Мимовільними «співавторами» наведених нижче тез стали деякі люди з мого оточення, що «аж моляться» на нашого північно-східного сусіда і, до того ж, звеличують т.з. «російську культуру»... Що ж, самі напросилися... Може, дещо жорстко, та - по суті...

Тези з теми «Русини (українці) та московити ("русские")»

1. Вихідці зі споконвічної території мешкання русинів (прямих предків сучасних українців), просуваючись на північ, зіткнулися тут із західнофінським населенням і поступово асимілювали його, набуваючи при цьому специфічних, властивих місцевим фінно-угорським племенам етномовних рис. Деякі з наслідків:
a) досить «варварська» культура на колонізованих землях у порівнянні з «традиційною» культурою русинів;
b) зачатки «російської» мови, як однієї з говірок русинів, суттєво «зіпсованої» угро-фінським наріччям;
c) термін «Мала Русь» (тобто власне Русь, метрополія) - землі, що споконвічно належали русинам, і термін «Велика Русь» (колонія) - землі, колонізовані русинами.
2. Північні (колонізовані русинами) землі, що зазнали значно менших втрат від монголо-татарського нашестя в порівнянні із землями метрополії - «Малої Русі», поступово стали претендувати на головуючу роль на всій території колишньої Київської Русі.
3. Споконвічні території мешкання русинів-українців (у першу чергу, Середня Наддніпрянщина), що зазнали більших втрат від монголо-татарського нашестя, були роздроблені та являли собою занадто «ласий шматок» для сильніших на той момент сусідів. Унаслідок цього нинішні українські землі впродовж багатьох століть піддавалися анексії та постійно «деребанились».
4. При цьому загальний рівень традиційної культури та освіти мешканців споконвічних територій русинів-українців залишався досить високим.
5. Подальші численні спроби українських просвітителів (вільні, чи невільні) привнести культуру на землі московщини, по суті, були утопією і кардинально не змінили варварські звичаї на тих землях... Втім, князь Микола Трубецькой визнавав у книзі «До української проблематики» (1927 рік, Париж): «Та культура, яка з часів Петра живе і розвивається в Росії, є органічним і безпосереднім продовженням не московської, а київської української культури».
6. Впродовж багатьох століть «московське зозуленя» наполегливо «витісняло свою матір із гнізда»; мова і культура русинів-українців піддавалися усіляким гонінням, а всю московщину видавали за безпосередню спадщину колишньої Київської Русі... Через великодержавницькі амбіції московських царів та деякі зовнішні політичні обставини, навіть самоназву нашого народу - «русини», «руські» - присвоїли собі наші північно-східні сусіди - «московити».
7. На початку XX століття український народ неодноразово намагався повернути свою державність, але ці спроби були потоплені у крові московським більшовицьким режимом.
8. За радянських часів пануючий режим не тільки продовжив, але й посилив імперську політику стосовно України. Чого вартий лише Голодомор, штучно створений в Україні у 1932-1933 роках! Чого варте масове фізичне знищення видатних діячів української культури у 1936-1939 роках! Зверну також увагу, що одним із проявів єзуїтської політики асимілювання українців було посилене «осідання» в Україні (зокрема, у Києві) офіцерів-росіян, що виходили у відставку з лав Червоної Армії.
9. У наші часи основна «піна» безкультурності захлеснула Україну саме від північно-східного сусіда; для української культури ніколи не були характерними матірщина, нешанобливе ставлення до жінки і тому подібні, вибачте на слові, «видатні досягнення» масової «російської культури».

Дивіться також:
Книга Півторак Г. П. «Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов. Міфи і правда про трьох братів слов’янських зі "спільної колиски"».
Мій невеличкий матеріал «Про походження слів "Україна" та "Мала Русь, Малоросія"» (російською мовою).
Мій невеличкий матеріал «Українська культура, освіта та наука: коротенький екскурс в історію».
Кілька моїх коментарів до деяких статей на сайті "ТВОЯ МОВА - MOVA.ORG.UA; Языковой вопрос в Украине; Статус русского языка в Украине"
Кілька моїх коментарів до деяких статей на порталі "Соотечественники" (Международный Союз Общественных Объединений "Русь Единая").



Невольными «соавторами» приведенных ниже тезисов стали определенные люди из моего окружения, которые «аж молятся» на нашего северо-восточного соседа и, к тому же, превозносят т.н. «русскую культуру»... Что ж, сами напросились... Может, несколько жестко, но - по сути...

Тезисы по теме «Русины (украинцы) и московиты (русские)»

1. Выходцы с исконной территории проживания русинов (прямых предков современных украинцев), продвигаясь на север, столкнулись тут с западнофинским населением и постепенно ассимилировали его, приобретя при этом специфические, свойственные местным угро-финские племенам этноязыковые черты. Некоторые из следствий:
a) относительно «варварская» культура на колонизированных землях по сравнению с «традиционной» культурой русинов;
b) зачатки «русского» языка, как одного из наречий русинов, существенно «подпорченного» угро-финским наречием;
c) возникновение термина «Малая Русь» (т.е. собственно Русь, метрополия) - земли, которые исконно принадлежали русинам, и термина «Большая (Велика) Русь» (колония) - земли, колонизированные русинами.
2. Северные (колонизированные русинами) земли, понесшие значительно меньший ущерб от монголо-татарского нашествия по сравнению с землями метрополии - «Малой Руси», постепенно стали претендовать на главенствующую роль на всей территории бывшей Киевской Руси.
3. Исконные территории проживания русинов-украинцев (в первую очередь, Среднее Приднепровье), понесшие основной урон от монголо-татарского нашествия, были раздроблены и являлись слишком «лакомым куском» для более сильных на тот момент соседей. Вследствие этого нынешние украинские земли на протяжении многих веков подвергались аннексии и постоянно «деребанились».
4. При этом общий уровень традиционной культуры и образования населения на исконных территориях русинов-украинцев оставался достаточно высоким.
5. Последующие многочисленные попытки украинских просветителей (вольные, либо невольные) привнести культуру на земли московщины, по сути, были утопией и кардинально не изменили варварские обычаи на этих землях... Однако, князь Николай Трубецкой признавал в книге «К украинской проблематике» (1927 год, Париж): «Та культура, которая со времен Петра живет и развивается в России, является органическим и непосредственным продолжением не московской, а киевской украинской культуры».
6. На протяжении многих столетий «московский кукушонок» упорно «вытеснял своего родителя из гнезда»; язык и культура русинов-украинцев подвергались всяческим гонениям, а всю московщину выдавали за непосредственное наследие бывшей Киевской Руси... Из-за великодержавницких амбиций московских царей и некоторые внешние политические обстоятельства, даже самоназвание нашего народа - «русины», «руські» - присвоили себе наши северо-восточные соседи - «московиты».
7. В начале XX века украинский народ неоднократно пытался вернуть свою государственность, но эти попытки были утоплены в крови московским большевистским режимом.
8. При советской власти правящий режим не только продолжил, но и усилил имперскую политику относительно Украины. Чего только стоит лишь Голодомор, искусственно созданный в Украине в 1932-1933 годах! Чего стоит массовое физическое уничтожение выдающихся деятелей украинской культуры в 1936-1939 годах! Обращу также внимание, что одним из проявлений иезуитской политики ассимиляции украинцев было усиленное «оседание» в Украине (в частности, в Киеве) офицеров-русских, которые выходили в отставку из рядов Красной Армии.
9. В наше время основная «пена» бескультурья захлестнула Украину именно от северо-восточного соседа; для украинской культуры никогда не были характерны матерщина, непочтительное отношение к женщине и тому подобные, с позволения сказать, «выдающиеся достижения» массовой «русской культуры».

Смотрите также:
Книга Пивторак Г. П. (на украинском языке) "Происхождение украинцев, россиян, белорусов и их языков. Мифы и правда о трех братьях славянских из «общей колыбели»"
Мой небольшой материал «О происхождении слов "Украина" и "Малая Русь, Малороссия"».
Мой небольшой материал «Украинская культура, образование и наука: короткий экскурс в историю».
Несколько моих комментариев к некоторым статьям на сайте "ТВОЯ МОВА - MOVA.ORG.UA; Языковой вопрос в Украине; Статус русского языка в Украине"
Несколько моих комментариев к некоторым статьям на портале "Соотечественники" (Международный Союз Общественных Объединений "Русь Единая").








Rambler's Top100