, більярд тощо. Развлекательный комплекс «Хутор» (с. Большая Омельяна, ул. Дубновская 11, б-1). К услугам посетителей: гостиница, ресторан, бар-кафе, сауна, бассейн, танцевальный зал, боулинг, гольф, бильярд и прочее. |
||||||
|
||||||
Першоджерела:
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати»; Т.Лагунова, Ю.Кашуба;Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків-2007.
# Путівник «Вся Україна»; Андрій Івченко; ДНВП «Картографія»; Київ-2006. # Вікіпедія. |
||||||
Усі права застережено. © 2003-2014 Сергій Клименко |
|
|
|
|