|
Мапа маршруту Івано-Франківськ -> Тисмениця -> Бучач -> Теребовля -> Скалат -> Тернопіль -> Рівне -> Житомир -> Київ.
Покриття магістральних автошляхів - досить пристойне. На місцевих автошляхах подекуди зустрічаються проблеми. Дорогою я тоді не зупинявся в Бучачі, Теребовлі, Тернополі, Житомирі та інших містах і селищах, що були на моєму шляху. Фоторозповіді про них подано на інших сторінках. Схема маршрута Ивано-Франковск -> Тисменица -> Бучач -> Теребовля -> Скалат -> Тернополь -> Ровно -> Житомир -> Киев. Покрытие магистральных автодорог - достаточно приличное. На местных автодорогах иногда встречаются проблемы. По дороге я тогда не останавливался в Бучаче, Теребовле, Тернополе, Житомире и других городах и поселках, которые лежали на моем пути. Фоторассказы о них даны на других страницах. |
Тисмениця - місто (9,6 тис. мешканців), адміністративний центр Тисменицького району
Івано-Франківської області.
Розташоване на берегах річки Ворона.
Перша згадка про Тисменицю міститься в Іпатіївському літописі за 1143 роком.
Завдяки вигідному положенню на торговому тракті зі
Львова в
Коломию,
Буковину та Молдову,
поселення швидко розросталося, а отримане 1449 року Магдебурзьке право сприяло його економічному розвитку.
В XV-XVII століттях Тисмениця стає одним з важливих ремісничих і торговельних центрів Прикарпаття,
що не могло не приваблювати ласих до наживи татар і турок, орди яких в 1513 і 1676 роках грабували і повністю спалювали місто.
1677 року заради пожвавлення життя в місті, його власник Д. Потоцький
запросив переселитися сюди вірменів, вигнаних турками з
Кам’янця-Подільського.
Вірменська громада, що одержала привілеї, побудувала наприкінці XVII століття церкву і згодом відкрила свою школу.
Вірменська церква не вціліла, але зберігся чудовий дерев’яний ансамбль із дзвіниці (1710 рік) і Богородицької церкви (1736 рік),
що є унікальним зразком суміші традицій народної архітектури Прикарпаття та Галичини.
Розвиток капіталізму в другій половині XIX століття призвів до збільшення міського населення майже удвічі,
яке досягло тоді приблизно нинішнього рівня.
Тоді Тисмениця була відома своїми виробами зі шкіри та хутра, що експортувалися за кордон і прикрашали
промислові виставки в Лондоні, Дрездені, Берліні, Будапешті та інших великих містах Європи.
Відтоді у центрі Тисмениці стоїть греко-католицька Троїцька церква -
прекрасне архітектурне втілення унікальної спроби поєднати православ’я з католицизмом, виконане в стилі класицизму.
Тысменица - город (9,6 тыс. жителей), административный центр Тысменицкого района
Ивано-Франковской области.
Расположен на берегах реки Ворона.
Первое упоминание о Тысменице содержится в Ипатиевской летописи под 1143 годом.
Благодаря выгодному положению на торговом тракте из
Львова в
Коломыю,
Буковину и Молдову,
поселение быстро разрасталось, а получение в 1449 году Магдебургского права способствовало его экономическому развитию.
В XV-XVII веках Тысменица становится одним из важных ремесленных и торговых центров Прикарпатья,
которое не могло не привлекать падких до наживы татар и турок, орды которых в 1513 и 1676 годах грабили и полностью сжигали город.
В 1677 году ради оживления жизни в городе, его владелец Д. Потоцкий
пригласил переселиться сюда армян, изгнанных турками из
Каменца-Подольского.
Армянская община, которая получила привилегии, построила в конце XVII века церковь и впоследствии открыла свою школу.
Армянская церковь не уцелела, но сохранился замечательный деревянный ансамбль из колокольни (1710 год) и Богородицкой церкви (1736 год),
которая является уникальным образцом смешения традиций народной архитектуры Прикарпатья и Галичины.
Развитие капитализма во второй половине XIX века привело к увеличению городского населения почти вдвое,
которое достигло тогда приблизительно нынешнего уровня.
Тогда Тысменица была известна своими изделиями из кожи и меха, которые экспортировались за границу и украшали
промышленные выставки в Лондоне, Дрездене, Берлине, Будапеште и других больших городах Европы.
С тех пор в центре Тысменице стоит греко-католическая Троицкая церковь -
прекрасное архитектурное воплощение уникальной попытки совместить православие с католицизмом, выполненное в стиле классицизма.
|
|
Івано-Франківська область. Тисмениця.
Пам’ятник Борцям за волю України. «Ви вмирали щоб Україна жила». Ивано-Франковская область. Тысменица. Памятник Борцам за свободу Украины. «Вы умирали, чтобы Украина жила». |
|
|
|
Івано-Франківська область. Тисмениця.
Пам’ятник Борцям за волю України. Барельєфи на постаменті. Ивано-Франковская область. Тысменица. Памятник Борцам за свободу Украины. Барельефы на постаменте. |
|
|
|
Івано-Франківська область. Тисмениця.
Церква Св. Миколая з дзвіницею, закладена на кошти коваля Івана Стельмащука 1866 року і освячена 1869 року. Храм належить Українській Греко-Католицькій Церкві. Ивано-Франковская область. Тысменица. Церковь Св. Николая с колокольней, заложена на средства кузнеца Ивана Стельмащука в 1866 году и освящена в 1869 году. Храм принадлежит Украинской Греко-Католической Церкви. |
Івано-Франківська область. Тисмениця.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці, 1736 рік.
Дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці є пам’яткою архітектури національного значення. Це - найдавніша церква, що збереглася в Тисмениці. Її збудовано із грубих дубових брусів. У церкві зберігся чудовий високохудожній повний іконостас із чотирьох рядів образів - диво старого українського малярства. У Тисмениці цю церкву називають ще «Монастирською» через те, що раніше на цьому місці був монастир. Біля Церкви Богородиці розташована дерев’яна дзвіниця (1710 рік) - взірець гуцульської архітектури. Храм належить Українській Греко-Католицькій Церкві.
Ивано-Франковская область. Тысменица. Церковь Рождества Пресвятой Богородицы, 1736 год.
Деревянная церковь Рождества Пресвятой Богородицы является памятником архитектуры национального значения. Это - самая старая церковь, сохранившаяся в Тысменице. Она построена из грубых дубовых брусьев. В церкви сохранился прекрасный высокохудожественный полный иконостас из четырех рядов образов - чудо давней украинской живописи. В Тысменице эту церковь называют еще «Монастырской» из-за того, что раньше на этом месте был монастырь. Около Церкви Богородицы расположена деревянная колокольня (1710 год) - образец гуцульской архитектуры. Храм принадлежит Украинской Греко-Католической Церкви.
Дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці є пам’яткою архітектури національного значення. Це - найдавніша церква, що збереглася в Тисмениці. Її збудовано із грубих дубових брусів. У церкві зберігся чудовий високохудожній повний іконостас із чотирьох рядів образів - диво старого українського малярства. У Тисмениці цю церкву називають ще «Монастирською» через те, що раніше на цьому місці був монастир. Біля Церкви Богородиці розташована дерев’яна дзвіниця (1710 рік) - взірець гуцульської архітектури. Храм належить Українській Греко-Католицькій Церкві.
Ивано-Франковская область. Тысменица. Церковь Рождества Пресвятой Богородицы, 1736 год.
Деревянная церковь Рождества Пресвятой Богородицы является памятником архитектуры национального значения. Это - самая старая церковь, сохранившаяся в Тысменице. Она построена из грубых дубовых брусьев. В церкви сохранился прекрасный высокохудожественный полный иконостас из четырех рядов образов - чудо давней украинской живописи. В Тысменице эту церковь называют еще «Монастырской» из-за того, что раньше на этом месте был монастырь. Около Церкви Богородицы расположена деревянная колокольня (1710 год) - образец гуцульской архитектуры. Храм принадлежит Украинской Греко-Католической Церкви.
|
|
Івано-Франківська область. Тисмениця.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці, 1736 рік та дзвіниця Церкви Різдва Богородиці, 1710 рік (вул. Монастирська, 32) Ивано-Франковская область. Тысменица. Церковь Рождества Пресвятой Богородицы, 1736 год и колокольня Церкви Рождества Богородицы, 1710 год (ул. Монастырская, 32) |
|
|
Івано-Франківська область. Тисмениця.
Підвісний місток через річку Ворона та монастирська церква Різдва Пресвятої Богородиці. Ивано-Франковская область. Тысменица. Подвесной мостик через речку Ворона и монастырская церковь Рождества Пресвятой Богородицы. |
|
|
Івано-Франківська область. Тисмениця.
Підвісний місток через річку Ворона. Ивано-Франковская область. Тысменица. Подвесной мостик через речку Ворона. |
У XVI столітті до Тисмениці переселилися вірмени, які привезли із собою секрети кушнірства.
З того часу Тисмениця відома своїми вишуканими виробами з хутра та шкіри.
Тепер у Тисмениці розташовані ВАТ Хутрофірма «Тисмениця» та СП «Тикаферлюкс».
Це - великі, обладнані сучасною технікою підприємства, які переробляють шкірки кролика,
ондатри, куниці, норки та виготовляють широкий асортимент хутрових виробів.
У Тисмениці народилися батьки всесвітньовідомого психоаналітика Зиґмунда Фрейда.
У Тисмениці народилися батьки всесвітньовідомого психоаналітика Зиґмунда Фрейда.
В XVI веке в Тысменицу переселились армяне, которые привезли с собой секреты скорняжничества.
С того времени Тысменица известна своими изысканными изделиями из меха и кожи.
Теперь в Тысменице расположены ОАО Мехофирма «Тисмениця» и СП «Тикаферлюкс».
Это - большие, оборудованные современной техникой предприятия, которые перерабатывают шкурки кролика,
ондатры, куницы, норки, и изготовляют широкий ассортимент пушных изделий.
В Тысменице родились родители всемирно известного психоаналитика Зигмунда Фрейда.
В Тысменице родились родители всемирно известного психоаналитика Зигмунда Фрейда.
Тернопільська область. Дорогою від селища міського типу Гримайлів на Скалат.
Тернопольская область. Дорогой от поселка городского типа Гримайлов на Скалат.
Тернопольская область. Дорогой от поселка городского типа Гримайлов на Скалат.
Скалат - місто (4 тис. мешканців) Підволочиського району
Тернопільської області.
Розташоване на берегах річки Гнила.
Вперше згадується як село Теребовлянського повіту Руського воєводства, що належало Понятовським.
З 1600 року Скалат вважається містом, хоча немає відомостей про те, що йому будь-коли надавалося Магдебурзьке право.
1630 року хазяї міста побудували замок, а двома роками пізніше було засновано католицьку парафію та зведено костел оборонного типу.
Відчувши перспективу розвитку нового міста, у Скалаті з’явилися євреї, що селилися на його південній околиці.
Там же в XVII столітті було побудовано синагогу, що була зруйнована під час Другої світової війни,
пізніше відбудована та перепрофільована для господарських потреб.
Скалат мав передумови згодом перетворитися на пересічне місто,
однак його захоплення та зруйнування замку військами Б. Хмельницького в 1649 і 1651 роках,
а потім і зруйнування міста турками в 1672 році, підірвали містобудівний процес.
Відчувши слабину, місто згодом не раз грабували навіть невеликі озброєні загони.
Скалат - город (4 тыс. жителей) Подволочисского района
Тернопольской области.
Расположен на берегах речки Гнила.
Впервые упоминается как село Теребовлянского уезда Руського воеводства, которое принадлежало Понятовским.
С 1600 года Скалат считается городом, хотя нет сведений о том, что ему когда-либо предоставлялось Магдебургское право.
В 1630 году хозяева города построили замок, а двумя годами позже был основан католический приход и возведен костел оборонного типа.
Почувствовав перспективу развития нового города, в Скалат появились евреи, которые селились на его южной околице.
Там же в XVII веке была построена синагога, которая была разрушена во время Второй мировой войны,
позже отстроена и перепрофилирована для хозяйственных потребностей.
Скалат имел предпосылки впоследствии превратиться в рядовой город,
однако его захват и разрушение замка войсками Б. Хмельницкого в 1649 и 1651 годах,
а затем и разрушение города турками в 1672 году, подорвали градостроительный процесс.
Почувствовав слабину, город впоследствии не раз грабили даже небольшие вооруженные отряды.
|
Тернопільська область. Замок у Скалаті. Вид з півночі.
Тернопольская область. Замок в Скалате. Вид с севера. Skalat. A tower of the castle. |
Скалатський замок було побудовано 1630 року польським мечником Кжиштофом Віхровським.
На той час замок охороняв під’їзди до міста.
Під час воєн з турками замок було зруйновано і він втратив свої оборонні функції.
Наприкінці XVII століття новий власник замку Ян Фірлей відбудував його та використовував як своє житло.
У XVIII столітті Марією з Водзітських-Сцип’янових твердиню було перебудовано під резиденцію.
Наприкінці XIX століття архітектор Теодор Талевський на кошти графа Ростовського
відреставрував башти замку в неоготичному стилі.
Залишки вхідної брами ще можна побачити у північно-східній частині замкових мурів. До цієї брами колись вів дерев’яний міст. План замку наближений до квадрату, чотири абсолютно однакові вежі орієнтовані за сторонами світу. Вежі п’ятикутні, з високими шатровими покрівлями із червоної черепиці. У них розташовувались стрільниці, що мали 4 яруси. Вежі (подібно до бастіонів) оберігали підходи до замку, який було оточено глибоким ровом з водою. Після Першої світової війни в замку було проведено реставраційні роботи. Пам’ятка є одним з найвиразніших замків Поділля XVII століття.
Залишки вхідної брами ще можна побачити у північно-східній частині замкових мурів. До цієї брами колись вів дерев’яний міст. План замку наближений до квадрату, чотири абсолютно однакові вежі орієнтовані за сторонами світу. Вежі п’ятикутні, з високими шатровими покрівлями із червоної черепиці. У них розташовувались стрільниці, що мали 4 яруси. Вежі (подібно до бастіонів) оберігали підходи до замку, який було оточено глибоким ровом з водою. Після Першої світової війни в замку було проведено реставраційні роботи. Пам’ятка є одним з найвиразніших замків Поділля XVII століття.
Скалатский замок был построен в 1630 году польским мечником Кжиштофом Вихровским.
На то время замок охранял подъезды к городу.
Во время войн с турками замок был разрушен и он потерял свои оборонные функции.
В конце XVII века новый владелец замка Ян Фирлей отстроил его и использовал в качестве своего жилья.
В XVIII веке Марией из Водзитских-Сципьяновых твердыня была перестроена под резиденцию.
В конце XIX века архитектор Теодор Талевский на средства графа Ростовского
отреставрировал башни замка в неоготическом стиле.
Остатки входных ворот еще можно увидеть в северо-восточной части замковых стен. К этим воротам когда-то вел деревянный мост. План замка приближен к квадрату, четыре абсолютно одинаковых башни ориентированы по сторонам света. Башни пятиугольные, с высокими шатровыми кровлями из красной черепицы. В них располагались бойницы, имевшие 4 яруса. Башни (подобно бастионам) оберегали подходы к замку, который был окружен глубоким рвом с водой. После Первой мировой войны в замке были проведены реставрационные работы. Памятник является одним из самых выразительных замков Подолья XVII века.
Остатки входных ворот еще можно увидеть в северо-восточной части замковых стен. К этим воротам когда-то вел деревянный мост. План замка приближен к квадрату, четыре абсолютно одинаковых башни ориентированы по сторонам света. Башни пятиугольные, с высокими шатровыми кровлями из красной черепицы. В них располагались бойницы, имевшие 4 яруса. Башни (подобно бастионам) оберегали подходы к замку, который был окружен глубоким рвом с водой. После Первой мировой войны в замке были проведены реставрационные работы. Памятник является одним из самых выразительных замков Подолья XVII века.
|
Тернопільська область. Замок у Скалаті. Вид з південного заходу.
Тернопольская область. Замок в Скалате. Вид с юго-запада. Skalat. A tower of the castle. |
|
|
Тернопільська область. Замок у Скалаті.
Східна (ліворуч) та північна (праворуч) башти. Тернопольская область. Замок в Скалате. Восточная (левое фото) и северная (правое фото) башни. Skalat. A tower of the castle. |
|
|
Тернопільська область. Скалат.
Південна башта замку та костел Святої Анни. Тернопольская область. Скалат. Южная башня замка и костел Святой Анны. |
|
|
|
Тернопільська область. Скалат.
Костел Святої Анни (вул. Замкова, 1). Храм належить Римо-Католицькій Церкві. Костел Святої Анни споруджено в 1994-2002 роках на місці колишнього мурованого костелу, збудованого 1900 року за проектом Т. Таловського. Той храм було висаджено в повітря 1959 року перед візитом у край Микити Хрущова. Новий костел у неоготичному стилі зовсім не схожий на свого попередника. Тернопольская область. Скалат. Костел Святой Анны (ул. Замковая, 1). Храм принадлежит Римо-Католической Церкви. Костел Святой Анны построен в 1994-2002 годах на месте прежнего каменного костела, построенного в 1900 году по проекту Т. Таловского. Тот храм был взорван в 1959 году перед визитом в край Никиты Хрущева. Новый костел в неоготическом стиле совсем не похож на своего предшественника. |
|
|
Тернопільська область. Скалат.
Храм Святого Преображення Господнього (вул. Грушевського, 11). Храм належить Українській Греко-Католицькій Церкві. Парафія існує ще з 1632 року. Першу дерев’яну церкву було збудовано у 1701 році. 1872 року за кошти парафіян дерев’яну церкву було перебудовано на муровану. Тернопольская область. Скалат. Храм Святого Преображения Господнего, 1872 год (ул. Грушевского, 11). Храм принадлежит Украинской Греко-Католической Церкви. Приход существует еще с 1632 года. Первая деревянная церковь была построена в 1701 году. В 1872 году на средства прихожан деревянная церковь была перестроена в каменную. |
Першоджерела:
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати»; Т.Лагунова, Ю.Кашуба; Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків-2007.
# Путівник «Вся Україна»; Андрій Івченко; ДНВП «Картографія»; Київ-2006.
# Путівник «Замки і палаци Тернопілля»; ТОВ «Наш Світ»; Тернопіль.
# Вікіпедія.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
# Путівник «Вся Україна»; Андрій Івченко; ДНВП «Картографія»; Київ-2006.
# Путівник «Замки і палаци Тернопілля»; ТОВ «Наш Світ»; Тернопіль.
# Вікіпедія.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
Інші сторінки маршруту "На захід від Києва, лютий 2009 року":
До переліку фотосерій
