Острог (Рівненська область), 2005 і 2024 роки
Для збільшення зображення, що Вас зацікавило, натисніть на нього.
В разі будь-якого використання розміщених тут фото, гіперпосилання на цей сайт () є обов’язковим.

Острог (Ровенская область), 2005 и 2024 годы
Для увеличения заинтересовавшего Вас изображения нажмите на него.
При любом использовании размещенных здесь фотографий, гиперссылка на этот сайт () является обязательной.




Острог - районний центр над річкою Вілія на півдні Рівненської області, за 46 км від Рівного. Одне з найдавніших міст України, лежить на самісінькій межі Західної та Східної України.
Уперше Острог згадується 1100 року в "Повісті минулих літ" (Іпатіївський літопис), де йдеться про з’їзд руських князів на чолі з Великим князем Київським в Увертичах; на цьому з’їзді вирішувалось питання про покарання князя Давида Ігоровича за осліплення Василька, князя Теребовлянського. Тож Давид Ігоревич позбувся за це князівства Володимир-Волинського, а натомість йому передали Божеське, Острог, Дубен та Чорторийськ.
«В літо 6608 (1100) брати уклали мир між собою, Святополк, Володимир, Давид, Олєг в Увєтичах, місяця сєрпня в 10-й дєнь. І прийшов до них Давид Ігорович і сказав їм: "Нащо ви мєнє прикликали? От я. У кого на мєнє образа?" І відповів йому Володимир: "Ти сам прислав до нас: "Хочу, браття, прийти до вас і поскаржитись за свої образи". Так от ти прийшов і сидиш із своїми братами на одному килимі - тож чому нє скаржишся, до кого із нас твоя образа?" І нє відповів Давид нічого. І стали всі браття на конєй; і став Святополк зі свою дружиною, а Давид і Олєг зі свою нарізно один від одного. А Давид Ігорович сидів осторонь, і нє підпустили його до сєбє, алє окрємо радились про Давида. І, порадившись, послали до Давида мужів своїх: Святополк Путяту, Володимир Орогостя і Ратибора, Давид і Олєг Торчина. Послані ж прийшли до Давида і сказали йому: "От що говорять тобі браття: "Нє хочємо тобі дати столу Володимирського, тому що ти ввігнав ніж у нас, чого нє було щє в Руській зємлі. Алє ми тєбє хапати нє будємо і якогось іншого зла нє зробимо, алє от що тобі даємо: іди і сідай у Бужєському, в Острозі, а Дубєн і Чорторийськ дає тобі Святополк"...»
Однак на той час Острог ще не був великим населеним пунктом. Лише після знищення монголо-татарською навалою в XIII столітті майже всіх центрів політичного й культурного життя Київської Русі, у загубленого серед боліт Острога з'явився шанс увійти в історію. І вже 1341 року першим достемно відомим князем з династії Острозьких - Данилою, було зведено перші солідні укріплення навколо міста. Посилювався вплив місцевих князів, котрі почали успішно відбивати напади татарських загонів.
Князі Острозькі, що володіли містом у XIV-XVII століттях, були одними з найбагатших та найвпливовіших українських магнатів тих часів.
Данило відомий своїми щедрими пожертвуваннями місцевим храмам, відомо також, що він смертельно поранив у битві королівського гетьмана Войцеха Целея. Його старший син Федір (помер близько 1441) розширив острозькі володіння, боровся на стороні Яна Гуса проти Тевтонського ордену, воював разом із своїм загоном в Грюнвальдській битві 1410. Василь Федорович Острозький /Красний/ (помер до 1461 року) теж розширив свої володіння й був приятелем великого князя литовського Казимира Ягеллончика. Саме він побудував багато споруд у Острозі, Дубно та інших волинських містах. Його онук - Костянтин Іванович Острозький - прославився перемогами над татарами. Перемігши під час Ливонської війни під Оршею військо московського царя Івана Грозного, й заслуживши за свої ратні подвиги титул Великого гетьмана Литовського, князь Костянтин зумів створити досить велику своєрідну "державу в державі". Його володіння простягалися від Білої Церкви на сході до Турово-Пінська на півночі. Один із найбільш авторитетних і могутніх володарів Речі Посполитої тих часів, князь Костянтин Острозький дедалі більше опікувався своєю столицею. У середині XVI століття Острог став одним із найбільших міст України з населенням у кілька десятків тисяч чоловік. Через місто проходили важливі торговельні шляхи, що пов'язували Східну Європу з Західною. Сучасники називали Острог XVI століття "Волинськими Афінами". Крім могутнього князя, численної шляхти, купців і ремісників, у місті проживало досить багато вчених. Зокрема тут викладав один із фундаторів найпотужнішої течії в сучасному іудаїзмі Маршуя.
Не менш прославився й молодший син Костянтина Івановича - Костянтин-Василь (1526-1608 роки). У 1550 році він став володимирським старостою, в 1559 році - київським воєводою, а після Люблінської унії ще й коронним сенатором. Цей успішний правитель та сміливий полководець всіляко підтримував православну церкву, розвивав українську культуру та книгодрукування. Він був таким багатим, що навіть говорили: "багатий, як Острозький". Спираючись на свої величезні матеріальні й військові ресурси, князь Острозький зумів у той критичний для православ'я час утримати більшість духовенства та дворянства від переходу в католицтво й визнання Унії. У своїй боротьбі Василь Острозький пішов далі. Він створив перший вищий навчальний заклад на Сході Європи - Острозьку Академію. У момент запеклого ідеологічного протистояння, що могло вилитись у кровопролитну міжконфесійну війну в Україні, ця Академія зіграла роль арбітра, місця, де гуманісти середньовічної України та Польщі мали змогу знайти точки дотику й не допустити відкритого конфлікту. У 1580 р. на кошти В.-К. Острозького І. Федоров заснував першу друкарню, яка діяла до 1612 р. У 1581 р. була видана Острозька біблія. Тут написано знаменитий твір української історіографії і літератури XVII ст. "Острозькій літописець", в якому описані події на Волині і Галичині з 1500 по 1636 рр.
Закінчився цей славетний рід Острозьких молодшим сином Костянтина-Василя - Янушем, що помер у 1620 році не залишивши дітей.


Острог - районный центр над речкой Вилия на юге Ровненской области, в 46 км от Ровно. Один из древнейших городов Украины, лежит на самом стыке Западной и Восточной Украины.
Впервые Острог упоминается в 1100 году в "Повести временных лет" (Ипатиевская летопись), где идет речь о съезде руських князей во главе с Великим князем Киевским в Увертичах; на этом съезде решался вопрос о наказании князя Давида Игоревича за ослепление Василька, князя Теребовлянского. В результате Давид Игоревич лишился княжества Владимир-Волынского, а взамен ему передали Божеское, Острог, Дубен и Черторойск.
Однако в то время Острог еще не был большим населенным пунктом. Лишь после уничтожения монголо-татарским нашествием в XIII веке почти всех центров политической и культурной жизни Киевской Руси, у затерянного среди болот Острога появился шанс войти в историю. И уже в 1341 году первым, точно известным князем из династии Острожских - Данилой, были возведены первые солидные укрепления вокруг города. Усиливалось влияние местных князей, которые начали успешно отражать нападения татарских отрядов.
Князья Острожские, владевшие городом в XIV-XVII веках, были одними из самых богатых и влиятельных украинских магнатов тех времен.
Даниил известен своими щедрыми пожертвованиями местным храмам, известно также, что он смертельно ранил в битве королевского гетмана Войцеха Целея. Его старший сын Федор (умер около 1441) расширил острожские владения, боролся на стороне Яна Гуса против Тевтонского ордена, воевал вместе со своим отрядом в Грюнвальдской битве 1410 года. Василий Федорович Острожский /Красный/ (умер до 1461 года) тоже расширил свои владения и был приятелем Великого князя литовского Казимира Ягеллончика. Именно он построил много сооружений в Остроге, Дубно и других волынских городах. Его внук - Константин Иванович Острожский - прославился победами над татарами. Победив во время Ливонской войны под Оршой войско московского царя Ивана Грозного, и заслужив за свои ратные подвиги титул Великого гетмана Литовского, князь Константин сумел создать довольно большое своеобразное "государство в государстве". Его владения простирались от Белой Церкви на востоке до Турово-Пинска на севере. Один из наиболее авторитетных и могущественных властелинов Речи Посполитой тех времен, князь Константин Острожский все больше заботился о своей столице. В середине XVI века Острог стал одним из наибольших городов Украины с населением в несколько десятков тысяч человек. Через город проходили важные торговые пути, которые связывали Восточную Европу с Западной. Современники называли Острог XVI века "Волынскими Афинами". Кроме могущественного князя, многочисленной шляхты, купцов и ремесленников, в городе проживало довольно много ученых. В частности, здесь преподавал один из основателей самого мощного течения в современном иудаизме Маршуя.
Не меньше прославился и младший сын Константина Ивановича - Константин-Василий (1526-1608 годы). В 1550 году он стал владимирским старостой, в 1559 году - киевским воеводой, а после Люблинской унии еще и коронным сенатором. Этот успешный правитель и смелый полководец всячески поддерживал православную церковь, развивал украинскую культуру и книгопечатание. Он был таким богатым, что говорили даже: "богатый, как Острожский". Опираясь на свои огромные материальные и военные ресурсы, князь Острожский сумел в то критичное для православия время удержать большинство духовенства и дворянства от перехода в католичество и признания Унии. В своей борьбе Василий Острожский пошел дальше. Он создал первое высшее учебное заведение на Востоке Европы - Острожскую Академию. В момент ожесточенного идеологического противостояния, которое могло вылиться в кровопролитную межконфессиональную войну в Украине, эта Академия сыграла роль арбитра, места, где гуманисты средневековой Украины и Польши имели возможность найти точки соприкосновения и не допустить открытого конфликта. В 1580 г. на средства В.-К. Острожского И. Федоров основал первую типографию, которая действовала до 1612 г. В 1581 г. была издана Острожская библия. Здесь написано знаменитое произведение украинской историографии и литературы XVII в. "Острожский летописец", в котором описаны события на Волыни и Галичине с 1500 по 1636 гг.
Закончился этот славный род Острожских младшим сыном Константина-Василия - Янушем, который умер в 1620 году не оставив детей.


Ровенщина, Острог. Фото. Стелла в честь 400-летнего юбилея Острожской Академии.
Фото квітня 2005 року.
Острог. Стела на честь 400-річного ювілею Острозької Академії (встановлено 1978 року).
На стелі - текст:
«Тут в кінці XVI – на початку XVII століть знаходилась Острозька слов’яно-греко-латинська школа /Академія/ і друкарня, які відіграли визначну роль в розвитку освіти і культури на Україні, у зміцненні російсько-українських культурних зв’язків.
На освітній ниві дружно співпрацювали росіяни Іван Федоров, Петро Мстиславець, українці Герасим Смотрицький, Василь Суразький, Дем’ян Наливайко, Клірик Острозький, білоруси Андрій Римша і Гринь Маляр, греки Кирило Лукерія і Никифор Кантакузин, поляк Ян Лотос і чех Павло Палврус.
Вихованцями школи були гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, автор граматики слов’янської мови Мелетій Смотрицький та інші.»

Острог. Стелла в честь 400-летнего юбилея Острожской Академии (установлена в 1978 году).
На стелле - текст:
«Здесь в конце XVI – в начале XVII веков находилась Острожская славяно-греко-латинская школа /Академия/ и типография, сыгравшие выдающуюся роль в развитии образования и культуры в Украине, в укреплении российско-украинских культурных связей.
На образовательной ниве дружно сотрудничали россияне Иван Федоров, Петр Мстиславец, украинцы Герасим Смотрицкий, Василий Суражский, Демьян Наливайко, Клирик Острожский, белорусы Андрей Римша и Гринь Маляр, греки Кирилл Лукерия и Никифор Кантакузин, поляк Ян Лотос и чех Павел Палврус.
Воспитанниками школы были гетман Петр Конашевич-Сагайдачный, автор грамматики славянского языка Мелетий Смотрицкий и другие.»


Ровенщина, Острог. Фото. Государственный историко-культурный заповедник г. Острог. Фото квітня 2005 року.
Острог. Державний історико-культурний заповідник м. Острог.
Згадуваний вище Мелетій (в миру Максим Герасимович) Смотрицький, родом з с. Смотрич (Поділля), був сином українського письменника-полеміста, першого ректора Острозької школи (академії) Герасима Смотрицького. Навчався в Острозькій школі, потім (1594-1600) - у Віленській академії; слухав лекції в Лейпцігському, Віттенберзькому й Нюрнберзькому університетах. Мав ступінь доктора філософії й медицини. Письменник-полеміст, автор знаменитого "Треноса" /«Θринос»/ (1610) й інших творів, один із засновників філологічної науки в Україні, автор "Граматики словенської" /«Грамматіки славєнския правилноє Сvнтаґма»/ (1619), що була відома у всьому вченому (насамперед  - слов'янському) світі. Приблизно в 1615-18 викладав церковнослов’янську та латинську мови в Київській братській школі, в 1619-20 був її ректором. У 1620 був висвячений на архієпископа Полоцького, єпископа Вітебського й Мстиславського. Після цього видав низку антиуніатських творів, за що зазнав переслідувань польських властей. На початку 1624 Смотрицький вирушив з Києва в подорож до Константинополя, Палестини та Єгипту. Навесні 1625 повернувся до Києва. У 1627 перейшов на бік унії, був архімандритом Дерманського монастиря. Папа Урбан VIII дав Смотрицькому титул Ієрапольського архієпископа. Протягом 1628-29 видав кілька книжок, у яких виправдовував свій учинок, агітував за унію та за скликання собору для примирення українських церков. Помер 17(27) грудня 1633.


Острог. Государственный историко-культурный заповедник г. Острог.
Упоминавшийся выше Мелетий (в миру Максим Герасимович) Смотрицкий, родом из с. Смотрич (Подолье), был сыном украинского писателя-полемиста, первого ректора Острожской школы (академии) Герасима Смотрицкого. Учился в Острожской школе, потом (1594-1600) - в Виленский академии; слушал лекции в Лейпцигском, Виттенбергском и Нюрнбергском университетах. Имел степень доктора философии и медицины. Писатель-полемист, автор знаменитого "Треноса" /«Θринос»/ (1610) и других произведений, один из основателей филологической науки в Украине, автор "Грамматики словенской" /«Грамматіки славєнския правилноє Сvнтаґма»/ (1619), известной во всем ученом (в первую очередь - славянском) мире. Примерно в 1615-18 преподавал церковнославянский и латинский языки в Киевской братской школе, в 1619-20 был ее ректором. В 1620 был освящен на архиепископа Полоцкого, епископа Витебского и Мстиславского. После этого издал ряд антиуниатских произведений, за что испытал преследования польских властей. В начале 1624 Смотрицкий отправился из Киева в путешествие в Константинополь, Палестину и Египет. Весной 1625 вернулся в Киев. В 1627 перешел на сторону унии, был архимандритом Дерманского монастыря. Папа Урбан VIII дал Смотрицкому титул Иерапольского архиепископа. На протяжении 1628-29 издал несколько книжек, в которых оправдывал свой поступок, агитировал за унию и за созыв собора для примирения украинских церквей. Умер 17(27) декабря 1633.


Ровенщина, Острог. Фото. Свято-Богоявленский собор, надвратная колокольня. Вид с внутренней территории.
Фото квітня 2005 року.
Острог. Свято-Богоявленський собор, надбрамна дзвіниця. Вид з внутрішньої території.
Свято-Богоявленський собор міста Острог збудовано в 1453 році князем Василем Красним, сином преподобного Федора Острозького (в чернецтві - Феодосій). У 1521 році князь Костянтин Іванович перебудував собор, укріпивши північну стіну бійницями для гармат і нішами для фальконетів. Князь Костянтин Костянтинович (помер 1608 р.) був ревний борець за православну віру. У 1633 році онука князів Анна-Алоїза Ходкевич не допустила в собор єпископа Олександра Пузину, опечатавши 6 печатями собор і приставивши охорону. У 1636 році в день Пасхи відбулося повстання православних віруючих проти ненависної княжни Алоїзи, яка поїхала каретою на хресний хід; міщани яйцями закидали княгиню та вибили їй око. Визвавши Королівський трибунал, вона засудила собор на закриття та віддала його під анафему. Свято-Богоявленський собор руйнувався до 1886 року.
У 1886-1891 роках собор було відбудовано під керівництвом архітектора Базилевського. Освячено 17 жовтня 1891 року.
У 1905 році за проектом Павловського було збудовано дзвіницю. В 1906 році собор розписано і прикрашено орнаментом. У 1963 році собор було закрито, натомість в цій споруді було створено музей атеїзму. У 1980-ті роки державним коштом було позолочено куполи собору.
У листопаді 1989 року собор повернуто громаді УПЦ м. Острога. 3 січня 1990 року освячено архієпископом Варламом. У 1990-1993 роках було проведено реставрацію живопису. З вересня 1993 по 1996 рік собор було опечатано. З листопада 1994 по 1996 рік провадилась реставрація живопису і орнаменту.
Станом на 2005 рік собор реставрувався коштом прихожан громадою Свято-Богоявленського собору УПЦ.


Острог. Свято-Богоявленский собор, надвратная колокольня. Вид с внутренней территории.


Ровенщина, Острог. Фото. Свято-Богоявленский собор, памятник архитектуры XV в.
Фото квітня 2005 року.
Острог. Свято-Богоявленський собор, пам`ятка архітектури XV ст.

Острог. Свято-Богоявленский собор, памятник архитектуры XV в.
Свято-Богоявленский собор города Острог был построен в 1453 году князем Василием Красным, сыном преподобного Федора Острожского (в монашестве - Феодосий). В 1521 году князь Константин Иванович перестроил собор, укрепив северную стену бойницами для пушек и нишами для фальконетов. Князь Константин Константинович (умер 1608 г.) был ревностный борец за православную веру. В 1633 году внучка князей Анна-Алоиза Ходкевич не допустила в собор епископа Александра Пузину, опечатав собор 6 печатями и приставив охрану. В 1636 году в день Пасхи произошло восстание православных верующих против ненавистной княжны Алоизы, приехавшей на крестный ход в карете; мещане яйцами забросали княгиню и выбили ей глаз. Вызвав Королевский трибунал, она осудила собор на закрытие и отдала его под анафему. Свято-Богоявленский собор разрушался до 1886 года.
В 1886-1891 годах собор был отстроен под руководством архитектора Базилевского. Освящен 17 октября 1891 года.
В ноябре 1989 года собор был возвращен общине УПЦ г. Острога. 3 января 1990 года освящен архиепископом Варламом. В 1990-1993 годах была проведена реставрация живописи. С сентября 1993 по 1996 год собор был опечатан. С ноября 1994 по 1996 год осуществлялась реставрация живописи и орнамента.
По состоянию на 2005 год собор реставрировался на средства прихожан общиной Свято-Богоявленского собора УПЦ.


Ровенщина, Острог. Фото. "Новая" ("Круглая") башня, памятник архитектуры XVI в. Вид с внутренней территории. Фото квітня 2005 року.
Острог. "Нова" ("Кругла") башта, пам`ятка архітектури XVI ст. Вид з внутрішньої території.

Острог. "Новая" ("Круглая") башня, памятник архитектуры XVI в. Вид с внутренней территории.


Ровенщина, Острог. Фото. Замок, памятник архитектуры XIV в. Вид с внутренней территории. Фото квітня 2005 року.
Острог. Замок, пам`ятка архітектури XIV ст. Вид з внутрішньої території.
На будівлі встановлено пам`ятну дошку, яка інформує що в жовтні 1846 року в м. Острозі перебував Т. Г. Шевченко.


Острог. Замок, памятник архитектуры XIV в. Вид с внутренней территории.


Ровенщина, Острог. Фото. Герб князей Острожских над порталом замка.
Фото квітня 2005 року.
Острог. Герб князів Острозьких над порталом замку.

Острог. Герб князей Острожских над порталом замка.


Ровенщина, Острог. Фото. "Новая" ("Круглая") башня, памятник архитектуры XVI в. Вид из-под замковой горы. Фото квітня 2005 року.
Острог. "Нова" ("Кругла") башта, пам`ятка архітектури XVI ст. Вид з-під замкової гори.
Скоріш за все, нижні яруси цієї башти було закладено ще за часів Василя Красного, у середині XV століття, коли місто обвели фортечними мурами. А наприкінці XVI століття було надбудовано верхній, «ренесансний», ярус башти.


Острог. "Новая" ("Круглая") башня, памятник архитектуры XVI в. Вид из-под замковой горы.
Скорее всего, нижние ярусы этой башни были заложены еще во времена Василия Красного, в середине XV века, когда город обвели крепостными стенами. А в конце XVI века был надстроен верхний, «ренессансный», ярус башни.


Ровенщина, Острог. Фото. Замок, памятник архитектуры XIV в. Вид из-под замковой горы.
Фото квітня 2005 року.
Острог. Замок, пам`ятка архітектури XIV ст. Вид з-під замкової гори.
"Вежа Мурована" (так її названо в акті від 1603 р. про розділ маєтків князя Костянтина-Василя Острозького між його синами) - найдавніша споруда фортеці. Перші камені в її фундамент поклав ще Данило Острозький. Це досить рідкісний для України тип середньовічної башти-донжона. На сьогодні це – єдиний однобаштовий колись жилий замок, що повністю зберігся в Східній Європі. У нижньому ярусі споруди зберігалися різноманітні припаси, тут також було викопано глибокий колодязь. Верхня частина башти - результат пізніших перебудов ХІX - початку ХХ століть.
Вже після ремонтних робіт в 1913-1915 рр. приміщення було пристосовано під музей з бібліотекою. Сьогодні в 9 залах музею розміщено експозицію Острозького краєзнавчого музею.


Острог. Замок, памятник архитектуры XIV в. Вид из-под замковой горы.
"Вежа Мурована" (так она названа в акте от 1603 г. о разделе имений князя Константина-Василия Острожского между его сыновьями) - самое давнее сооружение крепости. Первые камни в ее фундамент положил еще Данила Острожский. Это довольно редкостный для Украины тип средневековой башни-донжона. На сегодня это – единственный полностью сохранившийся в Восточной Европе однобашенный когда-то жилой замок. В нижнем ярусе сооружения хранились разнообразные припасы, тут также был выкопан глубокий колодец. Верхняя часть башни - результат более поздних перестроек ХІX - начала ХХ веков.
Уже после ремонтных работ в 1913-1915 гг. помещение было приспособлено под музей с библиотекой. Сегодня в 9 залах музея размещена экспозиция Острожского краеведческого музея.


Ровенщина, Острог. Фото. Луцкая башня, памятник архитектуры XVI в. Фото квітня 2005 року.
Острог. Луцька башта, пам`ятка архітектури XVI ст.
Протягом довгих років Луцька башта була важливим захисним пунктом в західній частині міських укріплень з боку Луцька, одночасно виконуючи функції міських воріт та бойової башти. Остання обставина зумовила своєрідність її конструкції. Внутрішня стіна з боку міста була з’єднана з лінією оборонних мурів, тоді як весь інший об’єм виступав назовні, створюючи ідеальні умови для флангового обстрілу ворога під час осади. Зараз в Луцькій башті - музей стародруків.


Острог. Луцкая башня, памятник архитектуры XVI в.
На протяжении долгих лет Луцкая башня была важным защитным пунктом в западной части городских укреплений со стороны Луцка, одновременно выполняя функции городских ворот и боевой башни. Последнее обстоятельство обусловило своеобразие ее конструкции. Внутренняя стена со стороны города была соединена с линией оборонных стен, тогда как весь остальной ее объем выступал наружу, создавая идеальные условия для флангового обстрела врага под время осады. Ныне в Луцкой башне - музей старинной книги.


Ровенщина, Острог. Фото. Луцкая башня, памятник архитектуры XVI в.
Фото квітня 2005 року.
Острог. Луцька башта, пам`ятка архітектури XVI ст.
Якщо піднятись від Луцької башти вище, до верхньої площадки Красної гори й потім повернути праворуч крутим спуском, можна попасти до Татарської башти - ще одного важливого оборонного пункту стародавнього Острога. Назву башта отримала від сусідства з Татарським передмістям. Це був головний міський вхід з боку Корця та Звягеля. Башта досить схожа на Луцьку браму, та збереглася до наших часів набагато гірше.
Татарське передмістя в Острозі заснував князь Костянтин Іванович Острозький, поселивши там полонених татар.


Острог. Луцкая башня, памятник архитектуры XVI в.
Если подняться от Луцкой башни выше, к верхней площадке Красной горы и потом повернуть направо по крутому спуску, можно попасть к Татарской башне - еще одному важному оборонному пункту древнего Острога. Название башня получила от соседства с Татарским предместьем. Это был главный городской вход со стороны Корца и Звягеля. Башня довольно похожа на Луцкую башню, но сохранилась до наших времен намного хуже.
Татарское предместье в Остроге основал князь Константин Иванович Острожский, поселив там пленных татар.


Ровенщина, Острог. Фото. Памятник тем, кто создавал славу Острога.
Фото квітня 2005 року.
Острог. Пам`ятник тим, хто створював славу Острога.

Острог. Памятник тем, кто создавал славу Острога.


Ровенщина, Острог. Фото. Костел, памятник архитектуры XVII-XIX вв. Фото квітня 2005 року.
Острог. Костьол, пам`ятка архітектури XVII-XIX ст. На фронтоні - напис "SURSUM CORDA".
3 квітня 1750 князь Януш Сангушко, ординат Острозький, надав правом фундушовим землі за валами Острога при дорозі, що вела в Дубно, на будівництво монастиря капуцинів. Кошти на будівництво монастиря надав Канут Фелікс Малинський, мечник Волинський. Автором проекту був придворний архітектор Сангушків Павло Антоні Фонтана (1696-1765), за походженням італієць. До монастирського ансамблю увійшов костел та невеликий корпус келій, прибудований до костелу. Костел та монастир будувались одночасно із господарськими спорудами, які розміщувались на схід та південь від корпусу келій. 1778 року костел було освячено іменем Святої Трійці ксьондзом Францішеком Коморницьким (1733-1780), біскупом Цесарополітанським, суфраганом Луцьким. У 1796 в костелі було поховано його фундатора Канута Фелікса Малинського.
У 1832 монастир було закрито. Пізніше в приміщеннях монастиря розміщувалися: військові склади, благодійне освітнє Кирило-Мефодіївське братство, православна церква, польська учительська семінарія, знову костел, спортивний зал педагогічного училища, радянський військовий шпиталь, гімназія, німецькі учительські курси, німецький табір відпочинку військових пілотів, педагогічне училище, середня школа-інтернат, восьмирічна школа-інтернат для дітей із затухаючими формами туберкульозу, середня школа, з 1994 - Острозький Вищий колегіум, перейменований у 1996 на Острозьку Академію.
Зараз офіційна назва костьолу - "римокатолицький костел Успіння Пресвятої Діви Марії".


Острог. Костел, памятник архитектуры XVII-XIX вв. На фронтоне - надпись "SURSUM CORDA".
3 апреля 1750 князь Януш Сангушко, ординат Острожский, предоставил право фундушево земли за валами Острога при дороге, ведущей в Дубно, на строительство монастыря капуцинов. Средства на строительство монастыря предоставил Канут Феликс Малинский, мечник Волынский. Автором проекта был придворный архитектор Сангушков Павел Антони Фонтана (1696-1765), по происхождению итальянец. В монастырский ансамбль вошел костел и небольшой корпус келий, пристроенный к костелу. Костел и монастырь строились одновременно с хозяйственными сооружениями, которые размещались к востоку и югу от корпуса келий. В 1778 костел был освящен под именем Святой Троицы ксендзом Францишеком Коморницким (1733-1780), бискупом Цесарополитанским, суфраганом Луцком. В 1796 в костеле был похоронен его основатель Канут Феликс Малинский.
В 1832 монастырь был закрыт. Позже в помещениях монастыря размещались: военные склады, благотворительное образовательное Кирило-Мефодиивске братство, православная церковь, польская учительская семинария, снова костел, спортивный зал педагогического училища, советский военный госпиталь, гимназия, немецкие учительские курсы, немецкий лагерь отдыха военных пилотов, педагогическое училище, средняя школа-интернат, восьмилетняя школа-интернат для детей с затухающими формами туберкулеза, средняя школа, с 1994 - Острожский Высший коллегиум, переименованный в 1996 на Острожскую Академию.
Сейчас официальное название костела - "римокатолицкий костел Успения Пресвятой Девы Марии".

Ostrog. Rzymskokatolicki kościół p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Maryji Panny.


Ровенщина, Острог. Фото. Часовня-склеп на территории костела.
Фото квітня 2005 року.
Острог. Каплиця-склеп на території костьолу.
Зокрема тут поховано ксьондза Францішека Коморницького (1733-1780), біскупа Цесарополітанського, суфрагана Луцького, котрий у 1778 освятив цей костел під іменем Святої Трійці.


Острог. Часовня-склеп на территории костела.
В частности, здесь похоронен ксендз Францишек Коморницкий (1733-1780), бискуп Цесарополитанский, суфраган Луцкий, который в 1778 освятил этот костел под именем Святой Троицы.

Ostrog. Rzymskokatolicki kościół p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Maryji Panny.
Kapliczka nad grobem Bpa Franciszka Komornickiego.
D.O.M. HIC IACET POSITUŚ IN MEDIO GREGIS SUÆ
FRATER STANISLAUS BIEGAŃSKI EPISCOPUS BACCONENSIS (1698-1709)
PRÆPOSITUS OSTROGENSIS (1699-1709)
FALIS CESSIS DIE 24 IANUARII ANNO DOMINI 1709
D.O.M. BISKUP FRANCISZEK KOMORNICKI (1733-1780)
PREPOZYT OSTROGSKI (1773-1780)
SUGRAGAN ŁUCKI BISKUP TYTULARNY CÆSAROPOLIS (1774-1780)
W 1779 R. KORONOWAŁ OBRAZ MATKI BOSKIEJ W MIĘDZYRZECZU OSTROGSKIM
D.O.M. ANNA PAULINA Z SAPIEHÓW KSIĘŻNA JABŁONOWSKA (1728-1800)
AUTORKA PISM GOSPODARCZYCH KONFEDERATKA BARSKA WOJEWODZINA BRACŁAWSKA
WŁAŚCICIELKA JEDNEJ Z NAJWIĘKSZYCH KOLEKCJI PRZYRODNICZYCH W EUROPIE XVIII W.
DO 60-TYCH LAT XX W. BYŁA POCHOWANA W PODZIEMIACH OSTROGSKIEGO KOŚCIOŁA
D.O.M. IOSEPHUS PTASZYNSKI   *1867   † 19 VI 1938
PRÆLAYUS COLLEGIATÆ OŁYCENSIS PAROCHUS (1919-1938)
ET DECANUS OSTROGENSIS
PIE IESU DOMINE, DONA EIS REQUIEM!


Ровенщина, Острог. Фото. Православная часовня неподалеку от костела.
Фото квітня 2005 року.
Острог. Православна капличка неподалік від костьолу.

Острог. Православная часовня неподалеку от костела.



Першоджерела:
# «Перлина Волинського краю. Історичний нарис», Петро Камінський, комп'ютерно-видавничий центр «Пані», Дубно-2003.
# Стаття «За чудесами!», Ростислав Русанов, газета «Уикенд» від 05.08.2004.
# Сайт «Замки та храми України».
# Вікіпедія.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.




На день восьмий маршруту "На захід від Києва, травень 2024 року" Далі


Усі права застережено. © 2003-2024 Сергій Клименко




Rambler's Top100