У V столітті до н. е. за божественною підказкою - проріканням знаменитого Дельфійського оракула - греки,
мешканці Гераклєї Понтійської і острова Делос, заснували свій поліс - місто-державу
Херсонес (греч. Chersonesos, Chersonesus) на землі войовничих
дикунів-таврів - в Тавриді. Дві тисячі років простояло це місто, відоме в Київській Русі як Корсунь,
арабам як Керсон, хазарам як Шуршун, татарам як Сари-Керман («Жовта фортеця»).
Місто згасло у середині XV століття, після падіння Константинополя, відрізаний від усіх торгівельних шляхів...
Ані час, ані люди не щадили стародавнє місто. Та воно, споруджене на століття, спромоглося-таки дожити до епохи,
коли людство, нарешті, стало цінувати своє минуле.
Нинішній Херсонес (Таврійський) входить до числа 150 найвизначніших стародавніх пам'ятників історії людства, шо визначені ЮНЕСКО. У 1996 році за рішенням ЮНЕСКО Херсонес занесено до каталогу 100 найвидатніших пам'ятників світової культури, що захищаються Світовим фондом пам'ятників. Серед цих пам'ятників - Парфенон, Колізей, Айя-София та... Херсонес, такий близький і доступний нам. Одне з перших досліджень стародавніх руїн було проведено в 1783 році, коли князь Григорій Потьомкін направив до Херсонесу інженера-офіцера підполковника Бальдані, щоб зняти план місцевості та перевірити відомості Нестора-літописця про хрещення в Херсонесі князя Володимира Великого. На цьому плані таємний радник Карл Таблиць відзначив головну площу в центрі міста як місце, «на якому, по простонародному переказу, хрестився Володимир». Дуже важливий план всього Гераклейського півострова, на якому зараз стоїть Севастополь, зняв у 1889 році землемір Ананій Строков. Саме йому вдалося чітко показати сітку клірів - розмежованих земельних наділів стародавніх херсонеситів, і ще багато десятиліть цей план служив основою для досліджень у хорі - сільській окрузі поліса Херсонеса. У 1841 році один із перших археологічних описів стародавнього Херсонесу склав відставний моряк Захар Андрійович Аркас за дорученням адмірала М. П. Лазарева. Він і сам був греком, більш того, фессалійцем, земляком аргонавта Армена, легендарного засновника Вірменії. Ми вже ніколи не побачимо багато що з того, що встиг описати Аркас. Невмілі розкопки, будівництво на території Херсонесу монастиря, хижацький пошук раритетів і цінностей - і війни, війни, війни: Кримська, Громадянська, друга Світова.
Руїни Херсонесу Таврійського, заснованого стародавніми греками - вихідцями з Гераклєї Понтійськоі, знаходяться в трьох кілометрах на захід від центру Севастополя (нині в межі міста) на березі Карантинної бухти. Херсонес був великим культурним, політичним і економічним центром Північного Причорномор'я. Місто проіснувало майже 2000 років, з V століття до н.е. по XV століття н.е. Воно неодноразово горіло, чотири століття лежало в розвалинах, зруйноване й спалене ордами хана Едигея. Вже 180 років тут ведуться археологічні розкопки. Розташовувався Херсонес на березі зручної для судноплавства бухти і займав площу близько 30 гектарів. В основі плану міста - мережа прямокутних кварталів, в кожному з яких розміщувалося не більше чотирьох-п'яти міських садиб. Житлові будинки за високими кам'яними мурами споруджувалися впритул і відділялися один від одного глухими стінами. Ширина вулиць не перевищувала 4 м; лише головна вулиця була досить широкою - 7 м. Посеред міста та в його східній частині знаходилися суспільні та культові споруди. А ближче до бухти в другій половині III століття до н.е. було споруджено відкритий театр на 3000 місць із напівкруглою в плані орхестрою - майданчиком для виступів хору, що супроводжував гру акторів, і скромною скене (сценічною «коробкою») й вузьким проскенням перед нею - помостом на напівколонах дорійського ордера.
В V веке до н. э. по божественной подсказке - прорицанию знаменитого Дельфийского оракула - греки, жители Гераклеи Понтийской и острова Делос, основали свой полис - город-государство Херсонес на земле воинственных дикарей-тавров - в Тавриде. Две тысячи лет простоял этот город, известный в Киевской Руси как Корсунь, арабам как Керсон, хазарам как Шуршун, татарам как Сары-Керман («Жёлтая крепость»). Он угас в середине XV века, после падения Константинополя, отрезанный от всех торговых путей... Ни время, ни люди не щадили древний город. Но он, построенный на века, сумел всё-таки дожить до эпохи, когда человечество, наконец, стало ценить своё прошлое.
Нынешний Херсонес (Таврический) входит в число 150 самых значительных древних памятников истории человечества, определенных ЮНЕСКО. В 1996 году решением ЮНЕСКО Херсонес занесен в каталог 100 самых выдающихся памятников мировой культуры, защищаемых Мировым фондом памятников. Среди этих памятников - Парфенон, Колизей, Айя-София и... Херсонес, столь близкий и доступный нам. Одно из первых исследований древних руин было проведено в 1783 году, когда князь Григорий Потёмкин направил в Херсонес инженер-офицера подполковника Бальдани, чтобы снять план местности и проверить сведения Нестора-летописца о крещении в Херсонесе князя Владимира Великого. На этом плане тайный советник Карл Таблиц отметил главную площадь в центре города как место, «на коем, по простонародному преданию, крестился Владимир». Очень важный план всего Гераклейского полуострова, на котором сейчас стоит Севастополь, снял в 1889 году землемер Ананий Строков. Именно ему удалось чётко показать сетку клеров - размежёванных земельных наделов древних херсонеситов, и ещё многие десятилетия этот план служил основой для изысканий в хоре - сельской округе полиса Херсонеса. В 1841 году одно из первых археологических описаний древнего Херсонеса составил отставной моряк Захарий Андреевич Аркас по поручению адмирала М. П. Лазарева. Он и сам был греком, более того, фессалийцем, земляком аргонавта Армена, легендарного основателя Армении. Мы уже никогда не увидим многое из того, что успел описать Аркас. Неумелые раскопки, строительство на территории Херсонеса монастыря, хищнический поиск раритетов и ценностей - и войны, войны, войны: Крымская, Гражданская, вторая Мировая.
Руины Херсонеса Таврического, основанного древними греками - выходцами из Гераклеи Понтийской, находятся в трех километрах к западу от центра Севастополя (ныне в черте города) на берегу Карантинной бухты. Херсонес был крупным культурным, политическим и экономическим центром Северного Причерноморья. Город просуществовал почти 2000 лет, с V века до н.э. по XV век н.э. Он неоднократно горел, четыре века лежал в развалинах, разрушенный и сожженный ордами хана Эдигея. Уже 180 лет здесь ведутся археологические раскопки. Располагался Херсонес на берегу удобной для судоходства бухты и занимал площадь около 30 гектаров. В основе плана города - сеть прямоугольных кварталов, в каждом из которых размещалось не более четырех-пяти городских усадеб. Жилые дома за высокими каменными заборами строились впритык и отделялись друг от друга глухими стенами. Ширина улиц не превышала 4 м; лишь главная улица была довольно широкой - 7 м. Посреди города и в его восточной части находились общественные и культовые здания. А ближе к бухте во второй половине III века до н.э. был построен открытый театр на 3000 мест с полукруглой в плане орхестрой - площадкой для выступлений хора, сопровождавшего игру актеров, и скромной скенэ (сценической «коробкой») и узким проскением перед ней - помостом на полуколоннах дорического ордера.
The age-long existence of the antique colonies on the Crimean coast 'is evidenced by the ruins of dwellings and civic buildings of the ancestor of the present-day Kertch, Panticapaeum, founded by the migrants from Miletus. On the Kertch Peninsula burial mounds and grand stone vaults of Bosporus have survived, while on the territory of modern Sevastopol , there are rums of the antique and medieval Chersonesus. The Panticapaeum underground sepulchers surmounted by barrows are monuments of the world-wide importance dating back to the 4th century B.C. Their impressive forms of exquisite and strict proportions as well as the masonry bear the stamp of the prodigious workmanship of the Bosporus builders.
Chersonesus Taurica, founded by the ancient Greeks from Heraclea Pontica, was a great cultural, political and economic centre of the North Black Sea Coast throughout two millennia. The basic monuments of the antique Chersonesus are the ruins of battlemented walls and towers, residential blocks, the remains of an antique theatre and other public and religious buildings.
The unearthed town's fortifications consist kind of three different tiers - ancient Greek, Roman and medieval. Such is for instance Zenon's Tower, built in the 2nd century B.C., later on reinforced with supplementary circles of masonry (for the last, fourth time in the 9th - 10th centuries A.D.)
Нинішній Херсонес (Таврійський) входить до числа 150 найвизначніших стародавніх пам'ятників історії людства, шо визначені ЮНЕСКО. У 1996 році за рішенням ЮНЕСКО Херсонес занесено до каталогу 100 найвидатніших пам'ятників світової культури, що захищаються Світовим фондом пам'ятників. Серед цих пам'ятників - Парфенон, Колізей, Айя-София та... Херсонес, такий близький і доступний нам. Одне з перших досліджень стародавніх руїн було проведено в 1783 році, коли князь Григорій Потьомкін направив до Херсонесу інженера-офіцера підполковника Бальдані, щоб зняти план місцевості та перевірити відомості Нестора-літописця про хрещення в Херсонесі князя Володимира Великого. На цьому плані таємний радник Карл Таблиць відзначив головну площу в центрі міста як місце, «на якому, по простонародному переказу, хрестився Володимир». Дуже важливий план всього Гераклейського півострова, на якому зараз стоїть Севастополь, зняв у 1889 році землемір Ананій Строков. Саме йому вдалося чітко показати сітку клірів - розмежованих земельних наділів стародавніх херсонеситів, і ще багато десятиліть цей план служив основою для досліджень у хорі - сільській окрузі поліса Херсонеса. У 1841 році один із перших археологічних описів стародавнього Херсонесу склав відставний моряк Захар Андрійович Аркас за дорученням адмірала М. П. Лазарева. Він і сам був греком, більш того, фессалійцем, земляком аргонавта Армена, легендарного засновника Вірменії. Ми вже ніколи не побачимо багато що з того, що встиг описати Аркас. Невмілі розкопки, будівництво на території Херсонесу монастиря, хижацький пошук раритетів і цінностей - і війни, війни, війни: Кримська, Громадянська, друга Світова.
Руїни Херсонесу Таврійського, заснованого стародавніми греками - вихідцями з Гераклєї Понтійськоі, знаходяться в трьох кілометрах на захід від центру Севастополя (нині в межі міста) на березі Карантинної бухти. Херсонес був великим культурним, політичним і економічним центром Північного Причорномор'я. Місто проіснувало майже 2000 років, з V століття до н.е. по XV століття н.е. Воно неодноразово горіло, чотири століття лежало в розвалинах, зруйноване й спалене ордами хана Едигея. Вже 180 років тут ведуться археологічні розкопки. Розташовувався Херсонес на березі зручної для судноплавства бухти і займав площу близько 30 гектарів. В основі плану міста - мережа прямокутних кварталів, в кожному з яких розміщувалося не більше чотирьох-п'яти міських садиб. Житлові будинки за високими кам'яними мурами споруджувалися впритул і відділялися один від одного глухими стінами. Ширина вулиць не перевищувала 4 м; лише головна вулиця була досить широкою - 7 м. Посеред міста та в його східній частині знаходилися суспільні та культові споруди. А ближче до бухти в другій половині III століття до н.е. було споруджено відкритий театр на 3000 місць із напівкруглою в плані орхестрою - майданчиком для виступів хору, що супроводжував гру акторів, і скромною скене (сценічною «коробкою») й вузьким проскенням перед нею - помостом на напівколонах дорійського ордера.
В V веке до н. э. по божественной подсказке - прорицанию знаменитого Дельфийского оракула - греки, жители Гераклеи Понтийской и острова Делос, основали свой полис - город-государство Херсонес на земле воинственных дикарей-тавров - в Тавриде. Две тысячи лет простоял этот город, известный в Киевской Руси как Корсунь, арабам как Керсон, хазарам как Шуршун, татарам как Сары-Керман («Жёлтая крепость»). Он угас в середине XV века, после падения Константинополя, отрезанный от всех торговых путей... Ни время, ни люди не щадили древний город. Но он, построенный на века, сумел всё-таки дожить до эпохи, когда человечество, наконец, стало ценить своё прошлое.
Нынешний Херсонес (Таврический) входит в число 150 самых значительных древних памятников истории человечества, определенных ЮНЕСКО. В 1996 году решением ЮНЕСКО Херсонес занесен в каталог 100 самых выдающихся памятников мировой культуры, защищаемых Мировым фондом памятников. Среди этих памятников - Парфенон, Колизей, Айя-София и... Херсонес, столь близкий и доступный нам. Одно из первых исследований древних руин было проведено в 1783 году, когда князь Григорий Потёмкин направил в Херсонес инженер-офицера подполковника Бальдани, чтобы снять план местности и проверить сведения Нестора-летописца о крещении в Херсонесе князя Владимира Великого. На этом плане тайный советник Карл Таблиц отметил главную площадь в центре города как место, «на коем, по простонародному преданию, крестился Владимир». Очень важный план всего Гераклейского полуострова, на котором сейчас стоит Севастополь, снял в 1889 году землемер Ананий Строков. Именно ему удалось чётко показать сетку клеров - размежёванных земельных наделов древних херсонеситов, и ещё многие десятилетия этот план служил основой для изысканий в хоре - сельской округе полиса Херсонеса. В 1841 году одно из первых археологических описаний древнего Херсонеса составил отставной моряк Захарий Андреевич Аркас по поручению адмирала М. П. Лазарева. Он и сам был греком, более того, фессалийцем, земляком аргонавта Армена, легендарного основателя Армении. Мы уже никогда не увидим многое из того, что успел описать Аркас. Неумелые раскопки, строительство на территории Херсонеса монастыря, хищнический поиск раритетов и ценностей - и войны, войны, войны: Крымская, Гражданская, вторая Мировая.
Руины Херсонеса Таврического, основанного древними греками - выходцами из Гераклеи Понтийской, находятся в трех километрах к западу от центра Севастополя (ныне в черте города) на берегу Карантинной бухты. Херсонес был крупным культурным, политическим и экономическим центром Северного Причерноморья. Город просуществовал почти 2000 лет, с V века до н.э. по XV век н.э. Он неоднократно горел, четыре века лежал в развалинах, разрушенный и сожженный ордами хана Эдигея. Уже 180 лет здесь ведутся археологические раскопки. Располагался Херсонес на берегу удобной для судоходства бухты и занимал площадь около 30 гектаров. В основе плана города - сеть прямоугольных кварталов, в каждом из которых размещалось не более четырех-пяти городских усадеб. Жилые дома за высокими каменными заборами строились впритык и отделялись друг от друга глухими стенами. Ширина улиц не превышала 4 м; лишь главная улица была довольно широкой - 7 м. Посреди города и в его восточной части находились общественные и культовые здания. А ближе к бухте во второй половине III века до н.э. был построен открытый театр на 3000 мест с полукруглой в плане орхестрой - площадкой для выступлений хора, сопровождавшего игру актеров, и скромной скенэ (сценической «коробкой») и узким проскением перед ней - помостом на полуколоннах дорического ордера.
The age-long existence of the antique colonies on the Crimean coast 'is evidenced by the ruins of dwellings and civic buildings of the ancestor of the present-day Kertch, Panticapaeum, founded by the migrants from Miletus. On the Kertch Peninsula burial mounds and grand stone vaults of Bosporus have survived, while on the territory of modern Sevastopol , there are rums of the antique and medieval Chersonesus. The Panticapaeum underground sepulchers surmounted by barrows are monuments of the world-wide importance dating back to the 4th century B.C. Their impressive forms of exquisite and strict proportions as well as the masonry bear the stamp of the prodigious workmanship of the Bosporus builders.
Chersonesus Taurica, founded by the ancient Greeks from Heraclea Pontica, was a great cultural, political and economic centre of the North Black Sea Coast throughout two millennia. The basic monuments of the antique Chersonesus are the ruins of battlemented walls and towers, residential blocks, the remains of an antique theatre and other public and religious buildings.
The unearthed town's fortifications consist kind of three different tiers - ancient Greek, Roman and medieval. Such is for instance Zenon's Tower, built in the 2nd century B.C., later on reinforced with supplementary circles of masonry (for the last, fourth time in the 9th - 10th centuries A.D.)
Херсонес, схема заповідника.
На схемі позначено:
Херсонес, схема заповедника. На схеме обозначены:
|
1. Античний відділ музею
2. Середньовічний відділ музею 3. Монетний двір 4. Театр IV-III ст. до н.е. 5. Храм VIII-XIV ст. 6. Водосховище 7. Квартал у портовій частині міста 8. Оборонні мури південно-східної ділянки 9. Казарма IV ст. до н.е. та фортечний мур 10. Міські ворота IV-II ст. до н.е. 11. Примурні склепи II-III ст. н.е. 12. Башта Зенона 13. Печерний храм VII ст. 14. Площа з античною бруківкою та базилікою V ст. 15. Уварівська базиліка 16. Баптистерій V-X ст. н.е. |
17. Вулиці, квартали III-II ст. до н.е. 18. Туманний дзвін 19. Заїжджий двір XI-XIII ст. 20. Володимирський собор 21. Каплиця XI-XIII ст. 22. Рибозасольні цистерни 23. Будинок винаря 24. Базиліка VI-Х ст. 25. Рибозасольні цистерни 26. Базиліка в базиліці VI-X ст. 27. Приморський оборонний мур 28. Головна вулиця античного міста 29. Храм семи священномучеників 30. Базиліка Крузе 31. Порт |
Херсонес, схема заповедника. На схеме обозначены:
|
1. Античный отдел музея
2. Средневековый отдел музея 3. Монетный двор 4. Театр IV-III вв. до н.э. 5. Храм VIII-XIV вв. 6. Водохранилище 7. Квартал в портовой части города 8. Оборонительные стены юго-восточного участка 9. Казарма IV в. до н.э. и крепостная стена 10. Городские ворота IV-II вв. до н.э. 11. Пристенные склепы II-III вв. н.э. 12. Башня Зенона 13. Пещерный храм VII в. 14. Площадь с античной мостовой и базиликой V в. 15. Уваровская базилика 16. Баптистерий V-X вв. н.э. |
17. Улицы, кварталы III-II вв. до н.э. 18. Туманный колокол 19. Постоялый двор XI-XIII вв. 20. Владимирский собор 21. Часовня XI-XIII вв. 22. Рыбозасолочные цистерны 23. Дом винодела 24. Базилика VI-Х вв. 25. Рыбозасолочные цистерны 26. Базилика в базилике VI-X вв. 27. Приморская оборонительная стена 28. Главная улица античного города 29. Храм семи священномучеников 30. Базилика Крузе 31. Порт |
Античний і середньовічний відділи музею.
Датою початку розкопок у Херсонесі вважається 1827 рік, коли в кількох номерах петербурзької газети
«Північна бджола» було описано відкриття в Херсонесі трьох християнських храмів.
Керував роботами морський офіцер Г. Крузе.
Першого ж офіційного завідувача розкопками та городищем було призначено лише в 1888 році.
Ним став Карл Казимирович Косцюшко-Валюжинич. «Для мене розлучитися з Херсонесом те ж саме, що розлучитися з життям»,
- казав він про себе. Спасінням херсонеських старовин займалася тоді не стільки держава,
скільки вчені-ентузіасти, щиро віддані своїй справі.
Тільки в серпні 1925 року у великих світлих будівлях колишнього монастиря було відкрито
Херсонеський державний історико-археологічний музей, що не припиняв своєї роботи ані в дні
другої героїчної оборони Севастополя, ані навіть в дні гітлерівської окупації.
У 1978 році його було перетворено на Державний історико-археологічний заповідник, а в 1994 році - на
Національний заповідник «Херсонес Таврійський». Античний відділ нинішнього
Херсонеського музею розміщується в колишній трапезній монастиря (1914 р., архітектор А. Мелашко).
Середньовічний зал розмістився в колишньому Настоятельському корпусі (1864-1866 рр., архітектор К. Вяткин).
У корпусі дотепер діє система опалювання, влаштована в 1896 році.
Середньовічний відділ музею налічує більше мільйона одиниць зберігання. Невелика будівля з куполом
на території музею - це храм семи священномучеників херсонеських, споруджений у 1861 році.
З 20-х років XX століття там розміщувалася одна з найцінніших складових музейного комплексу - «лапідарій»,
«сховище каміння», найцінніших і найцікавіших архітектурних деталей із розкопок Херсонесу.
На жаль, повернення церковній общині храму семи священномучеників, що відбулося в 1998 році,
залишило «бездомними» всі ці цінні археологічні знахідки, що тісняться нині в різних приміщеннях фондів.
Античный и средневековый отделы музея. Датой начала раскопок в Херсонесе считается 1827 год, когда в нескольких номерах петербургской газеты «Северная пчела» было описано открытие в Херсонесе трёх христианских храмов. Руководил работами морской офицер Г. Крузе. Первый же официальный заведующий раскопками и городищем был назначен лишь в 1888 году. Им стал Карл Казимирович Косцюшко-Валюжинич. «Для меня расстаться с Херсонесом то же самое, что расстаться с жизнью», - говорил он о себе. Спасением херсонесских древностей занималось тогда не столько государство, сколько учёные-энтузиасты, искренне преданные своему делу. Только в августе 1925 года в больших светлых зданиях бывшего монастыря был открыт Херсонесский государственный историко-археологический музей, не прекращавший своей работы ни в дни второй героической обороны Севастополя, ни даже в дни гитлеровской оккупации. В 1978 году он был преобразован в Государственный историко-археологический заповедник, а в 1994 году - в Национальный заповедник «Херсонес Таврический». Античный отдел нынешнего Херсонесского музея размещается в бывшей трапезной монастыря (1914 г., архитектор А. Мелашко). Средневековый зал разместился в бывшем Настоятельском корпусе (1864-1866 гг., архитектор К. Вяткин). В корпусе до сих пор действует система отопления, устроенная в 1896 году. Средневековый отдел музея насчитывает более миллиона единиц хранения. Небольшое здание с куполом на территории музея - это храм семи священномучеников херсонесских, построенный в 1861 году. С 20-х годов XX века там размещалась одна из ценнейших составляющих музейного комплекса - «лапидарий», «хранилище камней», наиболее ценных и интересных архитектурных деталей из раскопок Херсонеса. К сожалению, возвращение церковной общине храма семи священномучеников, состоявшееся в 1998 году, оставило «бездомными» все эти ценнейшие археологические находки, теснящиеся ныне в различных помещениях фондов.
Античный и средневековый отделы музея. Датой начала раскопок в Херсонесе считается 1827 год, когда в нескольких номерах петербургской газеты «Северная пчела» было описано открытие в Херсонесе трёх христианских храмов. Руководил работами морской офицер Г. Крузе. Первый же официальный заведующий раскопками и городищем был назначен лишь в 1888 году. Им стал Карл Казимирович Косцюшко-Валюжинич. «Для меня расстаться с Херсонесом то же самое, что расстаться с жизнью», - говорил он о себе. Спасением херсонесских древностей занималось тогда не столько государство, сколько учёные-энтузиасты, искренне преданные своему делу. Только в августе 1925 года в больших светлых зданиях бывшего монастыря был открыт Херсонесский государственный историко-археологический музей, не прекращавший своей работы ни в дни второй героической обороны Севастополя, ни даже в дни гитлеровской оккупации. В 1978 году он был преобразован в Государственный историко-археологический заповедник, а в 1994 году - в Национальный заповедник «Херсонес Таврический». Античный отдел нынешнего Херсонесского музея размещается в бывшей трапезной монастыря (1914 г., архитектор А. Мелашко). Средневековый зал разместился в бывшем Настоятельском корпусе (1864-1866 гг., архитектор К. Вяткин). В корпусе до сих пор действует система отопления, устроенная в 1896 году. Средневековый отдел музея насчитывает более миллиона единиц хранения. Небольшое здание с куполом на территории музея - это храм семи священномучеников херсонесских, построенный в 1861 году. С 20-х годов XX века там размещалась одна из ценнейших составляющих музейного комплекса - «лапидарий», «хранилище камней», наиболее ценных и интересных архитектурных деталей из раскопок Херсонеса. К сожалению, возвращение церковной общине храма семи священномучеников, состоявшееся в 1998 году, оставило «бездомными» все эти ценнейшие археологические находки, теснящиеся ныне в различных помещениях фондов.
Херсонес, головний оборонний мур із баштами (ліворуч), протейхізма (праворуч) та перібол
(південно-східна ділянка оборонних мурів).
Наприкінці II століття н. е. перед стародавньою міською брамою було споруджено передовий захисний мур - протейхізму. Цей період був дуже напруженим для міста. Під ударами скіфів вже полягли Прекрасна гавань і Керкинітіда (нинішня Євпаторія). Необхідно було терміново зміцнювати міські мури, і не було часу на підготовку будівельного матеріалу. Можливо, місто взагалі опинилося відрізаним від каменоломень. Тому для спорудження муру було використано надгробні плити зі старого міського некрополю.
Невисокий допоміжний мур, що прикривав основні міські мури на самих небезпечних ділянках, називався «клавікула», а простір між мурами - «періболом». По періболу загони обложених могли пересуватися непомітно для ворога.
Херсонес, главная оборонительная стена с башнями (слева), протейхизма (справа) и перибол
(юго-восточный участок оборонительных стен).
В конце II века н. э. перед древними городскими воротами была сооружена передовая защитная стена - протейхизма. Этот период был очень напряжённым для города. Под ударами скифов уже пали Прекрасная гавань и Керкинитида (нынешняя Евпатория). Необходимо было срочно укреплять городские стены, и не было времени на подготовку строительного материала. Возможно, город вообще оказался отрезанным от каменоломен. Поэтому для сооружения стены были использованы надгробные плиты из старого городского некрополя.
Невысокая вспомогательная стена, прикрывающая на самых опасных участках основные городские стены, называлась «клавикула», а пространство между стенами - «периболом». По периболу отряды осаждённых могли передвигаться, не замеченные неприятелем.
(південно-східна ділянка оборонних мурів).
Наприкінці II століття н. е. перед стародавньою міською брамою було споруджено передовий захисний мур - протейхізму. Цей період був дуже напруженим для міста. Під ударами скіфів вже полягли Прекрасна гавань і Керкинітіда (нинішня Євпаторія). Необхідно було терміново зміцнювати міські мури, і не було часу на підготовку будівельного матеріалу. Можливо, місто взагалі опинилося відрізаним від каменоломень. Тому для спорудження муру було використано надгробні плити зі старого міського некрополю.
Невисокий допоміжний мур, що прикривав основні міські мури на самих небезпечних ділянках, називався «клавікула», а простір між мурами - «періболом». По періболу загони обложених могли пересуватися непомітно для ворога.
Херсонес, главная оборонительная стена с башнями (слева), протейхизма (справа) и перибол
(юго-восточный участок оборонительных стен).
В конце II века н. э. перед древними городскими воротами была сооружена передовая защитная стена - протейхизма. Этот период был очень напряжённым для города. Под ударами скифов уже пали Прекрасная гавань и Керкинитида (нынешняя Евпатория). Необходимо было срочно укреплять городские стены, и не было времени на подготовку строительного материала. Возможно, город вообще оказался отрезанным от каменоломен. Поэтому для сооружения стены были использованы надгробные плиты из старого городского некрополя.
Невысокая вспомогательная стена, прикрывающая на самых опасных участках основные городские стены, называлась «клавикула», а пространство между стенами - «периболом». По периболу отряды осаждённых могли передвигаться, не замеченные неприятелем.
Античне місто було оперезане могутніми оборонними мурами з круглими та прямокутними баштами,
від яких уціліли, на жаль, лише залишки. Проте, зі всіх античних споруд,
розташованих на території колишнього Радянського Союзу, ці руїни - кращі за збереженням.
Херсонеські мури та башти неодноразово перебудовувалися, ремонтувалися, зміцнювалися.
Первинна товщина мурів у IV столітті до н. е. не перевищувала 2,5 м, а в III столітті до н. е.,
в результаті багаторазових нарощувань, зросла на цілий метр.
Кладка оборонних стін й інших споруд велася в ті часи способом «кордон на ребро - плита на образок».
Суть цього будівельного прийому в чергуванні шарів великого прямокутного каміння (квадрів), поставленого на ребро,
з шарами таких же навзнаки укладених плит. Плити з лицьової сторони ретельно обтісувалися;
їх точно припасовували одна до одної, укладали насухо та скріпляли між собою піропами (металевими скріпленнями).
Простір між квадровими панцирами мурів закладався дрібним бутом або щебенем на глині.
Якщо придивитися до кладки мурів і башт Херсонесу, можна розрізнити три способи кладки, що відповідають трьом будівельним періодам: античному, римському, візантійському. У нижніх частинах мурів видно характерну кладку еллінізму III-II ст. до н. е. Вище за неї досить чітко вирізняється простіша й одноманітніша квадрова кладка римських часів (I-II ст. н. е.) Тут великі прямокутні плити укладені в панцир із перев'язкою швів. У верхніх частинах оборонних мурів легко розрізнити візантійську кладку V-X ст., що має менш впорядкований характер, із слідами неодноразових полагоджень і часткових переробок.
Античный город был опоясан мощными оборонительными стенами с круглыми и прямоугольными башнями, от которых уцелели, увы, лишь остатки. Тем не менее, из всех античных сооружений, расположенных на территории бывшего Советского Союза, эти руины - лучшие по сохранности. Херсонесские стены и башни неоднократно перестраивались, ремонтировались, укреплялись. Первоначальная толщина стен в IV веке до н. э. не превышала 2,5 м, а в III веке до н. э., в результате многократных наращиваний, возросла на целый метр. Кладка оборонительных стен и других сооружений велась в ту пору способом «кордон на ребро - плита на образок». Суть этого строительного приема в чередовании рядов больших прямоугольных камней (квадров), поставленных на ребро, с рядами таких же плашмя уложенных плит. Плиты с лицевой стороны тщательно отесывались; их точно подгоняли одна к другой, укладывали насухо и скрепляли между собой пиропами (металлическими скрепами). Пространство между квадровыми панцирями стен закладывалось мелким бутом или щебнем на глине.
Если присмотреться к кладке стен и башен Херсонеса, можно различить три способа кладки, соответствующие трем строительным периодам: античному, римскому, византийскому. В нижних частях стен видна характерная эллинистическая кладка III-II вв. до н. э. Выше нее довольно отчетливо просматривается более простая и однообразная квадровая кладка римского времени (I-II вв. н. э.) Здесь большие прямоугольные плиты уложены в панцирь с перевязкой швов. В верхних частях оборонительных стен легко различима византийская кладка V-X вв., носящая менее упорядоченный характер, со следами неоднократных починок и частичных переделок.
Якщо придивитися до кладки мурів і башт Херсонесу, можна розрізнити три способи кладки, що відповідають трьом будівельним періодам: античному, римському, візантійському. У нижніх частинах мурів видно характерну кладку еллінізму III-II ст. до н. е. Вище за неї досить чітко вирізняється простіша й одноманітніша квадрова кладка римських часів (I-II ст. н. е.) Тут великі прямокутні плити укладені в панцир із перев'язкою швів. У верхніх частинах оборонних мурів легко розрізнити візантійську кладку V-X ст., що має менш впорядкований характер, із слідами неодноразових полагоджень і часткових переробок.
Античный город был опоясан мощными оборонительными стенами с круглыми и прямоугольными башнями, от которых уцелели, увы, лишь остатки. Тем не менее, из всех античных сооружений, расположенных на территории бывшего Советского Союза, эти руины - лучшие по сохранности. Херсонесские стены и башни неоднократно перестраивались, ремонтировались, укреплялись. Первоначальная толщина стен в IV веке до н. э. не превышала 2,5 м, а в III веке до н. э., в результате многократных наращиваний, возросла на целый метр. Кладка оборонительных стен и других сооружений велась в ту пору способом «кордон на ребро - плита на образок». Суть этого строительного приема в чередовании рядов больших прямоугольных камней (квадров), поставленных на ребро, с рядами таких же плашмя уложенных плит. Плиты с лицевой стороны тщательно отесывались; их точно подгоняли одна к другой, укладывали насухо и скрепляли между собой пиропами (металлическими скрепами). Пространство между квадровыми панцирями стен закладывалось мелким бутом или щебнем на глине.
Если присмотреться к кладке стен и башен Херсонеса, можно различить три способа кладки, соответствующие трем строительным периодам: античному, римскому, византийскому. В нижних частях стен видна характерная эллинистическая кладка III-II вв. до н. э. Выше нее довольно отчетливо просматривается более простая и однообразная квадровая кладка римского времени (I-II вв. н. э.) Здесь большие прямоугольные плиты уложены в панцирь с перевязкой швов. В верхних частях оборонительных стен легко различима византийская кладка V-X вв., носящая менее упорядоченный характер, со следами неоднократных починок и частичных переделок.
Херсонес, Міська брама Херсонесу.
Ця брама функціонувала з другої половини VI століття до н. е. Споруди брами, що збереглися до наших днів, датуються приблизно II століттям н. е. В їх мурах збереглися сліди підйомних грат - катаракти та двох могутніх двостулкових воріт.
В устрої брами добре простежується зміна будівельних періодів міста. Пілони (стовпи)таі частина стіни складені способом рустованої кладки (кінець IV - початок III ст. до н. э.) еллінізму, а хвіртка над ними - візантійської (IX-X ст.) Вона була влаштована в стіні, яка перекрила на той час давно затягнені землею залишки античних стін і брами.
Херсонес, Городские ворота Херсонеса.
Эти ворота функционировали со второй половины VI века до н. э. Сохранившиеся до наших дней сооружения ворот датируются приблизительно II веком н. э. В их стенах сохранились следы подъёмной решётки - катаракты и двух мощных двустворчатых ворот.
В устройстве ворот хорошо прослеживается смена строительных периодов города. Пилоны (столбы) и часть стены сложены способом эллинистической рустованной кладки (конец IV - начало III в. до н. э.), а калитка над ними - византийской (IX-X вв.) Она была устроена в стене, которая перекрыла давно к тому времени затянутые землей остатки античных стен и ворот.
Ця брама функціонувала з другої половини VI століття до н. е. Споруди брами, що збереглися до наших днів, датуються приблизно II століттям н. е. В їх мурах збереглися сліди підйомних грат - катаракти та двох могутніх двостулкових воріт.
В устрої брами добре простежується зміна будівельних періодів міста. Пілони (стовпи)таі частина стіни складені способом рустованої кладки (кінець IV - початок III ст. до н. э.) еллінізму, а хвіртка над ними - візантійської (IX-X ст.) Вона була влаштована в стіні, яка перекрила на той час давно затягнені землею залишки античних стін і брами.
Херсонес, Городские ворота Херсонеса.
Эти ворота функционировали со второй половины VI века до н. э. Сохранившиеся до наших дней сооружения ворот датируются приблизительно II веком н. э. В их стенах сохранились следы подъёмной решётки - катаракты и двух мощных двустворчатых ворот.
В устройстве ворот хорошо прослеживается смена строительных периодов города. Пилоны (столбы) и часть стены сложены способом эллинистической рустованной кладки (конец IV - начало III в. до н. э.), а калитка над ними - византийской (IX-X вв.) Она была устроена в стене, которая перекрыла давно к тому времени затянутые землей остатки античных стен и ворот.
Херсонес, Міська брама Херсонесу та склепи II-III століть н. е. під міськими мурами.
Склеп біля брами було відкрито К. К. Косцюшко-Валюжиничем, першопроходцем наукового вивчення Херсонесу. Тут було зроблено кілька сотень чудових знахідок: від сердолікових і халцедонових намистин до золотої діадеми. Однією з найцінніших знахідок виявилася невелика свинцева судина з написом «Лаодіка, дочка Зета». Судина дозволила визначити, що в саркофагу й урнах, що знаходилися в склепі, покоїлися останки представників знатного та впливового роду, чиї імена неодноразово згадувалися у херсонеських декретах.
З другого боку від міської брами (на фото - ліворуч) знаходиться т. зв. «Т-подібний склеп». Тут, поруч із старою міською брамою, наприкінці IV – на початку III століття до н. е., певне, ховали найзнаменитіших і найбагатших херсонеситів. Тут, наприклад, було поховано Анаке - переможця спортивних ігор, що проводилися в Греції, на честь небесних близнят Діоскурів, синів Зевса. Ці ігри обов'язково включали кулачні бої (за переказами, перші правила цього виду спорту, попередника сучасного боксу, створив Полідевк) і змагання колісниць.
Херсонес, Городские ворота Херсонеса и пристенные склепы II-III веков н. э.
Склеп у ворот был открыт К. К. Косцюшко-Валюжиничем, первопроходцем научного изучения Херсонеса. Здесь было сделано несколько сотен замечательных находок: от сердоликовых и халцедоновых бусин до золотой диадемы. Одной из самых ценных находок оказался небольшой свинцовый сосуд с надписью «Лаодика, дочь Зета». Сосуд позволил определить, что в саркофаге и урнах, находившихся в склепе, покоились останки представителей знатного и влиятельного рода, чьи имена уже не раз упоминались в херсонесских декретах.
С другой стороны от городских ворот (на фото - левее) находится т. н. «Т-образный склеп». Здесь, рядом со старыми городскими воротами, в конце IV - начале III века до н. э., видимо, хоронили самых знаменитых и богатых херсонеситов. Здесь, например, был погребён Анакэ - победитель проводившихся в Греции спортивных игр в честь небесных близнецов Диоскуров, сыновей Зевса. Эти игры обязательно включали в себя кулачные бои (по преданию, первые правила этого вида спорта, предшественника современного бокса, создал Полидевк) и состязания колесниц.
Склеп біля брами було відкрито К. К. Косцюшко-Валюжиничем, першопроходцем наукового вивчення Херсонесу. Тут було зроблено кілька сотень чудових знахідок: від сердолікових і халцедонових намистин до золотої діадеми. Однією з найцінніших знахідок виявилася невелика свинцева судина з написом «Лаодіка, дочка Зета». Судина дозволила визначити, що в саркофагу й урнах, що знаходилися в склепі, покоїлися останки представників знатного та впливового роду, чиї імена неодноразово згадувалися у херсонеських декретах.
З другого боку від міської брами (на фото - ліворуч) знаходиться т. зв. «Т-подібний склеп». Тут, поруч із старою міською брамою, наприкінці IV – на початку III століття до н. е., певне, ховали найзнаменитіших і найбагатших херсонеситів. Тут, наприклад, було поховано Анаке - переможця спортивних ігор, що проводилися в Греції, на честь небесних близнят Діоскурів, синів Зевса. Ці ігри обов'язково включали кулачні бої (за переказами, перші правила цього виду спорту, попередника сучасного боксу, створив Полідевк) і змагання колісниць.
Херсонес, Городские ворота Херсонеса и пристенные склепы II-III веков н. э.
Склеп у ворот был открыт К. К. Косцюшко-Валюжиничем, первопроходцем научного изучения Херсонеса. Здесь было сделано несколько сотен замечательных находок: от сердоликовых и халцедоновых бусин до золотой диадемы. Одной из самых ценных находок оказался небольшой свинцовый сосуд с надписью «Лаодика, дочь Зета». Сосуд позволил определить, что в саркофаге и урнах, находившихся в склепе, покоились останки представителей знатного и влиятельного рода, чьи имена уже не раз упоминались в херсонесских декретах.
С другой стороны от городских ворот (на фото - левее) находится т. н. «Т-образный склеп». Здесь, рядом со старыми городскими воротами, в конце IV - начале III века до н. э., видимо, хоронили самых знаменитых и богатых херсонеситов. Здесь, например, был погребён Анакэ - победитель проводившихся в Греции спортивных игр в честь небесных близнецов Диоскуров, сыновей Зевса. Эти игры обязательно включали в себя кулачные бои (по преданию, первые правила этого вида спорта, предшественника современного бокса, создал Полидевк) и состязания колесниц.
Херсонес, внутрішні ворота в періболі, далі - башта Зенона.
До міста через перібол вели зовнішні ворота, що знаходилися в районі башти Зенона. До X століття це була найбільша та найвеличніша з башт Херсонесу. Вона знаходилася на самій небезпечній ділянці міського периметру і тому її було зроблено суцільною: так неможливо було пробити її тараном. Ймовірно, ця башта могла служити фундаментом для встановленння метальної машини, здатної протистояти баллістам і скорпіонам - метальній «артилерії» нападників, яку ті могли встановити на Дівочому пагорбі, що панує над містом, але знаходився поза міськими мурами. Башту Зенона перебудовували багато разів і вона ставала все масивнішою і масивнішою. Під час останньої перебудови у X столітті в башті навіть наважилися влаштувати невелике караульне приміщення. Поблизу від неї було знайдено мармурову плиту з написом на честь імператора Зенона: «Їх благочестя, возревнувавши як у всіх містах, так і в цьому місті, дарувало видачу грошей, а саме: збирані з митниці тутешнього вікаріату відданих баллюстаріїв. На ці суми, відновлюючи стіни на порятунок самого міста та дякуючи, поставили ми цей напис на вічний спогад їх царювання. Відновлено ж башту цю працею світлого коміту Діогена, літа 512, індікта 11».
Імператор Зенон I правил Візантією в 474-491 роках н. е. Він не був найвдалішим владикою або дбайливим правителем. Колишній командир ісаврійського загону імператорської гвардії, що випадково опинився на троні, він проводив свої дні в бенкетах і розвагах, а імперію в цей час стрясали смути та змови. Сама смерть Зенона була безглуздою і страшною: до нестями п'яного, його видали за небіжчика та поховали живцем. Однак Херсонес поминав добром Зенона. Заходи цього імператора дозволили розгорнути у місті серйозне оборонне будівництво.
Внутрішню браму в періболі між баштами було влаштовано не пізніше за IX століття н. е. Можливо, над нею знаходилися перекидні дерев'яні містки, що сполучали приміщення других ярусів обох башт.
Херсонес, внутренние ворота в периболе, дальше - башня Зенона.
В город через перибол вели внешние ворота, находившиеся в районе башни Зенона. К X веку это была самая большая и величественная из башен Херсонеса. Она находилась на самом опасном участке городского периметра и поэтому была сделана сплошной: так её невозможно было пробить тараном. Возможно, эта башня служила фундаментом для установки метательной машины, способной противостоять баллистам и скорпионам - метательной «артиллерии» осаждавших, которую те могли установить на Девичьем холме, господствующем над городом, но находящемся вне городских стен. Башня Зенона перестраивалась многократно и делалась всё массивнее и массивнее. При последней перестройке в X веке в башне даже решились устроить небольшое караульное помещение. Поблизости от неё была найдена мраморная плита с надписью в честь императора Зенона: «Их благочестие, возревновав как во всех городах, так и в этом городе, даровало выдачу денег, именно: собираемые из мытницы здешнего викариата преданных баллюстариев. На эти суммы, возобновляя стены во спасение самого города и благодарствуя, поставили мы эту надпись в вечное воспоминание их царствования. Возобновлена же башня эта трудом светлейшего комита Диогена, лета 512, индикта 11».
Император Зенон I правил Византией в 474-491 годах н. э. Он был не самым удачливым владыкой или рачительным правителем. Бывший командир исаврийского отряда императорской гвардии, случайно оказавшийся на троне, он проводил свои дни в пирах и развлечениях, а империю в это время сотрясали смуты и заговоры. Сама смерть Зенона была нелепой и страшной: мертвецки пьяного, его выдали за покойника и похоронили заживо. Однако Херсонес добром поминал Зенона. Меры, предпринятые этим императором, позволили развернуть в городе серьёзное оборонное строительство.
Внутренние ворота в периболе между башнями были устроены не позднее IX века н. э. Возможно, над ними находились перекидные деревянные мостки, соединявшие помещения вторых ярусов обеих башен.
The south-western part of the fortified walls of Chersonesus. 3d century B.C. - 14th century A.D.
Zenon's Tower (2nd century B.C. - 10th century A.D.) is in a background.
До міста через перібол вели зовнішні ворота, що знаходилися в районі башти Зенона. До X століття це була найбільша та найвеличніша з башт Херсонесу. Вона знаходилася на самій небезпечній ділянці міського периметру і тому її було зроблено суцільною: так неможливо було пробити її тараном. Ймовірно, ця башта могла служити фундаментом для встановленння метальної машини, здатної протистояти баллістам і скорпіонам - метальній «артилерії» нападників, яку ті могли встановити на Дівочому пагорбі, що панує над містом, але знаходився поза міськими мурами. Башту Зенона перебудовували багато разів і вона ставала все масивнішою і масивнішою. Під час останньої перебудови у X столітті в башті навіть наважилися влаштувати невелике караульне приміщення. Поблизу від неї було знайдено мармурову плиту з написом на честь імператора Зенона: «Їх благочестя, возревнувавши як у всіх містах, так і в цьому місті, дарувало видачу грошей, а саме: збирані з митниці тутешнього вікаріату відданих баллюстаріїв. На ці суми, відновлюючи стіни на порятунок самого міста та дякуючи, поставили ми цей напис на вічний спогад їх царювання. Відновлено ж башту цю працею світлого коміту Діогена, літа 512, індікта 11».
Імператор Зенон I правил Візантією в 474-491 роках н. е. Він не був найвдалішим владикою або дбайливим правителем. Колишній командир ісаврійського загону імператорської гвардії, що випадково опинився на троні, він проводив свої дні в бенкетах і розвагах, а імперію в цей час стрясали смути та змови. Сама смерть Зенона була безглуздою і страшною: до нестями п'яного, його видали за небіжчика та поховали живцем. Однак Херсонес поминав добром Зенона. Заходи цього імператора дозволили розгорнути у місті серйозне оборонне будівництво.
Внутрішню браму в періболі між баштами було влаштовано не пізніше за IX століття н. е. Можливо, над нею знаходилися перекидні дерев'яні містки, що сполучали приміщення других ярусів обох башт.
Херсонес, внутренние ворота в периболе, дальше - башня Зенона.
В город через перибол вели внешние ворота, находившиеся в районе башни Зенона. К X веку это была самая большая и величественная из башен Херсонеса. Она находилась на самом опасном участке городского периметра и поэтому была сделана сплошной: так её невозможно было пробить тараном. Возможно, эта башня служила фундаментом для установки метательной машины, способной противостоять баллистам и скорпионам - метательной «артиллерии» осаждавших, которую те могли установить на Девичьем холме, господствующем над городом, но находящемся вне городских стен. Башня Зенона перестраивалась многократно и делалась всё массивнее и массивнее. При последней перестройке в X веке в башне даже решились устроить небольшое караульное помещение. Поблизости от неё была найдена мраморная плита с надписью в честь императора Зенона: «Их благочестие, возревновав как во всех городах, так и в этом городе, даровало выдачу денег, именно: собираемые из мытницы здешнего викариата преданных баллюстариев. На эти суммы, возобновляя стены во спасение самого города и благодарствуя, поставили мы эту надпись в вечное воспоминание их царствования. Возобновлена же башня эта трудом светлейшего комита Диогена, лета 512, индикта 11».
Император Зенон I правил Византией в 474-491 годах н. э. Он был не самым удачливым владыкой или рачительным правителем. Бывший командир исаврийского отряда императорской гвардии, случайно оказавшийся на троне, он проводил свои дни в пирах и развлечениях, а империю в это время сотрясали смуты и заговоры. Сама смерть Зенона была нелепой и страшной: мертвецки пьяного, его выдали за покойника и похоронили заживо. Однако Херсонес добром поминал Зенона. Меры, предпринятые этим императором, позволили развернуть в городе серьёзное оборонное строительство.
Внутренние ворота в периболе между башнями были устроены не позднее IX века н. э. Возможно, над ними находились перекидные деревянные мостки, соединявшие помещения вторых ярусов обеих башен.
The south-western part of the fortified walls of Chersonesus. 3d century B.C. - 14th century A.D.
Zenon's Tower (2nd century B.C. - 10th century A.D.) is in a background.
Херсонес, казарма IV ст. до н. е. (на передньому плані), далі - «Храм із аркосоліями».
Далеко не завжди можна точно визначити, що дві з половиною тисячі років тому знаходилося в тій або іншій будові. Велика громадська будівля, споруджена на початку існування Херсонесу - в VI столітті до н. е., могла бути і казармою, де жили солдати гарнізону, що ніс варту біля міської брами, і складом - місцем зберігання та стягнення мита з товарів, що привозили до міста.
У XII столітті на маленькій внутрішньоквартальній площі, оточеній дев'ятьма міськими садибами, було зведено храм-усипальню. За два століття в ньому знайшли вічний покій майже 400 людей. Могили розміщувалися не лише біля стін і під підлогою, але й у самих стінах. Напівкруглі розвантажувальні арки-аркосолії, що робили стіни міцнішими, теж були заповнені останками померлих. Ким були прихожани цього храму? Власник однієї з дев'яти садиб був гончарем: археологи знайшли докази цьому. Інший, мабуть, був землеробом: у одному з приміщень його будинку знайшли залізний леміш від плугу. А третій явно був ковалем, майстерним, напевно, і тому дуже заможним... Храм був серцем їх маленького світу. Наприкінці XIV століття, коли всі будинки навколо згоріли під час ворожого набігу, храм уцілів. Він стояв покинутим, і місцеві мешканці зробили таки спробу відновити його. Чиїсь дбайливі руки зняли черепицю з даху, склали рівною купкою біля апсиди... Що трапилося потім? Хто знає... У будівельному смітті й уламках, що з роками накопичилися на підлозі покинутого храму, хтось поховав немовля...
Херсонес, казарма IV в. до н. э. (на переднем плане), дальше - «Храм с аркосолиями».
Далеко не всегда можно с точностью определить, что две с половиной тысячи лет назад находилось в том или ином строении. Большое общественное здание, построенное на заре существования Херсонеса - в VI веке до н. э., с равным успехом могло быть и казармой, где жили солдаты гарнизона, нёсшего стражу у городских ворот, и складом - местом хранения привозных товаров и сбора пошлин.
В XII веке на маленькой внутриквартальной площади, окружённой девятью городскими усадьбами, был возведён храм-усыпальница. За два столетия в нём обрели вечное успокоение почти 400 человек. Могилы размещались не только у стен и под полом, но и в самих стенах. Полукруглые разгрузочные арки-аркосолии, делавшие стены более прочными, тоже были заполнены останками умерших. Кем были прихожане этого храма? Владелец одной из девяти усадеб был гончаром; археологи нашли доказательства этого. Другой, вероятно, был землепашцем: в одном из помещений его дома нашёлся железный лемех от плуга. А третий явно был кузнецом, искусным, наверное, и потому очень зажиточным... Храм был сердцем их маленького мира. В конце XIV века, когда все дома вокруг сгорели во время вражеского набега, храм уцелел. Он стоял заброшенным, и местные жители сделали попытку всё-таки восстановить его. Чьи-то заботливые руки сняли черепицу с крыши, сложили ровной стопкой возле апсиды... Что случилось потом? Кто знает... В строительном мусоре и обломках, с годами накопившихся на полу заброшенного храма, кто-то похоронил грудного ребёнка...
Далеко не завжди можна точно визначити, що дві з половиною тисячі років тому знаходилося в тій або іншій будові. Велика громадська будівля, споруджена на початку існування Херсонесу - в VI столітті до н. е., могла бути і казармою, де жили солдати гарнізону, що ніс варту біля міської брами, і складом - місцем зберігання та стягнення мита з товарів, що привозили до міста.
У XII столітті на маленькій внутрішньоквартальній площі, оточеній дев'ятьма міськими садибами, було зведено храм-усипальню. За два століття в ньому знайшли вічний покій майже 400 людей. Могили розміщувалися не лише біля стін і під підлогою, але й у самих стінах. Напівкруглі розвантажувальні арки-аркосолії, що робили стіни міцнішими, теж були заповнені останками померлих. Ким були прихожани цього храму? Власник однієї з дев'яти садиб був гончарем: археологи знайшли докази цьому. Інший, мабуть, був землеробом: у одному з приміщень його будинку знайшли залізний леміш від плугу. А третій явно був ковалем, майстерним, напевно, і тому дуже заможним... Храм був серцем їх маленького світу. Наприкінці XIV століття, коли всі будинки навколо згоріли під час ворожого набігу, храм уцілів. Він стояв покинутим, і місцеві мешканці зробили таки спробу відновити його. Чиїсь дбайливі руки зняли черепицю з даху, склали рівною купкою біля апсиди... Що трапилося потім? Хто знає... У будівельному смітті й уламках, що з роками накопичилися на підлозі покинутого храму, хтось поховав немовля...
Херсонес, казарма IV в. до н. э. (на переднем плане), дальше - «Храм с аркосолиями».
Далеко не всегда можно с точностью определить, что две с половиной тысячи лет назад находилось в том или ином строении. Большое общественное здание, построенное на заре существования Херсонеса - в VI веке до н. э., с равным успехом могло быть и казармой, где жили солдаты гарнизона, нёсшего стражу у городских ворот, и складом - местом хранения привозных товаров и сбора пошлин.
В XII веке на маленькой внутриквартальной площади, окружённой девятью городскими усадьбами, был возведён храм-усыпальница. За два столетия в нём обрели вечное успокоение почти 400 человек. Могилы размещались не только у стен и под полом, но и в самих стенах. Полукруглые разгрузочные арки-аркосолии, делавшие стены более прочными, тоже были заполнены останками умерших. Кем были прихожане этого храма? Владелец одной из девяти усадеб был гончаром; археологи нашли доказательства этого. Другой, вероятно, был землепашцем: в одном из помещений его дома нашёлся железный лемех от плуга. А третий явно был кузнецом, искусным, наверное, и потому очень зажиточным... Храм был сердцем их маленького мира. В конце XIV века, когда все дома вокруг сгорели во время вражеского набега, храм уцелел. Он стоял заброшенным, и местные жители сделали попытку всё-таки восстановить его. Чьи-то заботливые руки сняли черепицу с крыши, сложили ровной стопкой возле апсиды... Что случилось потом? Кто знает... В строительном мусоре и обломках, с годами накопившихся на полу заброшенного храма, кто-то похоронил грудного ребёнка...
Храм Богородиці Влахернської знаходиться поза територією городища, на південь від головного входу до заповідника.
Хрестоподібний заміський храм на території міського цвинтаря-некрополя («місто мертвих»)
було перебудовано в VI столітті з спорудженої в V столітті багатої родинної усипальні.
Будівля всесвітньо прославилася своєю мозаїчною підлогою з символічними зображеннями: із вази-канфара проростає лоза,
по сторонах вази - два павичі. Все це, згідно ранньохристиянської символіки, позначало безсмертя та райське життя.
Це зображення оточене безліччю переплетених кіл, кожне з яких містить у собі зображення
птаха, звіра, плоду, риби - всю розкіш і різноманітність райського саду, як уявляв його собі херсонеський художник.
Поряд із храмом знаходилися могили херсонеських святих - папи римського Мартіна I і його товаришів,
ченців Федора й Євперія, також засланих в Херсонес.
У Херсонесі можна оглянути два види храмів. Навіть недосвідчений у християнській архітектурі відвідувач легко пізнає розвалини базиліки. Витягнутий прямокутник завершується напівкруглим виступом, повернутим на схід. Це апсида, в ній зазвичай розміщувався вівтар. Сам храм-базиліка розділяється мармуровими колонадами на три подовжні частини. Це нефи: центральний, північний і південний. Прихожани входили до храму через невелику прибудову на заході - нартекс. Звідти ж спостерігали за службою в храмі «ті, яких оповістили», тобто ті, хто ще не був хрещений, але хотів прийняти християнство. Стіни базиліки зсередини були, як правило, потиньковані та розписані фресками. Підлогу покривали мармурові плити або мозаїка. В один із херсонеських храмів ці плити потрапили з язичницького храму: їх прикрашають зображення Геракла, амурів (християни, мабуть, відчували моральне задоволення, зневажаючи ногами зображення язичницьких богів і героїв). Вівтар базиліки часто також прикрашала мозаїка. Зовнішні стіни храму будували з місцевого вапняку, а всю будівлю вінчала двосхила черепична крівля. Базиліки в Херсонесі існували до XI століття. Проте, вже починаючи з VIII століття, в Херсонесі стали будувати так звані хрестово-купольні храми, що мають у плані хрестоподібну форму й увінчані куполом, розташованим над центральною частиною будівлі. Декілька таких храмів було збудовано на центральній площі Херсонесу. Їх фундаменти можна бачити біля громади Володимирського собору. У XII-XIII століттях майже в кожному кварталі Херсонесу споруджувалися невеликі каплиці.
Храм Богородицы Влахернской находится вне территории городища, южнее главного входа в заповедник. Крестообразный загородный храм на территории городского кладбища-некрополя («город мёртвых») был перестроен в VI веке из построенной в V веке богатой семейной усыпальницы. Здание всемирно прославилось своим мозаичным полом с символическими изображениями: из вазы-канфара прорастает лоза, по сторонам вазы - два павлина. Всё это, согласно раннехристианской символике, обозначало бессмертие и райскую жизнь. Это изображение окружено множеством переплетённых кругов, каждый из которых заключает в себе изображение птицы, зверя, плода, рыбы - всю роскошь и разнообразие райского сада, как представлял его себе херсонесский художник. Рядом с храмом находились могилы херсонесских святых - папы римского Мартина I и его товарищей, монахов Фёдора и Евперия, также сосланных в Херсонес.
В Херсонесе можно осмотреть два вида храмов. Даже неискушённый в христианской архитектуре посетитель легко узнает развалины базилики. Вытянутый прямоугольник завершается полукруглым выступом, обращенным на восток. Это апсида, в ней обычно размещался алтарь. Сам храм-базилика разделяется мраморными колоннадами на три продольные части. Это нефы: центральный, северный и южный. Прихожане входили в храм через небольшую пристройку на западе - нартекс. Оттуда же наблюдали за службой в храме «оглашенные», то есть те, кто ещё не был крещён, но хотел принять христианство. Стены базилики изнутри были, как правило, оштукатурены и расписаны фресками. Пол покрывали мраморные плиты или мозаика. В один из херсонесских храмов эти плиты попали из языческого храма: их украшают изображения Геракла, амуров (христиане, должно быть, испытывали чувство морального удовлетворения, попирая ногами изображения языческих богов и героев). Алтарь базилики часто тоже украшала мозаика. Внешние стены храма строили из местного известняка, а всё здание венчала двускатная черепичная кровля. Базилики в Херсонесе существовали до XI века. Однако, уже начиная с VIII века, в Херсонесе стали строить так называемые крестово-купольные храмы, имеющие в плане крестообразную форму и увенчанные куполом, расположенным над центральной частью здания. Несколько таких храмов было выстроено на центральной площади Херсонеса. Их фундаменты можно видеть возле громады Владимирского собора. В XII-XIII веках почти в каждом квартале Херсонеса сооружались небольшие часовни.
У Херсонесі можна оглянути два види храмів. Навіть недосвідчений у християнській архітектурі відвідувач легко пізнає розвалини базиліки. Витягнутий прямокутник завершується напівкруглим виступом, повернутим на схід. Це апсида, в ній зазвичай розміщувався вівтар. Сам храм-базиліка розділяється мармуровими колонадами на три подовжні частини. Це нефи: центральний, північний і південний. Прихожани входили до храму через невелику прибудову на заході - нартекс. Звідти ж спостерігали за службою в храмі «ті, яких оповістили», тобто ті, хто ще не був хрещений, але хотів прийняти християнство. Стіни базиліки зсередини були, як правило, потиньковані та розписані фресками. Підлогу покривали мармурові плити або мозаїка. В один із херсонеських храмів ці плити потрапили з язичницького храму: їх прикрашають зображення Геракла, амурів (християни, мабуть, відчували моральне задоволення, зневажаючи ногами зображення язичницьких богів і героїв). Вівтар базиліки часто також прикрашала мозаїка. Зовнішні стіни храму будували з місцевого вапняку, а всю будівлю вінчала двосхила черепична крівля. Базиліки в Херсонесі існували до XI століття. Проте, вже починаючи з VIII століття, в Херсонесі стали будувати так звані хрестово-купольні храми, що мають у плані хрестоподібну форму й увінчані куполом, розташованим над центральною частиною будівлі. Декілька таких храмів було збудовано на центральній площі Херсонесу. Їх фундаменти можна бачити біля громади Володимирського собору. У XII-XIII століттях майже в кожному кварталі Херсонесу споруджувалися невеликі каплиці.
Храм Богородицы Влахернской находится вне территории городища, южнее главного входа в заповедник. Крестообразный загородный храм на территории городского кладбища-некрополя («город мёртвых») был перестроен в VI веке из построенной в V веке богатой семейной усыпальницы. Здание всемирно прославилось своим мозаичным полом с символическими изображениями: из вазы-канфара прорастает лоза, по сторонам вазы - два павлина. Всё это, согласно раннехристианской символике, обозначало бессмертие и райскую жизнь. Это изображение окружено множеством переплетённых кругов, каждый из которых заключает в себе изображение птицы, зверя, плода, рыбы - всю роскошь и разнообразие райского сада, как представлял его себе херсонесский художник. Рядом с храмом находились могилы херсонесских святых - папы римского Мартина I и его товарищей, монахов Фёдора и Евперия, также сосланных в Херсонес.
В Херсонесе можно осмотреть два вида храмов. Даже неискушённый в христианской архитектуре посетитель легко узнает развалины базилики. Вытянутый прямоугольник завершается полукруглым выступом, обращенным на восток. Это апсида, в ней обычно размещался алтарь. Сам храм-базилика разделяется мраморными колоннадами на три продольные части. Это нефы: центральный, северный и южный. Прихожане входили в храм через небольшую пристройку на западе - нартекс. Оттуда же наблюдали за службой в храме «оглашенные», то есть те, кто ещё не был крещён, но хотел принять христианство. Стены базилики изнутри были, как правило, оштукатурены и расписаны фресками. Пол покрывали мраморные плиты или мозаика. В один из херсонесских храмов эти плиты попали из языческого храма: их украшают изображения Геракла, амуров (христиане, должно быть, испытывали чувство морального удовлетворения, попирая ногами изображения языческих богов и героев). Алтарь базилики часто тоже украшала мозаика. Внешние стены храма строили из местного известняка, а всё здание венчала двускатная черепичная кровля. Базилики в Херсонесе существовали до XI века. Однако, уже начиная с VIII века, в Херсонесе стали строить так называемые крестово-купольные храмы, имеющие в плане крестообразную форму и увенчанные куполом, расположенным над центральной частью здания. Несколько таких храмов было выстроено на центральной площади Херсонеса. Их фундаменты можно видеть возле громады Владимирского собора. В XII-XIII веках почти в каждом квартале Херсонеса сооружались небольшие часовни.
Херсонес, вид на античний театр та «Храм із ковчегом» із південного сходу.
Театр функціонував із першої половини III століття до н. е. до I століття н. е. За римських часів, ймовірно, театр використовували ще й як цирк, де проходили бої гладіаторів. На ступенях амфітеатру могло розміститися 1,5-2 тис. глядачів (за іншими джерелами - до 3,2 тис.), тобто практично всі вільні чоловіки - громадяни тодішнього Херсонесу.
Херсонес, вид на античный театр и «Храм с ковчегом» с юго-востока.
Театр функционировал с первой половины III века до н. э. до I века н. э. В римские времена, вероятно, театр использовали еще и как цирк, где проходили бои гладиаторов. На ступенях амфитеатра могло разместиться 1,5-2 тыс. зрителей (по другим источникам - до 3,2 тыс.), то есть практически все свободные мужчины - граждане тогдашнего Херсонеса.
Театр функціонував із першої половини III століття до н. е. до I століття н. е. За римських часів, ймовірно, театр використовували ще й як цирк, де проходили бої гладіаторів. На ступенях амфітеатру могло розміститися 1,5-2 тис. глядачів (за іншими джерелами - до 3,2 тис.), тобто практично всі вільні чоловіки - громадяни тодішнього Херсонесу.
Херсонес, вид на античный театр и «Храм с ковчегом» с юго-востока.
Театр функционировал с первой половины III века до н. э. до I века н. э. В римские времена, вероятно, театр использовали еще и как цирк, где проходили бои гладиаторов. На ступенях амфитеатра могло разместиться 1,5-2 тыс. зрителей (по другим источникам - до 3,2 тыс.), то есть практически все свободные мужчины - граждане тогдашнего Херсонеса.
Херсонес, античний театр та «Храм із ковчегом», вид із південного заходу.
Вважалося, що театральне видовище робить людей шляхетнішими та виправляє вдачу, тому на вистави трагедій приводили навіть злочинців, що утримувалися в міській в'язниці. Вистава в античному театрі тривала весь світловий день, від світанку до заходу.
Херсонес, античный театр и «Храм с ковчегом», вид с юго-запада.
Считалось, что театральное зрелище облагораживает и исправляет нравы, поэтому на представления трагедий приводили даже преступников, содержавшихся в городской тюрьме. Представление в античном театре длилось весь световой день, от рассвета до заката.
Вважалося, що театральне видовище робить людей шляхетнішими та виправляє вдачу, тому на вистави трагедій приводили навіть злочинців, що утримувалися в міській в'язниці. Вистава в античному театрі тривала весь світловий день, від світанку до заходу.
Херсонес, античный театр и «Храм с ковчегом», вид с юго-запада.
Считалось, что театральное зрелище облагораживает и исправляет нравы, поэтому на представления трагедий приводили даже преступников, содержавшихся в городской тюрьме. Представление в античном театре длилось весь световой день, от рассвета до заката.
Зі встановленням християнства театр було покинуто і він перетворився на каменоломню.
На його місці було побудовано житлові будинки і два храми.
Один (VIII-IX ст.) стояв прямо на стіні античного театру і проіснував до загибелі міста.
Інший було збудовано в X-XI століттях. Це знаменитий «Храм із ковчегом».
У тайнику під його вівтарем було знайдено невеличкий срібний ковчег VI століття - скринечка,
в якій зберігалися загорнені у шовк мощі невідомого святого. У XIV столітті цей храм загинув під час пожежі.
Нині в античному театрі проходять спектаклі Національного російського драматичного театру ім. А. В. Луначарського.
С установлением христианства театр был заброшен и превратился в каменоломню. На его месте были построены жилые дома и два храма. Один (VIII-IX вв.) стоял прямо на стене античного театра и просуществовал до гибели города. Другой был построен в X-XI веках. Это знаменитый «Храм с ковчегом». В тайнике под его алтарём был найден небольшой серебряный ковчежец VI века - ларчик, в котором хранились завёрнутые в шёлк мощи неизвестного святого. В XIV веке этот храм погиб при пожаре.
Ныне в античном театре идут спектакли Национального русского драматического театра им. А. В. Луначарского.
Нині в античному театрі проходять спектаклі Національного російського драматичного театру ім. А. В. Луначарського.
С установлением христианства театр был заброшен и превратился в каменоломню. На его месте были построены жилые дома и два храма. Один (VIII-IX вв.) стоял прямо на стене античного театра и просуществовал до гибели города. Другой был построен в X-XI веках. Это знаменитый «Храм с ковчегом». В тайнике под его алтарём был найден небольшой серебряный ковчежец VI века - ларчик, в котором хранились завёрнутые в шёлк мощи неизвестного святого. В XIV веке этот храм погиб при пожаре.
Ныне в античном театре идут спектакли Национального русского драматического театра им. А. В. Луначарского.
Херсонес, «Монетний двір».
Назву «Монетний двір» дано досить умовно, проте в одному з підвальних приміщень цієї будівлі
дійсно було знайдено 43 заготовки для карбування бронзових монет.
Підвали будівлі величезні: те, що бачать туристи, складає лише малу частку цих підземель,
що були розкопані та знову засипаніх ще в XIX столітті.
Стіни будівлі складено з велетенських кам'яних блоків - квадрів, що з'єднувалися без розчину,
лише під власним тягарем, і так щільно, що між ними неможливо просунути лезо ножа.
Свою монету Херсонес почав чеканити ще в 390-380 роках до н. е.
На монетах Херсонесу зображали Геракла, Діву, квадриги, воїнів, різні символи.
Місто продовжувало чеканити свою монету, навіть перебуваючи у складі Римської імперії.
Херсонес, «Монетный двор».
Название «Монетный двор» дано достаточно условно, однако в одном из подвальных помещений этого здания действительно были обнаружены 43 заготовки для чеканки бронзовых монет. Подвалы здания огромны: то, что видят туристы, составляет лишь малую часть этих подземелий, раскопанных и снова засыпанных ещё в XIX веке. Стены здания сложены из исполинских каменных блоков - квадров, соединявшихся без раствора, лишь под собственной тяжестью, и так плотно, что между ними невозможно просунуть лезвие ножа.
Свою монету Херсонес начал чеканить ещё в 390-380 годах до н. э. На монетах Херсонеса изображали Геракла, Деву, квадриги, воинов, различные символы. Город продолжал чеканить свою монету, даже будучи в составе Римской империи.
Херсонес, «Монетный двор».
Название «Монетный двор» дано достаточно условно, однако в одном из подвальных помещений этого здания действительно были обнаружены 43 заготовки для чеканки бронзовых монет. Подвалы здания огромны: то, что видят туристы, составляет лишь малую часть этих подземелий, раскопанных и снова засыпанных ещё в XIX веке. Стены здания сложены из исполинских каменных блоков - квадров, соединявшихся без раствора, лишь под собственной тяжестью, и так плотно, что между ними невозможно просунуть лезвие ножа.
Свою монету Херсонес начал чеканить ещё в 390-380 годах до н. э. На монетах Херсонеса изображали Геракла, Деву, квадриги, воинов, различные символы. Город продолжал чеканить свою монету, даже будучи в составе Римской империи.
Херсонес, вид на городище, квартал IXа (гадане російське подвір'я).
У будинках цього кварталу було знайдено срібні новгородські гривни, овручські прясельця з лілового шиферу, хрест XIII століття зі слов'янськими написами та інші предмети, що дозволяють припустити, що саме тут селилися російські купці, ремісники з родинами й існувала російська церква.
Херсонес, вид на городище, квартал IXа (предполагаемое русское подворье).
В домах этого квартала найдены серебряные новгородские гривны, овручские пряслица из лилового шифера, крест XIII века со славянскими надписями и другие предметы, позволяющие предполагать, что именно здесь селились русские купцы, ремесленники с семьями и существовала русская церковь.
The streets of Khersones.
У будинках цього кварталу було знайдено срібні новгородські гривни, овручські прясельця з лілового шиферу, хрест XIII століття зі слов'янськими написами та інші предмети, що дозволяють припустити, що саме тут селилися російські купці, ремісники з родинами й існувала російська церква.
Херсонес, вид на городище, квартал IXа (предполагаемое русское подворье).
В домах этого квартала найдены серебряные новгородские гривны, овручские пряслица из лилового шифера, крест XIII века со славянскими надписями и другие предметы, позволяющие предполагать, что именно здесь селились русские купцы, ремесленники с семьями и существовала русская церковь.
The streets of Khersones.
Торгові пільги, вперше відвойовані у Візантії ще віщим Олегом, робили Корсунь
дуже привабливим для російських купців.
Та і самі херсонесити дуже дорожили добрими відносинами з північними сусідами.
У 1066 році херсонеський катепан (намісник прикордонного округу) отруїв у Тмутаракані князя Ростислава.
Чи за власною ініціативою зробив це візантійський урядовець, або за наказом із Константинополя, та ледве в Херсонес
прийшла звістка про смерть російського князя, мешканці міста просто забили камінням віроломного катепана.
Торговые льготы, впервые отвоёванные у Византии ещё вещим Олегом, делали Корсунь весьма привлекательным для русских купцов. Да и сами херсонеситы очень дорожили хорошими отношениями с северными соседями. В 1066 году херсонесский катепан (наместник пограничного округа) отравил в Тмутаракани князя Ростислава. По собственной ли инициативе сделал это византийский чиновник, или по приказу из Константинополя, но едва в Херсонес пришла весть о смерти русского князя, жители города просто забили камнями вероломного катепана.
Торговые льготы, впервые отвоёванные у Византии ещё вещим Олегом, делали Корсунь весьма привлекательным для русских купцов. Да и сами херсонеситы очень дорожили хорошими отношениями с северными соседями. В 1066 году херсонесский катепан (наместник пограничного округа) отравил в Тмутаракани князя Ростислава. По собственной ли инициативе сделал это византийский чиновник, или по приказу из Константинополя, но едва в Херсонес пришла весть о смерти русского князя, жители города просто забили камнями вероломного катепана.
Херсонес, будинок винороба, вид від рогу садиби.
Люди жили тут у II-IV століттях н. е. Маленька садиба включає три давильні майданчики, склад із піфосами, мощений плитами внутрішній дворик і глибокий, висічений у скелі підвал, що охоронявся підземними божествами, - жертовник, присвячений їм, знаходився в підвалі.
Херсонес, дом винодела, вид с угла усадьбы.
Люди жили здесь во II-IV веках н. э. Маленькая усадьба включает в себя три давильные площадки, склад с пифосами, мощённый плитами внутренний дворик и глубокий, высеченный в скале подвал, охранявшийся подземными божествами, - жертвенник, посвященный им, находился в подвале.
Люди жили тут у II-IV століттях н. е. Маленька садиба включає три давильні майданчики, склад із піфосами, мощений плитами внутрішній дворик і глибокий, висічений у скелі підвал, що охоронявся підземними божествами, - жертовник, присвячений їм, знаходився в підвалі.
Херсонес, дом винодела, вид с угла усадьбы.
Люди жили здесь во II-IV веках н. э. Маленькая усадьба включает в себя три давильные площадки, склад с пифосами, мощённый плитами внутренний дворик и глубокий, высеченный в скале подвал, охранявшийся подземными божествами, - жертвенник, посвященный им, находился в подвале.
Головним напоєм античних греків було вино, змішане з водою.
Людину, що п'є вино нерозбавленим, греки вважали гірким п'яницею...
Багато вживали вони і так званого кіколеону - вина, що приправлено медом, козиним сиром, ячмінною мукою,
а іноді навіть цибулею, сіллю та різними травами.
Вина в Греції виготовляли так багато, що не тільки повністю задовольнялися потреби місцевого населення, але і дуже багато експортувалося. Особливо славилися в античному світі вина з островів Самос, Родос, Лесбос, Кос та Хіос. Херсонес не належав до числа знаменитих експортерів вина, але з варварами торгував цілком успішно. Вина класифікувалися залежно від кольору: темне, червоне, біле, золоте. Розрізняли вина легкі, тонкі, міцні, солодкі. Чим старше було вино, тим дорожче воно цінувалося. Рабам діставалися «повторно вичавлені» вина, тобто виготовлені з виноградних вичавлювань.
Главным напитком античных греков было вино, смешанное с водой. Человека, пьющего вино неразбавленным, греки считали горьким пьяницей... Много употребляли они и так называемого киколеона - вина, приправленного мёдом, козьим сыром, ячменной мукой, а иногда даже луком, солью и разными травами.
Вина в Греции изготовляли так много, что не только полностью удовлетворялись нужды местного населения, но и очень много экспортировалось. Особенно славились в античном мире вина с островов Самос, Родос, Лесбос, Кос и Хиос. Херсонес не принадлежал к числу знаменитых экспортёров вина, но с варварами торговал вполне успешно. Вина классифицировались в зависимости от цвета: тёмное, красное, белое, золотое. Различали вина лёгкие, тонкие, крепкие, сладкие. Чем старше было вино, тем дороже оно ценилось. Рабам доставались «повторно выжатые» вина, т. е. изготовленные из виноградных выжимок.
Вина в Греції виготовляли так багато, що не тільки повністю задовольнялися потреби місцевого населення, але і дуже багато експортувалося. Особливо славилися в античному світі вина з островів Самос, Родос, Лесбос, Кос та Хіос. Херсонес не належав до числа знаменитих експортерів вина, але з варварами торгував цілком успішно. Вина класифікувалися залежно від кольору: темне, червоне, біле, золоте. Розрізняли вина легкі, тонкі, міцні, солодкі. Чим старше було вино, тим дорожче воно цінувалося. Рабам діставалися «повторно вичавлені» вина, тобто виготовлені з виноградних вичавлювань.
Главным напитком античных греков было вино, смешанное с водой. Человека, пьющего вино неразбавленным, греки считали горьким пьяницей... Много употребляли они и так называемого киколеона - вина, приправленного мёдом, козьим сыром, ячменной мукой, а иногда даже луком, солью и разными травами.
Вина в Греции изготовляли так много, что не только полностью удовлетворялись нужды местного населения, но и очень много экспортировалось. Особенно славились в античном мире вина с островов Самос, Родос, Лесбос, Кос и Хиос. Херсонес не принадлежал к числу знаменитых экспортёров вина, но с варварами торговал вполне успешно. Вина классифицировались в зависимости от цвета: тёмное, красное, белое, золотое. Различали вина лёгкие, тонкие, крепкие, сладкие. Чем старше было вино, тем дороже оно ценилось. Рабам доставались «повторно выжатые» вина, т. е. изготовленные из виноградных выжимок.
Херсонес, вид на район будинку еллінізму та садиби рибопромисловця.
У I столітті до н. е., в епоху еллінізму, на цьому місці стояв заможний будинок.
Херсонес, вид на район эллинистического дома и усадьбы рыбопромышленника.
В I веке до н. э., в эпоху эллинизма, на этом месте стоял зажиточный дом.
У I столітті до н. е., в епоху еллінізму, на цьому місці стояв заможний будинок.
Херсонес, вид на район эллинистического дома и усадьбы рыбопромышленника.
В I веке до н. э., в эпоху эллинизма, на этом месте стоял зажиточный дом.
Приміщення, де бенкетували чоловіки, андрон, «еллінічеського» будинку прикрашала мозаїка з морської гальки,
що нині експонується в античному залі музею: дві чудові голі жіночі фігури,
що стоять біля чаші, над якою летить голуб. Інший голуб знаходиться в чаші.
Жінка праворуч, що тримає плащ, можливо, Афродіта, богиня вроди, втілення жіночності.
Контури фігур обведені тонкими свинцевими пластинками. Широка вертикальна смуга орнаменту ліворуч від цієї композиції,
можливо, позначала місце, де стояли ложе-кіне, на яких під час бенкетів-симпосиїв лежав господар будинку та його гості.
Садиба рибопромисловця II-IV століть. У епоху розквіту рибозасолочного промислу майже на місці будинку з мозаїкою («еллінічеського будинку») розмістилася велика садиба, що належала заможному рибопромисловцю. Десятки тонн солоного анчоуса та соуса-гарума можна було приготувати в трьох глибоких прямокутних цистернах, зберегти в дев'яти величезних піфосах, що стояли в коморі.
За часів Гомера основу грецького раціону складало м'ясо. Рибу греки, як не дивно, почали активно вживати в їжу лише з VI-V століть до н. е., коли в Елладі розквітло кулінарне мистецтво і стало цінуватися настільки високо, що стародавні автори всерйоз розмірковували про те, що істинним кулінаром може бути тільки вільнонароджений громадянин, і порівнювали автора куховарської книги зі знаменитим скульптором Фідієм... Херсонес прославився саме рибою. Однією з головних статей експорту була риба особливого, херсонеського засолу - так званий соус «гарон». Його рецепт розміщено у візантійській сільськогосподарській енциклопедії «Геопоніці»: «Всяку рибну дрібницю посипають сіллю і в'ялять на сонці, часто її повертаючи. Коли ж вона пров'ялена протягом літа, то з неї роблять гарон так: у судину, наповнену названими рибками, вставляють велику корзину, і тоді гарон потече в неї. Кращий же соус отримують так: беруть рибу, разом із нутрощами, посипають достатньою кількістю солі, залишають її на два місяці». У Херсонесі збереглася безліч рибозасолочних цистерн. Риболовецькі гачки, залишки сіток археологи знаходять майже в кожному херсонеському будинку, піздньоеллінському або середньовічному. Величезну кількість риб'ячих кісточок залишили на долю археологів мешканці стародавнього Херсонесу! Зокрема - і чотириногі; судячи за результатами розкопок, у Херсонесі та його околицях мешкала неймовірна кількість кішок. Таким чином, сучасні севастопольські киці - найсправжнісінькі місцеві мешканці...
Помещение, где пировали мужчины, андрон, «эллинического» дома украшала мозаика из морской гальки, в настоящее время экспонирующаяся в античном зале музея: две прекрасные обнажённые женские фигуры, стоящие возле чаши, над которой летит голубь. Другой голубь находится в чаше. Женщина справа, держащая плащ, возможно, Афродита, богиня красоты, воплощение женственности. Контуры фигур обведены тонкими свинцовыми пластинками. Широкая вертикальная полоса орнамента слева от этой композиции, возможно, обозначала место, где стояли ложа-кине, на которых во время пиров-симпосиев возлежал хозяин дома и его гости.
Усадьба рыбопромышленника II-IV веков. В эпоху расцвета рыбозасолочного промысла почти на месте дома с мозаикой («эллинического дома») разместилась большая усадьба, принадлежавшая зажиточному рыбопромышленнику. Десятки тонн солёного анчоуса и соуса-гарума можно было приготовить в трёх глубоких прямоугольных цистернах, сохранить в девяти громадных пифосах, стоявших в кладовой.
Во времена Гомера основу греческого рациона составляло мясо. Рыбу греки, как ни странно, начали активно употреблять в пищу лишь с VI-V веков до н. э., когда в Элладе расцвело кулинарное искусство и стало цениться настолько высоко, что древние авторы всерьёз рассуждали о том, что истинным кулинаром может быть только свободнорождённый гражданин, и сравнивали автора поваренной книги со знаменитым скульптором Фидием... Херсонес прославился именно рыбой. Одной из главных статей экспорта была рыба особого, херсонесского засола - так называемый соус «гарон». Его рецепт помещён в византийской сельскохозяйственной энциклопедии «Геопоники»: «Всякую рыбную мелочь посыпают солью и вялят на солнце, часто её поворачивая. Когда же она провялена в течение лета, то из неё делают гарон так: в сосуд, наполненный названными рыбками, вставляют большую корзину, и тогда гарон потечёт в неё. Лучший же соус получают так: берут рыбу, вместе с внутренностями, посыпают достаточным количеством соли, оставляют их на два месяца». В Херсонесе сохранилось множество рыбозасолочных цистерн. Рыболовные крючки, остатки сетей археологи находят почти в каждом херсонесском доме, позднеэллинском или средневековом. Огромное количество рыбьих косточек оставили на долю археологов обитатели древнего Херсонеса! В том числе - и четвероногие; судя по результатам раскопок, в Херсонесе и его окрестностях обитало невообразимое количество кошек. Таким образом, нынешние севастопольские мурки - самые настоящие местные жители...
Садиба рибопромисловця II-IV століть. У епоху розквіту рибозасолочного промислу майже на місці будинку з мозаїкою («еллінічеського будинку») розмістилася велика садиба, що належала заможному рибопромисловцю. Десятки тонн солоного анчоуса та соуса-гарума можна було приготувати в трьох глибоких прямокутних цистернах, зберегти в дев'яти величезних піфосах, що стояли в коморі.
За часів Гомера основу грецького раціону складало м'ясо. Рибу греки, як не дивно, почали активно вживати в їжу лише з VI-V століть до н. е., коли в Елладі розквітло кулінарне мистецтво і стало цінуватися настільки високо, що стародавні автори всерйоз розмірковували про те, що істинним кулінаром може бути тільки вільнонароджений громадянин, і порівнювали автора куховарської книги зі знаменитим скульптором Фідієм... Херсонес прославився саме рибою. Однією з головних статей експорту була риба особливого, херсонеського засолу - так званий соус «гарон». Його рецепт розміщено у візантійській сільськогосподарській енциклопедії «Геопоніці»: «Всяку рибну дрібницю посипають сіллю і в'ялять на сонці, часто її повертаючи. Коли ж вона пров'ялена протягом літа, то з неї роблять гарон так: у судину, наповнену названими рибками, вставляють велику корзину, і тоді гарон потече в неї. Кращий же соус отримують так: беруть рибу, разом із нутрощами, посипають достатньою кількістю солі, залишають її на два місяці». У Херсонесі збереглася безліч рибозасолочних цистерн. Риболовецькі гачки, залишки сіток археологи знаходять майже в кожному херсонеському будинку, піздньоеллінському або середньовічному. Величезну кількість риб'ячих кісточок залишили на долю археологів мешканці стародавнього Херсонесу! Зокрема - і чотириногі; судячи за результатами розкопок, у Херсонесі та його околицях мешкала неймовірна кількість кішок. Таким чином, сучасні севастопольські киці - найсправжнісінькі місцеві мешканці...
Помещение, где пировали мужчины, андрон, «эллинического» дома украшала мозаика из морской гальки, в настоящее время экспонирующаяся в античном зале музея: две прекрасные обнажённые женские фигуры, стоящие возле чаши, над которой летит голубь. Другой голубь находится в чаше. Женщина справа, держащая плащ, возможно, Афродита, богиня красоты, воплощение женственности. Контуры фигур обведены тонкими свинцовыми пластинками. Широкая вертикальная полоса орнамента слева от этой композиции, возможно, обозначала место, где стояли ложа-кине, на которых во время пиров-симпосиев возлежал хозяин дома и его гости.
Усадьба рыбопромышленника II-IV веков. В эпоху расцвета рыбозасолочного промысла почти на месте дома с мозаикой («эллинического дома») разместилась большая усадьба, принадлежавшая зажиточному рыбопромышленнику. Десятки тонн солёного анчоуса и соуса-гарума можно было приготовить в трёх глубоких прямоугольных цистернах, сохранить в девяти громадных пифосах, стоявших в кладовой.
Во времена Гомера основу греческого рациона составляло мясо. Рыбу греки, как ни странно, начали активно употреблять в пищу лишь с VI-V веков до н. э., когда в Элладе расцвело кулинарное искусство и стало цениться настолько высоко, что древние авторы всерьёз рассуждали о том, что истинным кулинаром может быть только свободнорождённый гражданин, и сравнивали автора поваренной книги со знаменитым скульптором Фидием... Херсонес прославился именно рыбой. Одной из главных статей экспорта была рыба особого, херсонесского засола - так называемый соус «гарон». Его рецепт помещён в византийской сельскохозяйственной энциклопедии «Геопоники»: «Всякую рыбную мелочь посыпают солью и вялят на солнце, часто её поворачивая. Когда же она провялена в течение лета, то из неё делают гарон так: в сосуд, наполненный названными рыбками, вставляют большую корзину, и тогда гарон потечёт в неё. Лучший же соус получают так: берут рыбу, вместе с внутренностями, посыпают достаточным количеством соли, оставляют их на два месяца». В Херсонесе сохранилось множество рыбозасолочных цистерн. Рыболовные крючки, остатки сетей археологи находят почти в каждом херсонесском доме, позднеэллинском или средневековом. Огромное количество рыбьих косточек оставили на долю археологов обитатели древнего Херсонеса! В том числе - и четвероногие; судя по результатам раскопок, в Херсонесе и его окрестностях обитало невообразимое количество кошек. Таким образом, нынешние севастопольские мурки - самые настоящие местные жители...
Херсонес, базиліка VI-X століть
(«базиліка 1935 року»), вид із південного заходу.
Херсонес, базилика VI-X веков
(«базилика 1935 года»), вид с юго-запада.
Chersonesus. Columns of 6th-10th centuries basilica.
(«базиліка 1935 року»), вид із південного заходу.
Херсонес, базилика VI-X веков
(«базилика 1935 года»), вид с юго-запада.
Chersonesus. Columns of 6th-10th centuries basilica.
Херсонес, базиліка VI-X століть («базиліка 1935 року»), фрагмент.
Спочатку на цьому місці знаходився маленький храм із п'ятигранною апсидою. Підлогу його, вимощену дрібними камінчиками, що скріплялися цементівкою, місцями було прикрашено мозаїкою, потиньковані стіни було покрито фресками (реконструкції цих фресок можна побачити в Середньовічному відділі музею). Знайдена тут вапнякова плита з вирізаним на ній семісвічником-менорою та деякі імена, що збереглися на шматочках штукатурки, які обсипалися, вказують на те, що спочатку це була синагога.
Херсонес, базилика VI-X веков («базилика 1935 года»), фрагмент.
Вначале на этом месте находился маленький храм с пятигранной апсидой. Полы его, вымощенные мелкими камушками, скреплёнными цемянкой, местами были украшены мозаикой, оштукатуренные стены покрыты фресками (реконструкции этих фресок можно увидеть в Средневековом отделе музея). Найденная здесь известняковая плита с вырезанным на ней семисвечником-менорой и некоторые имена, сохранившиеся на осыпавшихся кусочках штукатурки, указывают на то, что первоначально это была синагога.
Спочатку на цьому місці знаходився маленький храм із п'ятигранною апсидою. Підлогу його, вимощену дрібними камінчиками, що скріплялися цементівкою, місцями було прикрашено мозаїкою, потиньковані стіни було покрито фресками (реконструкції цих фресок можна побачити в Середньовічному відділі музею). Знайдена тут вапнякова плита з вирізаним на ній семісвічником-менорою та деякі імена, що збереглися на шматочках штукатурки, які обсипалися, вказують на те, що спочатку це була синагога.
Херсонес, базилика VI-X веков («базилика 1935 года»), фрагмент.
Вначале на этом месте находился маленький храм с пятигранной апсидой. Полы его, вымощенные мелкими камушками, скреплёнными цемянкой, местами были украшены мозаикой, оштукатуренные стены покрыты фресками (реконструкции этих фресок можно увидеть в Средневековом отделе музея). Найденная здесь известняковая плита с вырезанным на ней семисвечником-менорой и некоторые имена, сохранившиеся на осыпавшихся кусочках штукатурки, указывают на то, что первоначально это была синагога.
Херсонес, базиліка VI-X століть («базиліка 1935 року»), фрагмент.
Після указу імператора Феодоси Великого (379-395 рр.), що визнав християнство єдиною законною вірою, синагогу перебудували на християнський храм. А потім будівлю було зруйнована. Можливо, це відбулося під час сильного сорокаденного землетрусу 480 року.
Старий храм перебудували, знищивши всі сліди його минулої приналежності до іудаїзму. А сто років потому, приблизно на початку VII століття, заново, від фундаментів спорудили на цьому місці простору базиліку, ту саму, що була знайдена археологами в 1935 році.
Херсонес, базилика VI-X веков («базилика 1935 года»), фрагмент.
После указа императора Феодоси Великого (379-395 гг.), признававшего христианство единственной законной верой, синагогу перестроили в христианский храм. А потом здание было разрушено. Возможно, это произошло во время сильнейшего сорокадневного землетрясения 480 года.
Старый храм перестроили, уничтожив все следы его былой принадлежности к иудаизму. А сто лет спустя, приблизительно в начале VII века, заново, от фундаментов построили на этом месте просторную базилику, ту самую, что была найдена археологами в 1935 году.
Після указу імператора Феодоси Великого (379-395 рр.), що визнав християнство єдиною законною вірою, синагогу перебудували на християнський храм. А потім будівлю було зруйнована. Можливо, це відбулося під час сильного сорокаденного землетрусу 480 року.
Старий храм перебудували, знищивши всі сліди його минулої приналежності до іудаїзму. А сто років потому, приблизно на початку VII століття, заново, від фундаментів спорудили на цьому місці простору базиліку, ту саму, що була знайдена археологами в 1935 році.
Херсонес, базилика VI-X веков («базилика 1935 года»), фрагмент.
После указа императора Феодоси Великого (379-395 гг.), признававшего христианство единственной законной верой, синагогу перестроили в христианский храм. А потом здание было разрушено. Возможно, это произошло во время сильнейшего сорокадневного землетрясения 480 года.
Старый храм перестроили, уничтожив все следы его былой принадлежности к иудаизму. А сто лет спустя, приблизительно в начале VII века, заново, от фундаментов построили на этом месте просторную базилику, ту самую, что была найдена археологами в 1935 году.
Херсонес, базиліка VI-X століть («базиліка 1935 року»), вид із північного заходу.
На радість археологів, мармурові плити, що покривали підлогу в центральному нефі базиліки, виявилися укладеними вниз чудовими рельєфами піздньоантичної епохи. Кого тут тільки не було! І Геракл, що здійснює свої подвиги, і крилаті Ероти, і почет Діоніса. Знали б херсонесити, що зневажали ногами язичницьких ідолів, який подарунок зроблять вони своїм нащадкам, які з однаковою радістю очищатимуть від пилу століть і менору, і зображення сатира, і мармурову статую Христа в образі доброго пастиря з овечкою на плечах, що прикрала колись базиліку!
Херсонес, базилика VI-X веков («базилика 1935 года»), вид с северо-запада.
На радость археологов, мраморные плиты, покрывавшие пол в центральном нефе базилики, оказались уложенными вниз чудесными рельефами позднеантичной эпохи. Кого здесь только не было! И Геракл, совершающий свои подвиги, и крылатые Эроты, и свита Диониса. Знали бы херсонеситы, попиравшие ногами языческих идолов, какой подарок сделают они своим потомкам, которые с одинаковой радостью будут очищать от пыли веков и менору, и изображение сатира, и мраморную статую Христа в образе доброго пастыря с овечкой на плечах, украшавшую когда-то базилику!
Chersonesus. Columns of 6th-10th centuries basilica.
На радість археологів, мармурові плити, що покривали підлогу в центральному нефі базиліки, виявилися укладеними вниз чудовими рельєфами піздньоантичної епохи. Кого тут тільки не було! І Геракл, що здійснює свої подвиги, і крилаті Ероти, і почет Діоніса. Знали б херсонесити, що зневажали ногами язичницьких ідолів, який подарунок зроблять вони своїм нащадкам, які з однаковою радістю очищатимуть від пилу століть і менору, і зображення сатира, і мармурову статую Христа в образі доброго пастиря з овечкою на плечах, що прикрала колись базиліку!
Херсонес, базилика VI-X веков («базилика 1935 года»), вид с северо-запада.
На радость археологов, мраморные плиты, покрывавшие пол в центральном нефе базилики, оказались уложенными вниз чудесными рельефами позднеантичной эпохи. Кого здесь только не было! И Геракл, совершающий свои подвиги, и крылатые Эроты, и свита Диониса. Знали бы херсонеситы, попиравшие ногами языческих идолов, какой подарок сделают они своим потомкам, которые с одинаковой радостью будут очищать от пыли веков и менору, и изображение сатира, и мраморную статую Христа в образе доброго пастыря с овечкой на плечах, украшавшую когда-то базилику!
Chersonesus. Columns of 6th-10th centuries basilica.
Західніше базиліки VI-X століть («базиліки 1935 року») знаходиться ще ціла низка цікавих об'єктів...
Зовсім поруч був т. зв. «будинок красильника». У III-II століттях до н. е. на цьому місці знаходилася майстерня по виробництву червоної фарби з мінеральної охри. Потиньковані панелі в житлових і громадських будівлях стародавнього Херсонесу звичайно забарвлювалися у червоний колір. Від фарбувальні збереглися три невеликі овальні ванни. Будинок, який побудували на місці фарбувальні наприкінці I століття до н. е., археологи називають «будинком Гордія»: ім'я Гордій часто зустрічається на осколках посуду та світильників, знайдених там, де колись була кухня цього красивого та багатого, ймовірно, двоповерхового будинку. На жаль, від усієї цієї краси збереглися лише капітель колони та уламок карнизу, вкритого розписом. У IV столітті на місці «будинку Гордію» було побудовано нову велику садибу, що цього разу належала рибопромисловцю, до того ж торгуючому з розмахом: до 40 ц риби могли вміщати цистерна для засоли анчоуса та 19 величезних піфосів у коморі.
Далі на захід знаходиться «квартал склярів». З IV по VI, а може, і по VII століття н. е. тут діяли декілька майстерень склярів-ілополів. Мабуть, тут була скляна майстерня: залишки печей для варива скла, безформні шматки його й інші відходи скляного виробництва, браковані вироби, скляний бій, зібраний, можливо, для вторинної переробки. А ось у XIII-XIV століттях тут розміщувався, напевно, міський монастир із просторими внутрішніми дворами, з чотирма каплицями та церквами, розвалини яких дотепер легко вгадуються в центрі кварталу.
Ще західніше розташовувалися заклади хлібопекарів і тавернщиків (XI-XIII ст.) Три з шести тутешніх садиб мали ергастирії (лавки) з печами. Ще в VI столітті до н. е. хліб вважався розкішшю. Його замінювала юшка або каша з муки чи якої-небудь крупи. Але вже в V столітті до н. е. в Афінах з'являються професійні пекарі. Херсонеські греки знали хліб білий і чорний. Були особливі сорти, що випікалися до певних свят або до окремих блюд (хліб до устриць, наприклад). Хліб пекли з квашеного, дріжджового тіста або без закваски, був відомий і дієтичний хліб, який пекли без солі. У південно-східному кутку кварталу хлібопекарів знаходяться руїни невеликої церкви-усипальні XII-XIV століть.
Неподалік від базиліки VI-X століть («базиліки 1935 року») височіють прикрашені хрестами мармурові колони. Це так звана «базиліка в базиліці», класичний приклад того, коли на руїнах великого і багатого храму зводили, частенько з його ж уламків, інший, трохи менший і бідніший. Перший храм було побудовано в VI столітті, за правління імператора Юстиніана Великого або трохи пізніше. Безумовно, цій тринефній базиліці було далеко до зведеної тоді в Константинополі Святої Софії, але все ж таки... Пол храму суцільно покривав строкатий килим мозаїки. Тих, хто умів читати, зустрічав біля входу грецький напис: «Всяке дихання та хвалить Господа». Інші читали мовою символів: птах - душа, канфар - причастя, безсмертя, ромб із надягненими на нього кільцями - вічність, якір - надія... Чи був цей храм зруйнований землетрусом у XI столітті, чи загинув з іншої причини і трохи раніше, але на його розвалинах було зведено іншу базиліку, меншу, престол якої склали з уламків колон першого храму. Наприкінці XIV століття вона загинула у полум’ї, і відновити храм вже ніхто не намагався.
«Храм на склепіннях». Майже одночасно з другою «Базилікою в базиліці» на іншій стороні міської площі звели невеликий хрестово-купольний храм. Стіни його, звісно, не збереглися. Проте збереглася нижня частина храму, підземна усипальня-крипта - глибокі катакомби, перекриті могутніми склепіннями. Сотні херсонеситів було поховано тут. Храм загинув в ХIII-XIV століттях.
«Базиліка на пагорбі». Це один з найзагадковіших херсонеських храмів. Споруджений, ймовірно, у першій половині VI століття, він був одним із найбільших і найпишніших храмів Херсонесу. Звели цю трихнефну базиліку з п'ятигранною апсидою на місці піздньоантичної садиби, знісши будови, вирівнявши та досипавши пагорб. Весь цей храмовий комплекс було зруйновано в 988-989 роках, під час походу князя Володимира на Корсунь. Незабаром на місці зруйнованого храму було зведено інший, менших розмірів. Чи не була це та сама «Церква на горі», яку, згідно «Повісті минулих літ», поставив у Херсонесі князь Володимир? Біля церкви було влаштовано цвинтар, і саме там, судячи з деяких особливостей похоронного обряду, було поховано руських воїнів і варягів із дружини князя Володимира, що загиблі при облозі.
«Будинок святого Леонтія». Західну базиліку, яку легко впізнати за великою, п'ятигранною ззовні та напівкруглою зсередини апсидою, часто ототожнюють із згадуваним у середньовічних Житіях Будинком (церквою) св. Леонтія. Храмовий комплекс (ймовірно, міський монастир) знаходився точно посередині своєрідної цитаделі: на ділянці між стародавнім (IV-III ст. до н. е.) та середньовічним (V ст. н. е.) міськими мурами. Як, певно, радувала ця базиліка погляди подорожніх, що входили до міста: вабив тінню відкритий портик, дихав прохолодою колодязь-фіал. Каплиця чи, скоріше, хрещальня, прибудована до базиліки, служила місцем поховання священства найвищого рангу: в одній із двох могил, розміщених по сторонах купелі, було знайдено безліч листя лавру. У приміщеннях південного приділу базиліки міг міститися архів і майстерня переписувачів або школа. А у вирубаному в скелі склепі було виявлено три десятки скелетів із природженими або надбаними за життя деформаціями кісток. Ймовірно, до комплексу Західного монастиря входила і богадільня. Монастир було спалено і зруйновано в 988-989 роках, під час Корсунського походу князя Володимира.
На запад от базилики VI-X веков («базилики 1935 года») находится еще целый ряд интересных объектов...
Совсем рядом был т. н. «дом красильщика». В III-II веках до н. э. на этом месте находилась мастерская по производству красной краски из минеральной охры. Оштукатуренные панели в жилых и общественных зданиях древнего Херсонеса обычно окрашивались в красный цвет. От красильни сохранились три небольшие овальные ванны. Дом, который построили на месте красильни в конце I века до н. э., археологи называют «домом Гордия»: имя Гордий часто встречается на осколках посуды и светильников, найденных там, где когда-то помещалась кухня этого красивого и богатого, вероятно, двухэтажного дома. Увы, но от всей этой красоты сохранились лишь капитель колонны да обломок карниза, покрытого росписью. В IV веке на месте «дома Гордия» была построена новая большая усадьба, на этот раз принадлежавшая рыбопромышленнику, причём торговавшему с размахом: до 40 ц рыбы могли вместить цистерна для засолки анчоуса и 19 огромных пифосов в кладовой.
Дальше на запад находится «квартал стекольщиков». С IV по VI, а может быть, и по VII век н. э. здесь действовали несколько мастерских стекольщиков-илополов. Видимо, здесь была стекольная мастерская: остатки печей для варки стекла, бесформенные куски его и другие отходы стекольного производства, бракованные изделия, стеклянный бой, собранный, возможно, для вторичной переработки. А вот в XIII-XIV веках здесь размещался, наверное, городской монастырь с просторными внутренними дворами, с четырьмя часовнями и церквами, развалины которых до сих пор легко угадываются в центре квартала.
Еще западнее располагались заведения хлебопёков и тавернщиков (XI-XIII вв.) Три из шести здешних усадеб имели эргастирии (лавки) с печами. Ещё в VI веке до н. э. хлеб считался роскошью. Его заменяла похлёбка или каша из муки или какой-нибудь крупы. Но уже в V веке до н. э. в Афинах появляются профессиональные пекари. Херсонесские греки знали хлеб белый и чёрный. Были особые сорта, выпекаемые к определённым праздникам или к отдельным блюдам (хлеб к устрицам, например). Хлеб пекли из квашеного, дрожжевого теста или без закваски, известен был и диетический хлеб, который пекли без соли. В юго-восточном углу квартала хлебопёков находятся руины небольшой церкви-усыпальницы XII-XIV веков.
Недалеко от базилики VI-X веков («базилики 1935 года») высятся украшенные крестами мраморные колонны. Это так называемая «базилика в базилике», классический пример того, когда на руинах большого и богатого храма возводили, зачастую из его же обломков, другой, поменьше и победнее. Первый храм был построен в VI веке, в правление императора Юстиниана Великого или чуть позже. Конечно, этой трёхнефной базилике было далеко до возведённой тогда в Константинополе Святой Софии, но всё же... Пол храма сплошь покрывал пёстрый ковёр мозаики. Тех, кто умел читать, встречала у входа греческая надпись: «Всякое дыхание да хвалит Господа». Остальные читали на языке символов: птица - душа, канфар - причастие, бессмертие, ромб с надетыми на него кольцами - вечность, якорь - надежда... Был ли этот храм разрушен землетрясением в XI веке или погиб по иной причине и несколько ранее, но на его развалинах была возведена другая базилика, меньшая, престол в которой сложили из обломков колонн первого храма. В конце XIV века она погибла в огне, и восстановить храм уже никто не пытался.
«Храм на сводах». Почти одновременно со второй «Базиликой в базилике» на другой стороне городской площади возвели небольшой крестово-купольный храм. Стены его, конечно не сохранились. Зато сохранилась нижняя часть храма, подземная усыпальница-крипта - глубокие катакомбы, перекрытые мощными сводами. Сотни херсонеситов были похоронены здесь. Храм погиб в ХIII-XIV веках.
«Базилика на холме». Это один из самых загадочных херсонесских храмов. Построенный, вероятно, в первой половине VI века, он был одним из самых больших и богато украшенных храмов Херсонеса. Возвели эту трёхнефную базилику с пятигранной апсидой на месте позднеантичной усадьбы, снеся строения, выровняв и досыпав холм. Весь этот храмовый комплекс был разрушен в 988-989 годах, во время похода князя Владимира на Корсунь. Вскоре на месте разрушенного храма был возведён другой, меньших размеров. Не была ли это та самая «Церковь на горе», которую, согласно «Повести временных лет», поставил в Херсонесе князь Владимир? Возле церкви было устроено кладбище, и именно там, судя по некоторым особенностям погребального обряда, были похоронены русские воины и варяги из дружины князя Владимира, погибшие при осаде.
«Дом святого Леонтия». Легко узнаваемую по крупной, пятигранной снаружи и полукруглой внутри апсиде, Западную базилику часто отождествляют с упоминаемым в средневековых Житиях Домом (церковью) св. Леонтия. Храмовый комплекс (вероятно, городской монастырь) находился точно посредине своеобразной цитадели: на участке между древней (IV-III вв. до н. э.) и средневековой (V в. н. э.) городскими стенами. Как, должно быть, радовала эта базилика взоры путников, входивших в город: манил тенью открытый портик, дышал прохладой колодец-фиал. Часовня или, скорее, крещальня, пристроенная к базилике, служила местом погребения священства самого высокого ранга: в одной из двух могил, размещённых по сторонам купели, было найдено множество листьев лавра. В помещениях южного предела базилики мог размещаться архив и мастерская переписчиков или школа. А в вырубленном в скале склепе были найдены три десятка скелетов с врождёнными или приобретёнными при жизни деформациями костей. Вероятно, в комплекс Западного монастыря входила и богадельня. Монастырь был сожжён и разрушен в 988-989 годах, во время Корсунского похода князя Владимира.
Зовсім поруч був т. зв. «будинок красильника». У III-II століттях до н. е. на цьому місці знаходилася майстерня по виробництву червоної фарби з мінеральної охри. Потиньковані панелі в житлових і громадських будівлях стародавнього Херсонесу звичайно забарвлювалися у червоний колір. Від фарбувальні збереглися три невеликі овальні ванни. Будинок, який побудували на місці фарбувальні наприкінці I століття до н. е., археологи називають «будинком Гордія»: ім'я Гордій часто зустрічається на осколках посуду та світильників, знайдених там, де колись була кухня цього красивого та багатого, ймовірно, двоповерхового будинку. На жаль, від усієї цієї краси збереглися лише капітель колони та уламок карнизу, вкритого розписом. У IV столітті на місці «будинку Гордію» було побудовано нову велику садибу, що цього разу належала рибопромисловцю, до того ж торгуючому з розмахом: до 40 ц риби могли вміщати цистерна для засоли анчоуса та 19 величезних піфосів у коморі.
Далі на захід знаходиться «квартал склярів». З IV по VI, а може, і по VII століття н. е. тут діяли декілька майстерень склярів-ілополів. Мабуть, тут була скляна майстерня: залишки печей для варива скла, безформні шматки його й інші відходи скляного виробництва, браковані вироби, скляний бій, зібраний, можливо, для вторинної переробки. А ось у XIII-XIV століттях тут розміщувався, напевно, міський монастир із просторими внутрішніми дворами, з чотирма каплицями та церквами, розвалини яких дотепер легко вгадуються в центрі кварталу.
Ще західніше розташовувалися заклади хлібопекарів і тавернщиків (XI-XIII ст.) Три з шести тутешніх садиб мали ергастирії (лавки) з печами. Ще в VI столітті до н. е. хліб вважався розкішшю. Його замінювала юшка або каша з муки чи якої-небудь крупи. Але вже в V столітті до н. е. в Афінах з'являються професійні пекарі. Херсонеські греки знали хліб білий і чорний. Були особливі сорти, що випікалися до певних свят або до окремих блюд (хліб до устриць, наприклад). Хліб пекли з квашеного, дріжджового тіста або без закваски, був відомий і дієтичний хліб, який пекли без солі. У південно-східному кутку кварталу хлібопекарів знаходяться руїни невеликої церкви-усипальні XII-XIV століть.
Неподалік від базиліки VI-X століть («базиліки 1935 року») височіють прикрашені хрестами мармурові колони. Це так звана «базиліка в базиліці», класичний приклад того, коли на руїнах великого і багатого храму зводили, частенько з його ж уламків, інший, трохи менший і бідніший. Перший храм було побудовано в VI столітті, за правління імператора Юстиніана Великого або трохи пізніше. Безумовно, цій тринефній базиліці було далеко до зведеної тоді в Константинополі Святої Софії, але все ж таки... Пол храму суцільно покривав строкатий килим мозаїки. Тих, хто умів читати, зустрічав біля входу грецький напис: «Всяке дихання та хвалить Господа». Інші читали мовою символів: птах - душа, канфар - причастя, безсмертя, ромб із надягненими на нього кільцями - вічність, якір - надія... Чи був цей храм зруйнований землетрусом у XI столітті, чи загинув з іншої причини і трохи раніше, але на його розвалинах було зведено іншу базиліку, меншу, престол якої склали з уламків колон першого храму. Наприкінці XIV століття вона загинула у полум’ї, і відновити храм вже ніхто не намагався.
«Храм на склепіннях». Майже одночасно з другою «Базилікою в базиліці» на іншій стороні міської площі звели невеликий хрестово-купольний храм. Стіни його, звісно, не збереглися. Проте збереглася нижня частина храму, підземна усипальня-крипта - глибокі катакомби, перекриті могутніми склепіннями. Сотні херсонеситів було поховано тут. Храм загинув в ХIII-XIV століттях.
«Базиліка на пагорбі». Це один з найзагадковіших херсонеських храмів. Споруджений, ймовірно, у першій половині VI століття, він був одним із найбільших і найпишніших храмів Херсонесу. Звели цю трихнефну базиліку з п'ятигранною апсидою на місці піздньоантичної садиби, знісши будови, вирівнявши та досипавши пагорб. Весь цей храмовий комплекс було зруйновано в 988-989 роках, під час походу князя Володимира на Корсунь. Незабаром на місці зруйнованого храму було зведено інший, менших розмірів. Чи не була це та сама «Церква на горі», яку, згідно «Повісті минулих літ», поставив у Херсонесі князь Володимир? Біля церкви було влаштовано цвинтар, і саме там, судячи з деяких особливостей похоронного обряду, було поховано руських воїнів і варягів із дружини князя Володимира, що загиблі при облозі.
«Будинок святого Леонтія». Західну базиліку, яку легко впізнати за великою, п'ятигранною ззовні та напівкруглою зсередини апсидою, часто ототожнюють із згадуваним у середньовічних Житіях Будинком (церквою) св. Леонтія. Храмовий комплекс (ймовірно, міський монастир) знаходився точно посередині своєрідної цитаделі: на ділянці між стародавнім (IV-III ст. до н. е.) та середньовічним (V ст. н. е.) міськими мурами. Як, певно, радувала ця базиліка погляди подорожніх, що входили до міста: вабив тінню відкритий портик, дихав прохолодою колодязь-фіал. Каплиця чи, скоріше, хрещальня, прибудована до базиліки, служила місцем поховання священства найвищого рангу: в одній із двох могил, розміщених по сторонах купелі, було знайдено безліч листя лавру. У приміщеннях південного приділу базиліки міг міститися архів і майстерня переписувачів або школа. А у вирубаному в скелі склепі було виявлено три десятки скелетів із природженими або надбаними за життя деформаціями кісток. Ймовірно, до комплексу Західного монастиря входила і богадільня. Монастир було спалено і зруйновано в 988-989 роках, під час Корсунського походу князя Володимира.
На запад от базилики VI-X веков («базилики 1935 года») находится еще целый ряд интересных объектов...
Совсем рядом был т. н. «дом красильщика». В III-II веках до н. э. на этом месте находилась мастерская по производству красной краски из минеральной охры. Оштукатуренные панели в жилых и общественных зданиях древнего Херсонеса обычно окрашивались в красный цвет. От красильни сохранились три небольшие овальные ванны. Дом, который построили на месте красильни в конце I века до н. э., археологи называют «домом Гордия»: имя Гордий часто встречается на осколках посуды и светильников, найденных там, где когда-то помещалась кухня этого красивого и богатого, вероятно, двухэтажного дома. Увы, но от всей этой красоты сохранились лишь капитель колонны да обломок карниза, покрытого росписью. В IV веке на месте «дома Гордия» была построена новая большая усадьба, на этот раз принадлежавшая рыбопромышленнику, причём торговавшему с размахом: до 40 ц рыбы могли вместить цистерна для засолки анчоуса и 19 огромных пифосов в кладовой.
Дальше на запад находится «квартал стекольщиков». С IV по VI, а может быть, и по VII век н. э. здесь действовали несколько мастерских стекольщиков-илополов. Видимо, здесь была стекольная мастерская: остатки печей для варки стекла, бесформенные куски его и другие отходы стекольного производства, бракованные изделия, стеклянный бой, собранный, возможно, для вторичной переработки. А вот в XIII-XIV веках здесь размещался, наверное, городской монастырь с просторными внутренними дворами, с четырьмя часовнями и церквами, развалины которых до сих пор легко угадываются в центре квартала.
Еще западнее располагались заведения хлебопёков и тавернщиков (XI-XIII вв.) Три из шести здешних усадеб имели эргастирии (лавки) с печами. Ещё в VI веке до н. э. хлеб считался роскошью. Его заменяла похлёбка или каша из муки или какой-нибудь крупы. Но уже в V веке до н. э. в Афинах появляются профессиональные пекари. Херсонесские греки знали хлеб белый и чёрный. Были особые сорта, выпекаемые к определённым праздникам или к отдельным блюдам (хлеб к устрицам, например). Хлеб пекли из квашеного, дрожжевого теста или без закваски, известен был и диетический хлеб, который пекли без соли. В юго-восточном углу квартала хлебопёков находятся руины небольшой церкви-усыпальницы XII-XIV веков.
Недалеко от базилики VI-X веков («базилики 1935 года») высятся украшенные крестами мраморные колонны. Это так называемая «базилика в базилике», классический пример того, когда на руинах большого и богатого храма возводили, зачастую из его же обломков, другой, поменьше и победнее. Первый храм был построен в VI веке, в правление императора Юстиниана Великого или чуть позже. Конечно, этой трёхнефной базилике было далеко до возведённой тогда в Константинополе Святой Софии, но всё же... Пол храма сплошь покрывал пёстрый ковёр мозаики. Тех, кто умел читать, встречала у входа греческая надпись: «Всякое дыхание да хвалит Господа». Остальные читали на языке символов: птица - душа, канфар - причастие, бессмертие, ромб с надетыми на него кольцами - вечность, якорь - надежда... Был ли этот храм разрушен землетрясением в XI веке или погиб по иной причине и несколько ранее, но на его развалинах была возведена другая базилика, меньшая, престол в которой сложили из обломков колонн первого храма. В конце XIV века она погибла в огне, и восстановить храм уже никто не пытался.
«Храм на сводах». Почти одновременно со второй «Базиликой в базилике» на другой стороне городской площади возвели небольшой крестово-купольный храм. Стены его, конечно не сохранились. Зато сохранилась нижняя часть храма, подземная усыпальница-крипта - глубокие катакомбы, перекрытые мощными сводами. Сотни херсонеситов были похоронены здесь. Храм погиб в ХIII-XIV веках.
«Базилика на холме». Это один из самых загадочных херсонесских храмов. Построенный, вероятно, в первой половине VI века, он был одним из самых больших и богато украшенных храмов Херсонеса. Возвели эту трёхнефную базилику с пятигранной апсидой на месте позднеантичной усадьбы, снеся строения, выровняв и досыпав холм. Весь этот храмовый комплекс был разрушен в 988-989 годах, во время похода князя Владимира на Корсунь. Вскоре на месте разрушенного храма был возведён другой, меньших размеров. Не была ли это та самая «Церковь на горе», которую, согласно «Повести временных лет», поставил в Херсонесе князь Владимир? Возле церкви было устроено кладбище, и именно там, судя по некоторым особенностям погребального обряда, были похоронены русские воины и варяги из дружины князя Владимира, погибшие при осаде.
«Дом святого Леонтия». Легко узнаваемую по крупной, пятигранной снаружи и полукруглой внутри апсиде, Западную базилику часто отождествляют с упоминаемым в средневековых Житиях Домом (церковью) св. Леонтия. Храмовый комплекс (вероятно, городской монастырь) находился точно посредине своеобразной цитадели: на участке между древней (IV-III вв. до н. э.) и средневековой (V в. н. э.) городскими стенами. Как, должно быть, радовала эта базилика взоры путников, входивших в город: манил тенью открытый портик, дышал прохладой колодец-фиал. Часовня или, скорее, крещальня, пристроенная к базилике, служила местом погребения священства самого высокого ранга: в одной из двух могил, размещённых по сторонам купели, было найдено множество листьев лавра. В помещениях южного предела базилики мог размещаться архив и мастерская переписчиков или школа. А в вырубленном в скале склепе были найдены три десятка скелетов с врождёнными или приобретёнными при жизни деформациями костей. Вероятно, в комплекс Западного монастыря входила и богадельня. Монастырь был сожжён и разрушен в 988-989 годах, во время Корсунского похода князя Владимира.
Херсонес, туманний дзвін.
Під час туману цей дзвін попереджав кораблі про небезпечну близькість до берегу. Дзвін було відлито у 1778 році з трофейних турецьких гармат, але в 1855 році він сам став трофеєм і був вивезений до Франції. У 1913 році дзвін було виявлено на дзвіниці Собору Паризької Богоматері та напередодні Першої світової війни повернено до Севастополя на знак дружби між Францією та Росією.
Херсонес, туманный колокол.
Во время тумана этот колокол предупреждал корабли об опасной близости берега. Колокол был отлит в 1778 году из трофейных турецких пушек, но в 1855 году сам стал трофеем и был вывезен во Францию. В 1913 году колокол был обнаружен на колокольне Собора Парижской Богоматери и накануне Первой мировой войны возвращён в Севастополь в знак дружбы между Францией и Россией.
Під час туману цей дзвін попереджав кораблі про небезпечну близькість до берегу. Дзвін було відлито у 1778 році з трофейних турецьких гармат, але в 1855 році він сам став трофеєм і був вивезений до Франції. У 1913 році дзвін було виявлено на дзвіниці Собору Паризької Богоматері та напередодні Першої світової війни повернено до Севастополя на знак дружби між Францією та Росією.
Херсонес, туманный колокол.
Во время тумана этот колокол предупреждал корабли об опасной близости берега. Колокол был отлит в 1778 году из трофейных турецких пушек, но в 1855 году сам стал трофеем и был вывезен во Францию. В 1913 году колокол был обнаружен на колокольне Собора Парижской Богоматери и накануне Первой мировой войны возвращён в Севастополь в знак дружбы между Францией и Россией.
Херсонес, Уварівська базиліка.
«Уварівська» базиліка - одна з найбільших у Криму. У 1853 році її було розкопано графом А. С. Уваровим, засновником Московського археологічного товариства.
Сама базиліка - це типова трихнефна споруда, довжина храму 50 м, ширина 22 м. Віруючі входили до будівлі через троє дверей західного фасаду, що був прикрашений критою аркадою з мозаїчною підлогою. Такі ж мозаїчні підлоги були і в бічних нефах, а центральний неф було вимощено мармуровими плитами. Колонади з одинадцяти колон відділяли нефи один від одного. Будівля була розкішною та величною.
Базиліку було споруджено наприкінці VI - на початку VII століття, а в X столітті її було перебудовано, після чого вона проіснувала ще три століття. Уварівська базиліка була центром найбільшого в Криму храмового комплексу. На південь від неї розміщувалася будівля, частково зруйнована при спорудженні маяка, - будинок священнослужителя, можливо, резиденція єпископа.
Щорічно тисячі туристів приїжджають до Італії, в стародавній притулок римських пап - Равенну, щоб побачити чудову мозаїку, що прикрашає купол мавзолею Галли Плацидії, дружини імператора Адріана: виблискуюча блакить небесного склепіння, Христос простягає руки над тими, що моляться... Склепіння куполу баптистерія (хрещальні) Уваровської базиліки у Херсонесі також було колись покрите мозаїкою, що зображала блакитне небо із золотими зірками. Над вівтарем храму Богоматері Влахернської також сяяло ультрамарином і блакиттю небесне склепіння. Будучи в середньовічному залі музею, зупиніться перед вітриною, де лежать десятки тисяч шматочків смальти, знайдених у пилу та руїнах. Дбайливі руки нащадків знову розклали маленькі кубики з кольорового скла та мастики по кольорах і відтінках. Так, як лежали вони півтора тисячоліття тому в майстерні митця, коли він ще тільки збирався скласти з них свою натхненну пісню, пісню без слів і музики - гімн на славу Творця.
Херсонес, Уваровская базилика.
«Уваровская» базилика - одна из крупнейших в Крыму. В 1853 году она была раскопана графом А. С. Уваровым, основателем Московского археологического общества.
Сама базилика - это типичная трёхнефная постройка, длина храма 50 м, ширина 22 м. Верующие входили в здание через три двери западного фасада, украшенного крытой аркадой с мозаичными полами. Такие же мозаичные полы были и в боковых нефах, а центральный неф был вымощен мраморными плитами. Колоннады из одиннадцати колонн отделяли нефы друг от друга. Здание было роскошным и величественным.
Базилика была построена в конце VI - начале VII века, а в X веке перестроена, после чего просуществовала ещё три столетия. Уваровская базилика являлась центром крупнейшего в Крыму храмового комплекса. К югу от неё размещалось здание, частично разрушенное при сооружении маяка, - дом священнослужителя, возможно, резиденция епископа.
Ежегодно тысячи туристов приезжают в Италию, в древнее убежище римских пап - Равенну, чтобы увидеть чудесную мозаику, украшающую купол мавзолея Галлы Плацидии, жены императора Адриана: сверкающая лазурь небесного свода, Христос простирает руки над молящимися... Свод купола баптистерия (крещальни) Уваровской базилики в Херсонесе тоже был когда-то покрыт мозаикой, изображавшей лазурное небо с золотыми звёздами. Над алтарём храма Богоматери Влахернской тоже сиял ультрамарином и лазурью небесный свод. Будучи в средневековом зале музея, остановитесь перед витриной, где лежат десятки тысяч кусочков смальты, найденных в пыли и руинах. Заботливые руки потомков снова разложили маленькие кубики из цветного стекла и мастики по цветам и оттенкам. Так, как лежали они полтора тысячелетия назад в мастерской художника, когда он ещё только собирался сложить из них свою вдохновенную песнь, песнь без слов и музыки - гимн во славу Творца.
«Уварівська» базиліка - одна з найбільших у Криму. У 1853 році її було розкопано графом А. С. Уваровим, засновником Московського археологічного товариства.
Сама базиліка - це типова трихнефна споруда, довжина храму 50 м, ширина 22 м. Віруючі входили до будівлі через троє дверей західного фасаду, що був прикрашений критою аркадою з мозаїчною підлогою. Такі ж мозаїчні підлоги були і в бічних нефах, а центральний неф було вимощено мармуровими плитами. Колонади з одинадцяти колон відділяли нефи один від одного. Будівля була розкішною та величною.
Базиліку було споруджено наприкінці VI - на початку VII століття, а в X столітті її було перебудовано, після чого вона проіснувала ще три століття. Уварівська базиліка була центром найбільшого в Криму храмового комплексу. На південь від неї розміщувалася будівля, частково зруйнована при спорудженні маяка, - будинок священнослужителя, можливо, резиденція єпископа.
Щорічно тисячі туристів приїжджають до Італії, в стародавній притулок римських пап - Равенну, щоб побачити чудову мозаїку, що прикрашає купол мавзолею Галли Плацидії, дружини імператора Адріана: виблискуюча блакить небесного склепіння, Христос простягає руки над тими, що моляться... Склепіння куполу баптистерія (хрещальні) Уваровської базиліки у Херсонесі також було колись покрите мозаїкою, що зображала блакитне небо із золотими зірками. Над вівтарем храму Богоматері Влахернської також сяяло ультрамарином і блакиттю небесне склепіння. Будучи в середньовічному залі музею, зупиніться перед вітриною, де лежать десятки тисяч шматочків смальти, знайдених у пилу та руїнах. Дбайливі руки нащадків знову розклали маленькі кубики з кольорового скла та мастики по кольорах і відтінках. Так, як лежали вони півтора тисячоліття тому в майстерні митця, коли він ще тільки збирався скласти з них свою натхненну пісню, пісню без слів і музики - гімн на славу Творця.
Херсонес, Уваровская базилика.
«Уваровская» базилика - одна из крупнейших в Крыму. В 1853 году она была раскопана графом А. С. Уваровым, основателем Московского археологического общества.
Сама базилика - это типичная трёхнефная постройка, длина храма 50 м, ширина 22 м. Верующие входили в здание через три двери западного фасада, украшенного крытой аркадой с мозаичными полами. Такие же мозаичные полы были и в боковых нефах, а центральный неф был вымощен мраморными плитами. Колоннады из одиннадцати колонн отделяли нефы друг от друга. Здание было роскошным и величественным.
Базилика была построена в конце VI - начале VII века, а в X веке перестроена, после чего просуществовала ещё три столетия. Уваровская базилика являлась центром крупнейшего в Крыму храмового комплекса. К югу от неё размещалось здание, частично разрушенное при сооружении маяка, - дом священнослужителя, возможно, резиденция епископа.
Ежегодно тысячи туристов приезжают в Италию, в древнее убежище римских пап - Равенну, чтобы увидеть чудесную мозаику, украшающую купол мавзолея Галлы Плацидии, жены императора Адриана: сверкающая лазурь небесного свода, Христос простирает руки над молящимися... Свод купола баптистерия (крещальни) Уваровской базилики в Херсонесе тоже был когда-то покрыт мозаикой, изображавшей лазурное небо с золотыми звёздами. Над алтарём храма Богоматери Влахернской тоже сиял ультрамарином и лазурью небесный свод. Будучи в средневековом зале музея, остановитесь перед витриной, где лежат десятки тысяч кусочков смальты, найденных в пыли и руинах. Заботливые руки потомков снова разложили маленькие кубики из цветного стекла и мастики по цветам и оттенкам. Так, как лежали они полтора тысячелетия назад в мастерской художника, когда он ещё только собирался сложить из них свою вдохновенную песнь, песнь без слов и музыки - гимн во славу Творца.
Херсонес, Баптістерій із ротондою.
Колись це була розкішна, чудово оздоблена будівля, найкрупніша з херсонеських хрещален, що належить до VI століття. Металева ротонда над вирубаною в скелі купіллю - «пам'ятник» свавіллю церковних властей, що встановили у 1997 році свій меморіальний знак на території Херсонеського заповідника. Дивлячись на неї, не без жаху пригадуєш сказані приблизно тоді ж слова однієї з прихожанок Володимирського собору, що відновлювався: «А все це каміння ми звідси приберемо... Тут віруючі люди ходять!»
Храм, що знаходився перед хрещальнею («храм із трьохпелюстковою апсидою»), було зруйновано ще в давнину і він більше не відновлювався. Над його розвалинами при розкопках було знайдено мури будинків і навіть водостічний канал. Але й сам храм було зведено над засипаною рибозасолочною цистерною, вирубаною у скелі в перші століття нашої ери.
Херсонес, Баптистерий с ротондой.
Когда-то это было роскошное, прекрасно отделанное здание, самая крупная из херсонесских крещален, относящаяся к VI веку. Металлическая ротонда над вырубленной в скале купелью - «памятник» произволу церковных властей, установивших в 1997 году свой мемориальный знак на территории Херсонесского заповедника. Глядя на неё, не без ужаса вспоминаешь сказанные примерно тогда же слова одной из прихожанок восстанавливавшегося Владимирского собора: «А все эти камни мы отсюда уберём... Здесь верующие люди ходят!»
Храм, находившийся перед крещальней («храм с трёхлепестковой апсидой»), был разрушен ещё в древности и больше не восстанавливался. Над его развалинами при раскопках были обнаружены стены домов и даже водосточный канал. Но и сам храм был возведён над засыпанной рыбозасолочной цистерной, вырубленной в скале в первые века нашей эры.
Колись це була розкішна, чудово оздоблена будівля, найкрупніша з херсонеських хрещален, що належить до VI століття. Металева ротонда над вирубаною в скелі купіллю - «пам'ятник» свавіллю церковних властей, що встановили у 1997 році свій меморіальний знак на території Херсонеського заповідника. Дивлячись на неї, не без жаху пригадуєш сказані приблизно тоді ж слова однієї з прихожанок Володимирського собору, що відновлювався: «А все це каміння ми звідси приберемо... Тут віруючі люди ходять!»
Храм, що знаходився перед хрещальнею («храм із трьохпелюстковою апсидою»), було зруйновано ще в давнину і він більше не відновлювався. Над його розвалинами при розкопках було знайдено мури будинків і навіть водостічний канал. Але й сам храм було зведено над засипаною рибозасолочною цистерною, вирубаною у скелі в перші століття нашої ери.
Херсонес, Баптистерий с ротондой.
Когда-то это было роскошное, прекрасно отделанное здание, самая крупная из херсонесских крещален, относящаяся к VI веку. Металлическая ротонда над вырубленной в скале купелью - «памятник» произволу церковных властей, установивших в 1997 году свой мемориальный знак на территории Херсонесского заповедника. Глядя на неё, не без ужаса вспоминаешь сказанные примерно тогда же слова одной из прихожанок восстанавливавшегося Владимирского собора: «А все эти камни мы отсюда уберём... Здесь верующие люди ходят!»
Храм, находившийся перед крещальней («храм с трёхлепестковой апсидой»), был разрушен ещё в древности и больше не восстанавливался. Над его развалинами при раскопках были обнаружены стены домов и даже водосточный канал. Но и сам храм был возведён над засыпанной рыбозасолочной цистерной, вырубленной в скале в первые века нашей эры.
Херсонес, вулицями стародавнього міста.
Стародавній Херсонес, як і більшість античних міст, будувався згідно так званому гипподамовому плануванню (архітектор Гипподам жив у V ст. до н. е.). Подовжні та поперечні вулиці Херсонесу утворюють регулярну прямокутну мережу. Подовжні вулиці мають ширину 7,5 м, поперечні - 4,5 м. Вулиці міста, що омивалися морськими вітрами, були чистими, повітря залишалося свіжим навіть у спеку. Херсонес був досить упорядкованим містом навіть за сучасними мірками. Тут була ціла мережа громадських бань-терм, водопровід і самоплинна каналізація.
Невеликий міський квартал складали 3-4 садиби. На вулицю виходили лише глухі стіни й огорожі, вікна всіх приміщень відчинялися у тінистий внутрішній дворик.
У середні віки, переживаючи один за іншим періоди занепаду, Херсонес забудовувався вже більш хаотично, проте загальне планування міста зберігалося колишнім. Херсонес залишався домом, затишним і обжитим.
Херсонес, по улицам древнего города.
Древний Херсонес, как и большинство античных городов, строился согласно так называемой гипподамовой планировке (архитектор Гипподам жил в V в. до н. э.). Продольные и поперечные улицы Херсонеса образуют регулярную прямоугольную сеть. Продольные улицы имеют ширину 7,5 м, поперечные - 4,5 м. Улицы города, омываемые морскими ветрами, были чистыми, воздух оставался свежим даже в жару. Херсонес был достаточно благоустроенным городом даже по современным меркам. Здесь была целая сеть общественных бань-терм, водопровод и самотечная канализация.
Небольшой городской квартал составляли 3-4 усадьбы. На улицу выходили только глухие стены и ограды, окна всех помещений открывались в тенистый внутренний дворик.
В средние века, переживая один за другим периоды упадка, Херсонес застраивался уже гораздо более хаотично, однако общая планировка города сохранялась прежней. Херсонес оставался домом, уютным и обжитым.
The streets of Khersones.
Стародавній Херсонес, як і більшість античних міст, будувався згідно так званому гипподамовому плануванню (архітектор Гипподам жив у V ст. до н. е.). Подовжні та поперечні вулиці Херсонесу утворюють регулярну прямокутну мережу. Подовжні вулиці мають ширину 7,5 м, поперечні - 4,5 м. Вулиці міста, що омивалися морськими вітрами, були чистими, повітря залишалося свіжим навіть у спеку. Херсонес був досить упорядкованим містом навіть за сучасними мірками. Тут була ціла мережа громадських бань-терм, водопровід і самоплинна каналізація.
Невеликий міський квартал складали 3-4 садиби. На вулицю виходили лише глухі стіни й огорожі, вікна всіх приміщень відчинялися у тінистий внутрішній дворик.
У середні віки, переживаючи один за іншим періоди занепаду, Херсонес забудовувався вже більш хаотично, проте загальне планування міста зберігалося колишнім. Херсонес залишався домом, затишним і обжитим.
Херсонес, по улицам древнего города.
Древний Херсонес, как и большинство античных городов, строился согласно так называемой гипподамовой планировке (архитектор Гипподам жил в V в. до н. э.). Продольные и поперечные улицы Херсонеса образуют регулярную прямоугольную сеть. Продольные улицы имеют ширину 7,5 м, поперечные - 4,5 м. Улицы города, омываемые морскими ветрами, были чистыми, воздух оставался свежим даже в жару. Херсонес был достаточно благоустроенным городом даже по современным меркам. Здесь была целая сеть общественных бань-терм, водопровод и самотечная канализация.
Небольшой городской квартал составляли 3-4 усадьбы. На улицу выходили только глухие стены и ограды, окна всех помещений открывались в тенистый внутренний дворик.
В средние века, переживая один за другим периоды упадка, Херсонес застраивался уже гораздо более хаотично, однако общая планировка города сохранялась прежней. Херсонес оставался домом, уютным и обжитым.
The streets of Khersones.
На східному краю Херсонеса знаходиться «Базиліка Крузе» (V-VI ст.)
Велика, майже квадратна в плані базиліка була одним із перших християнських храмів,
відкритих у Херсонесі ще в 1827 році. Розкопки, що проводилися мічманом Г. Крузе,
перервала епідемія чуми, що розпочалася в Севастополі, та знаменитий «бабин бунт».
Тоді в місті було введено суворий карантин, що пояснювалося не стільки санітарно-епідеміологічними
вимогами, скільки хабарництвом і продажністю медичних й інтендантських урядовців.
Матросів і робочих суднобудівельних майстерень ізолювали в казармах на Корабельній і Північній стороні.
Коли підвезення продуктів до Севастополя практично припинилося, цивільне населення,
більшість якого складали доведені до відчаю матері родин, саме розправилося з урядовцями-казнокрадами...
Лише півстоліття потому К. К. Косцюшко-Валюжінич завершив розкопки «базиліки Крузе».
Ця споруда унікальна не лише для Херсонесу, але і для всієї візантійської архітектури загалом.
Велика апсида схожа на листок конюшини: вона ділиться на три напівкруглі ніші-екседри.
Можна тільки гадати, яка дивовижна акустика була в цій будівлі!
На восточной оконечности Херсонеса находится «Базилика Крузе» (V-VI вв.) Большая, почти квадратная в плане базилика была одним из первых христианских храмов, открытых в Херсонесе ещё в 1827 году. Раскопки, проводившиеся мичманом Г. Крузе, прервала начавшаяся в Севастополе эпидемия чумы и знаменитый «бабий бунт». Тогда в городе был введён строжайший карантин, что объяснялось не столько санитарно-эпидемиологическими требованиями, сколько взяточничеством и продажностью медицинских и интендантских чиновников. Матросов и рабочих судостроительных мастерских изолировали в казармах на Корабельной и Северной стороне. Когда подвоз продуктов в Севастополь практически прекратился, гражданское население, большинство которого составляли доведённые до отчаяния матери семейств, само расправилось с чиновными казнокрадами... Лишь полвека спустя К. К. Косцюшко-Валюжинич завершил раскопки «базилики Крузе». Это сооружение уникально не только для Херсонеса, но и для всей византийской архитектуры в целом. Большая апсида похожа на листок клевера: она делится на три полукруглые ниши-экседры. Можно только предполагать, какая удивительная акустика была в этом здании!
На восточной оконечности Херсонеса находится «Базилика Крузе» (V-VI вв.) Большая, почти квадратная в плане базилика была одним из первых христианских храмов, открытых в Херсонесе ещё в 1827 году. Раскопки, проводившиеся мичманом Г. Крузе, прервала начавшаяся в Севастополе эпидемия чумы и знаменитый «бабий бунт». Тогда в городе был введён строжайший карантин, что объяснялось не столько санитарно-эпидемиологическими требованиями, сколько взяточничеством и продажностью медицинских и интендантских чиновников. Матросов и рабочих судостроительных мастерских изолировали в казармах на Корабельной и Северной стороне. Когда подвоз продуктов в Севастополь практически прекратился, гражданское население, большинство которого составляли доведённые до отчаяния матери семейств, само расправилось с чиновными казнокрадами... Лишь полвека спустя К. К. Косцюшко-Валюжинич завершил раскопки «базилики Крузе». Это сооружение уникально не только для Херсонеса, но и для всей византийской архитектуры в целом. Большая апсида похожа на листок клевера: она делится на три полукруглые ниши-экседры. Можно только предполагать, какая удивительная акустика была в этом здании!
Херсонес, вид від городища на цитадель фортеці.
Башта, яку ототожнюють із тією, що в середні віки була відома під назвою Сіагр («Кабан»), знаходиться в цитаделі Херсонесу. Цитадель - фортеця у фортеці, останній рубіж оборони, останній притулок обложених. Цитаделлю Херсонеса прийнято вважати укріплений прямокутник у південно-східній частині городища. Башту Сіагр було побудовано у II-III століттях і проіснувала вона до кінця раннього середньовіччя, коли її розібрали і спорудили поруч нову прямокутну башту. Ця прямокутна башта, побудована після III століття н. е., - остання з виявлених. Її було відкрито археологами у 1998 році.
Херсонес, вид от городища на цитадель крепости.
Башня, отождествляемая с той, которая в средние века была известна под названием Сиагр («Кабан»), находится в цитадели Херсонеса. Цитадель - крепость в крепости, последний рубеж обороны, последнее убежище осаждённых. Цитаделью Херсонеса принято считать укреплённый прямоугольник в юго-восточной части городища. Башня Сиагр была построена во II-III веках и просуществовала до конца раннего средневековья, когда её разобрали и построили рядом новую прямоугольную башню. Эта прямоугольная башня, построенная после III века н. э., - последняя из найденных. Она была открыта археологами в 1998 году.
Башта, яку ототожнюють із тією, що в середні віки була відома під назвою Сіагр («Кабан»), знаходиться в цитаделі Херсонесу. Цитадель - фортеця у фортеці, останній рубіж оборони, останній притулок обложених. Цитаделлю Херсонеса прийнято вважати укріплений прямокутник у південно-східній частині городища. Башту Сіагр було побудовано у II-III століттях і проіснувала вона до кінця раннього середньовіччя, коли її розібрали і спорудили поруч нову прямокутну башту. Ця прямокутна башта, побудована після III століття н. е., - остання з виявлених. Її було відкрито археологами у 1998 році.
Херсонес, вид от городища на цитадель крепости.
Башня, отождествляемая с той, которая в средние века была известна под названием Сиагр («Кабан»), находится в цитадели Херсонеса. Цитадель - крепость в крепости, последний рубеж обороны, последнее убежище осаждённых. Цитаделью Херсонеса принято считать укреплённый прямоугольник в юго-восточной части городища. Башня Сиагр была построена во II-III веках и просуществовала до конца раннего средневековья, когда её разобрали и построили рядом новую прямоугольную башню. Эта прямоугольная башня, построенная после III века н. э., - последняя из найденных. Она была открыта археологами в 1998 году.
На території цитаделі фортеці археологи віднайшли багато цікавих споруд.
Римська казарма-контуберній у II-III століттях н. е. розташовувалася прямо в цитаделі. Невеликі розміри цитаделі дозволяли розмістити тут не більше однієї центурії (сотні). Сім'ї римських солдатів мешкали в житловому районі, що знаходився на північ від цитаделі, а основний склад гарнізону взагалі розміщувався у великому укріпленому таборі, не так давно виявленому в районі Балаклави, або Сюмболона, як називали її херсонесити.
Безпосередньо у цитаделі розміщувалася й принципія - штаб римського гарнізону. Це була велика будівля (17,5 на 10 м), з трьох сторін оточена колонадними портиками, з потинькованими, а подекуди і розписаними стінами. У середині III століття н. е. будівля ця була зруйнована землетрусом. Шість століть потому на місці зруйнованої принципії було зведено будівлю преторія - візантійського військово-адміністративного центру. До комплексу преторія входили дві будівлі з внутрішнім двором між ними та невеликий триапсидний храм-базиліка.
Невеликий палац, що одержав умовну назву «Будинок командира», було побудовано після землетрусу на південь від розвалин принципії. Його легко впізнати по кам'яних сходах, які колись вели на другий поверх. Поруч із «Будинком командира» було споруджено терми (лазні), що функціонували, можливо, з III по IX століття. Без терм немислиме повсякденне життя римлян. Ці будівлі споруджали з винятковою пишнотою та розмахом. Відомо, що статуя Аполлона Бельведерського прикрашала колись терми Каракали, а знаменита скульптурна група Лаокоон знаходилася в термах Траяна. За римських часів навіть у провінційних містах, яким був Херсонес, будувати терми доручали найіменитішим архітекторам. «Дивно, скільки продуманості, скільки глузду навіть у цій звичайній споруді», - писав про терми римський автор Лукіан. Від терм, побудованих у цитаделі, збереглася маленька роздягальня, вимощена плитами; у холодному приміщенні, фригідарії, добре збереглася ванна для холодної води - невелика прямокутна зі сходинкою для сидіння вирубана в скелі цистерна, з якої черпали воду. Гірше зберігся кальдарій, тепле приміщення з підлогою-гіпокаустом, що обігрівалася, а також ще декілька ванн. Контури однієї з них, напівкруглої, вгадуються в кладці стіни. Приміщення римських терм були світлими та чистими. «І всюди ллються потоки світла, і білий день проникає у всі покої. До того ж висота, ширина та довжина відповідають один одному, і скрізь зустрічаєте ви так багато витонченості та краси...»
Невелику акуратно фанеровану тесаним каменем каплицю XI-XII століть було прибудовано до фортечного муру як своєрідну підпору-контрфорс в останній період існування цитаделі. У 1907 році, коли було розкопано цю будівлю, на її стінах ще можна було побачити сліди тиньку та фрескового розпису.
Море приховує залишки Морських воріт Херсонесу, через які в XI столітті можна було увійти до міста з боку нинішньої Карантинної бухти, але руїни двох башт-пілонов, між якими були ворота, можна розрізнити під водою в ясну та тиху погоду.
Поряд із цитаделлю, неподалік від «храму з аркосоліямі» знаходиться т. зв. церква св. Феодора. Під час розкопок біля цієї маленької одноапсидної церкви XI століття окрім могил було знайдено керамічний штамп із монограмою св. Феодора. Такі штампи використовувалися для нанесення відтиснення на просфори - маленькі круглі хлібці, що складаються з двох частин-коржиків для причащання. На підставі цього зробили висновок, що ця церква була присвячена св. Феодору. Храм розташовувався біля самої оборонної стіни, отже, можливо, він був присвячений св. Феодору Стратілату «Воїну». В огорожі храму розташовувалося ще п'ять будов. Ймовірно, тут розміщувався невеликий міський монастир, що функціонував до XIV століття.
На территории цитадели крепости археологи выявили много интересных сооружений.
Римская казарма-контуберний во II-III веках н. э. располагалась прямо в цитадели. Небольшие размеры цитадели позволяли разместить здесь не больше одной центурии (сотни). Семьи римских солдат обитали в жилом районе, находившемся севернее цитадели, а основной состав гарнизона вообще размещался в большом укреплённом лагере, не так давно обнаруженном в районе Балаклавы, или Сюмболона, как называли ее херсонеситы.
Непосредственно в цитадели размещалась и принципия - штаб римского гарнизона. Это было большое здание (17,5 на 10 м), с трёх сторон окружённое колоннадными портиками, с оштукатуренными, а кое-где и расписанными стенами. В середине III века н. э. здание это было разрушено землетрясением. Шесть столетий спустя на месте разрушенной принципии было возведено здание претория - византийского военно-административного центра. В комплекс претория входили два здания с внутренним двором между ними и небольшой трёхапсидный храм-базилика.
Небольшой дворец, получивший условное название «Дом командира», был построен после землетрясения к югу от развалин принципии. Его легко узнать по каменной лестнице, которая когда-то вела на второй этаж. Рядом с «Домом командира» были построены термы (бани), функционировавшие, возможно, с III по IX век. Без терм немыслима повседневная жизнь римлян. Эти здания строились с исключительной пышностью и размахом. Известно, что статуя Аполлона Бельведерского украшала когда-то термы Каракаллы, а знаменитая скульптурная группа Лаокоон находилась в термах Траяна. В римские времена даже в провинциальных городах, каким был Херсонес, строить термы поручали самым именитым архитекторам. «Удивительно, сколько продуманности, сколько ума даже в этой обычной постройке», - писал о термах римский автор Лукиан. От терм, построенных в цитадели, сохранилась маленькая раздевалка, вымощенная плитами; в холодном помещении, фригидарии, хорошо сохранилась ванна для холодной воды - небольшая прямоугольная со ступенькой для сидения вырубленная в скале цистерна, из которой черпали воду. Хуже сохранился кальдарий, тёплое помещение с обогреваемым полом-гипокаустом, а также ещё несколько ванн. Контуры одной из них, полукруглой, угадываются в кладке стены. Помещения римских терм были светлыми и чистыми. «И повсюду льются потоки света, и белый день проникает во все покои. К тому же высота, ширина и длина соразмерны друг другу, и везде встречаете вы так много изящества и красоты...»
Небольшая аккуратно облицованная тёсаным камнем часовня XI-XII веков была пристроена к крепостной стене в качестве своеобразной подпорки-контрфорса в последний период существования цитадели. В 1907 году, когда было раскопано это здание, на его стенах ещё можно было увидеть следы штукатурки и фресковой росписи.
Море скрывает остатки Морских ворот Херсонеса, через которые в XI веке можно было войти в город со стороны нынешней Карантинной бухты, но руины двух башен-пилонов, между которыми находились ворота, можно различить под водой в ясную и тихую погоду.
Рядом с цитаделью, невдалеке от «храма с аркосолиями» находится т. н. церковь св. Феодора. Во время раскопок возле этой маленькой одноапсидной церквушки XI века кроме могил был обнаружен керамический штамп с монограммой св. Феодора. Такие штампы использовались для нанесения оттиска на просфоры - маленькие круглые хлебцы, состоящие из двух частей-лепешек для причащения. На этом основании сделали вывод, что эта церковь была посвящена св. Феодору. Храм располагался возле самой оборонительной стены, так что, возможно, был посвящен св. Феодору Стратилату «Воителю». В ограде храма располагалось ещё пять строений. Вероятно, здесь размещался небольшой городской монастырь, функционировавший до XIV века.
Римська казарма-контуберній у II-III століттях н. е. розташовувалася прямо в цитаделі. Невеликі розміри цитаделі дозволяли розмістити тут не більше однієї центурії (сотні). Сім'ї римських солдатів мешкали в житловому районі, що знаходився на північ від цитаделі, а основний склад гарнізону взагалі розміщувався у великому укріпленому таборі, не так давно виявленому в районі Балаклави, або Сюмболона, як називали її херсонесити.
Безпосередньо у цитаделі розміщувалася й принципія - штаб римського гарнізону. Це була велика будівля (17,5 на 10 м), з трьох сторін оточена колонадними портиками, з потинькованими, а подекуди і розписаними стінами. У середині III століття н. е. будівля ця була зруйнована землетрусом. Шість століть потому на місці зруйнованої принципії було зведено будівлю преторія - візантійського військово-адміністративного центру. До комплексу преторія входили дві будівлі з внутрішнім двором між ними та невеликий триапсидний храм-базиліка.
Невеликий палац, що одержав умовну назву «Будинок командира», було побудовано після землетрусу на південь від розвалин принципії. Його легко впізнати по кам'яних сходах, які колись вели на другий поверх. Поруч із «Будинком командира» було споруджено терми (лазні), що функціонували, можливо, з III по IX століття. Без терм немислиме повсякденне життя римлян. Ці будівлі споруджали з винятковою пишнотою та розмахом. Відомо, що статуя Аполлона Бельведерського прикрашала колись терми Каракали, а знаменита скульптурна група Лаокоон знаходилася в термах Траяна. За римських часів навіть у провінційних містах, яким був Херсонес, будувати терми доручали найіменитішим архітекторам. «Дивно, скільки продуманості, скільки глузду навіть у цій звичайній споруді», - писав про терми римський автор Лукіан. Від терм, побудованих у цитаделі, збереглася маленька роздягальня, вимощена плитами; у холодному приміщенні, фригідарії, добре збереглася ванна для холодної води - невелика прямокутна зі сходинкою для сидіння вирубана в скелі цистерна, з якої черпали воду. Гірше зберігся кальдарій, тепле приміщення з підлогою-гіпокаустом, що обігрівалася, а також ще декілька ванн. Контури однієї з них, напівкруглої, вгадуються в кладці стіни. Приміщення римських терм були світлими та чистими. «І всюди ллються потоки світла, і білий день проникає у всі покої. До того ж висота, ширина та довжина відповідають один одному, і скрізь зустрічаєте ви так багато витонченості та краси...»
Невелику акуратно фанеровану тесаним каменем каплицю XI-XII століть було прибудовано до фортечного муру як своєрідну підпору-контрфорс в останній період існування цитаделі. У 1907 році, коли було розкопано цю будівлю, на її стінах ще можна було побачити сліди тиньку та фрескового розпису.
Море приховує залишки Морських воріт Херсонесу, через які в XI столітті можна було увійти до міста з боку нинішньої Карантинної бухти, але руїни двох башт-пілонов, між якими були ворота, можна розрізнити під водою в ясну та тиху погоду.
Поряд із цитаделлю, неподалік від «храму з аркосоліямі» знаходиться т. зв. церква св. Феодора. Під час розкопок біля цієї маленької одноапсидної церкви XI століття окрім могил було знайдено керамічний штамп із монограмою св. Феодора. Такі штампи використовувалися для нанесення відтиснення на просфори - маленькі круглі хлібці, що складаються з двох частин-коржиків для причащання. На підставі цього зробили висновок, що ця церква була присвячена св. Феодору. Храм розташовувався біля самої оборонної стіни, отже, можливо, він був присвячений св. Феодору Стратілату «Воїну». В огорожі храму розташовувалося ще п'ять будов. Ймовірно, тут розміщувався невеликий міський монастир, що функціонував до XIV століття.
На территории цитадели крепости археологи выявили много интересных сооружений.
Римская казарма-контуберний во II-III веках н. э. располагалась прямо в цитадели. Небольшие размеры цитадели позволяли разместить здесь не больше одной центурии (сотни). Семьи римских солдат обитали в жилом районе, находившемся севернее цитадели, а основной состав гарнизона вообще размещался в большом укреплённом лагере, не так давно обнаруженном в районе Балаклавы, или Сюмболона, как называли ее херсонеситы.
Непосредственно в цитадели размещалась и принципия - штаб римского гарнизона. Это было большое здание (17,5 на 10 м), с трёх сторон окружённое колоннадными портиками, с оштукатуренными, а кое-где и расписанными стенами. В середине III века н. э. здание это было разрушено землетрясением. Шесть столетий спустя на месте разрушенной принципии было возведено здание претория - византийского военно-административного центра. В комплекс претория входили два здания с внутренним двором между ними и небольшой трёхапсидный храм-базилика.
Небольшой дворец, получивший условное название «Дом командира», был построен после землетрясения к югу от развалин принципии. Его легко узнать по каменной лестнице, которая когда-то вела на второй этаж. Рядом с «Домом командира» были построены термы (бани), функционировавшие, возможно, с III по IX век. Без терм немыслима повседневная жизнь римлян. Эти здания строились с исключительной пышностью и размахом. Известно, что статуя Аполлона Бельведерского украшала когда-то термы Каракаллы, а знаменитая скульптурная группа Лаокоон находилась в термах Траяна. В римские времена даже в провинциальных городах, каким был Херсонес, строить термы поручали самым именитым архитекторам. «Удивительно, сколько продуманности, сколько ума даже в этой обычной постройке», - писал о термах римский автор Лукиан. От терм, построенных в цитадели, сохранилась маленькая раздевалка, вымощенная плитами; в холодном помещении, фригидарии, хорошо сохранилась ванна для холодной воды - небольшая прямоугольная со ступенькой для сидения вырубленная в скале цистерна, из которой черпали воду. Хуже сохранился кальдарий, тёплое помещение с обогреваемым полом-гипокаустом, а также ещё несколько ванн. Контуры одной из них, полукруглой, угадываются в кладке стены. Помещения римских терм были светлыми и чистыми. «И повсюду льются потоки света, и белый день проникает во все покои. К тому же высота, ширина и длина соразмерны друг другу, и везде встречаете вы так много изящества и красоты...»
Небольшая аккуратно облицованная тёсаным камнем часовня XI-XII веков была пристроена к крепостной стене в качестве своеобразной подпорки-контрфорса в последний период существования цитадели. В 1907 году, когда было раскопано это здание, на его стенах ещё можно было увидеть следы штукатурки и фресковой росписи.
Море скрывает остатки Морских ворот Херсонеса, через которые в XI веке можно было войти в город со стороны нынешней Карантинной бухты, но руины двух башен-пилонов, между которыми находились ворота, можно различить под водой в ясную и тихую погоду.
Рядом с цитаделью, невдалеке от «храма с аркосолиями» находится т. н. церковь св. Феодора. Во время раскопок возле этой маленькой одноапсидной церквушки XI века кроме могил был обнаружен керамический штамп с монограммой св. Феодора. Такие штампы использовались для нанесения оттиска на просфоры - маленькие круглые хлебцы, состоящие из двух частей-лепешек для причащения. На этом основании сделали вывод, что эта церковь была посвящена св. Феодору. Храм располагался возле самой оборонительной стены, так что, возможно, был посвящен св. Феодору Стратилату «Воителю». В ограде храма располагалось ещё пять строений. Вероятно, здесь размещался небольшой городской монастырь, функционировавший до XIV века.
Херсонес, мозаїчна підлога одного з храмів Херсонесу (фрагмент).
Херсонес, мозаичный пол одного из храмов Херсонеса (фрагмент).
Херсонес, мозаичный пол одного из храмов Херсонеса (фрагмент).
Херсонес, піфоси та (внизу) фрагмент мозаїчної підлоги з «Базиліки у базиліці».
Херсонес, пифосы и (внизу) фрагмент мозаичного пола из «Базилики в базилике».
Херсонес, пифосы и (внизу) фрагмент мозаичного пола из «Базилики в базилике».
Херсонес, фрагменти мозаїчної підлоги з «Базиліки у базиліці».
Херсонес, фрагменти мозаичного пола из «Базилики в базилике».
Херсонес, фрагменти мозаичного пола из «Базилики в базилике».
Херсонес, піфоси з херсонеських розкопок.
Херсонес, пифосы из херсонесских раскопок.
Херсонес, пифосы из херсонесских раскопок.
Херсонес, Володимирський собор.
Собор св. Володимира було споруджено на ознаменування 900-річчя Хрещення Русі. Собор закладено у 1861 році в присутності імператора Олександра II та членів його родини. Автор проекту академік Д. І. Грімм прагнув відродити істинно візантійський стиль. Величезний хрестово-купольний храм будувався довго і важко, фінансування кілька разів припинялося, і будівництво собору було завершене лише в 1892 році. Потім будівля сильно постраждала в роки другої Світової війни. Поламавши між'ярусні перекриття, рухнув всередину храму купол із барабаном. Загинув живопис, виконаний академіками Корзухіним та Ріссом, професором Неффом, іншими відомими митцями. Більше 40 років собор лежав в руїнах. Потім, так само повільно та важко, як колись велось будівництво, почалося відновлення собору. У 2001 році вже майже відновлений храм знову було освячено у присутності президентів Л. Д. Кучми та В. В. Путіна.
При будівництві Володимирського собору, спорудженого на центральній площі стародавнього Херсонесу, було збережено (у нижньому ярусі собору) залишки середньовічного храму, з яким пов'язувалася легенда про хрещення князя Володимира в Херсонесі.
Нещодавно на площі біля собору була знайдена та розчищена ще одна дивовижна споруда - кам'яна, фанерована цементівкою цистерна для зберігання питної води. Ця гідротехнічна споруда в X столітті обслуговувала, ймовірно, комплекс храмів і адміністративних будівель, що розташовувалися на площі. Потім це величезне (глибина 6,3 м, ширина 5,5 м) підземелля, надійно перекрите кам'яними арочними склепіннями, перетворили на в'язницю - боргову яму в самому прямому сенсі цього слова. На висоту людського росту стіни її суцільно покриті графіті: хтось із в'язнів малював, хтось волав до Всевишнього, хтось просто відлічував рисками проведені в неволі дні...
Херсонес, Владимирский собор.
Собор св. Владимира был построен в ознаменование 900-летия Крещения Руси. Собор заложен в 1861 году в присутствии императора Александра II и членов его семьи. Автор проекта академик Д. И. Гримм стремился возродить истинно византийский стиль. Огромный крестово-купольный храм строился долго и трудно, финансирование несколько раз прекращалось, и строительство собора было завершено лишь в 1892 году. Затем здание сильно пострадало в годы Великой Отечественной войны. Сокрушив межъярусные перекрытия, рухнул внутрь храма купол с барабаном. Погибла живопись, выполненная академиками Корзухиным и Риссом, профессором Нэффом, другими известными художниками. Более 40 лет собор лежал в руинах. Затем, так же медленно и трудно, как когда-то строительство, началось восстановление. В 2001 году уже почти восстановленный храм снова был освящён в присутствии президентов Л. Д. Кучмы и В. В. Путина.
При строительстве Владимирского собора, сооружённого на центральной площади древнего Херсонеса, были сохранены (в нижнем ярусе собора) остатки средневекового храма, с которым связывалась легенда о крещении князя Владимира в Херсонесе.
Недавно на площади возле собора было найдено и расчищено ещё одно удивительное сооружение - каменная, облицованная цемянкой цистерна для хранения питьевой воды. Это гидротехническое сооружение в X веке обслуживало, вероятно, комплекс храмов и административных зданий, располагавшихся на площади. Затем это огромное (глубина 6,3 м, ширина 5,5 м) подземелье, надёжно перекрытое каменными арочными сводами, превратили в тюрьму - долговую яму в самом прямом смысле этого слова. На высоту человеческого роста стены её сплошь покрыты граффити: кто-то из узников рисовал, кто-то взывал ко Всевышнему, кто-то просто отсчитывал чёрточками проведённые в неволе дни...
Собор св. Володимира було споруджено на ознаменування 900-річчя Хрещення Русі. Собор закладено у 1861 році в присутності імператора Олександра II та членів його родини. Автор проекту академік Д. І. Грімм прагнув відродити істинно візантійський стиль. Величезний хрестово-купольний храм будувався довго і важко, фінансування кілька разів припинялося, і будівництво собору було завершене лише в 1892 році. Потім будівля сильно постраждала в роки другої Світової війни. Поламавши між'ярусні перекриття, рухнув всередину храму купол із барабаном. Загинув живопис, виконаний академіками Корзухіним та Ріссом, професором Неффом, іншими відомими митцями. Більше 40 років собор лежав в руїнах. Потім, так само повільно та важко, як колись велось будівництво, почалося відновлення собору. У 2001 році вже майже відновлений храм знову було освячено у присутності президентів Л. Д. Кучми та В. В. Путіна.
При будівництві Володимирського собору, спорудженого на центральній площі стародавнього Херсонесу, було збережено (у нижньому ярусі собору) залишки середньовічного храму, з яким пов'язувалася легенда про хрещення князя Володимира в Херсонесі.
Нещодавно на площі біля собору була знайдена та розчищена ще одна дивовижна споруда - кам'яна, фанерована цементівкою цистерна для зберігання питної води. Ця гідротехнічна споруда в X столітті обслуговувала, ймовірно, комплекс храмів і адміністративних будівель, що розташовувалися на площі. Потім це величезне (глибина 6,3 м, ширина 5,5 м) підземелля, надійно перекрите кам'яними арочними склепіннями, перетворили на в'язницю - боргову яму в самому прямому сенсі цього слова. На висоту людського росту стіни її суцільно покриті графіті: хтось із в'язнів малював, хтось волав до Всевишнього, хтось просто відлічував рисками проведені в неволі дні...
Херсонес, Владимирский собор.
Собор св. Владимира был построен в ознаменование 900-летия Крещения Руси. Собор заложен в 1861 году в присутствии императора Александра II и членов его семьи. Автор проекта академик Д. И. Гримм стремился возродить истинно византийский стиль. Огромный крестово-купольный храм строился долго и трудно, финансирование несколько раз прекращалось, и строительство собора было завершено лишь в 1892 году. Затем здание сильно пострадало в годы Великой Отечественной войны. Сокрушив межъярусные перекрытия, рухнул внутрь храма купол с барабаном. Погибла живопись, выполненная академиками Корзухиным и Риссом, профессором Нэффом, другими известными художниками. Более 40 лет собор лежал в руинах. Затем, так же медленно и трудно, как когда-то строительство, началось восстановление. В 2001 году уже почти восстановленный храм снова был освящён в присутствии президентов Л. Д. Кучмы и В. В. Путина.
При строительстве Владимирского собора, сооружённого на центральной площади древнего Херсонеса, были сохранены (в нижнем ярусе собора) остатки средневекового храма, с которым связывалась легенда о крещении князя Владимира в Херсонесе.
Недавно на площади возле собора было найдено и расчищено ещё одно удивительное сооружение - каменная, облицованная цемянкой цистерна для хранения питьевой воды. Это гидротехническое сооружение в X веке обслуживало, вероятно, комплекс храмов и административных зданий, располагавшихся на площади. Затем это огромное (глубина 6,3 м, ширина 5,5 м) подземелье, надёжно перекрытое каменными арочными сводами, превратили в тюрьму - долговую яму в самом прямом смысле этого слова. На высоту человеческого роста стены её сплошь покрыты граффити: кто-то из узников рисовал, кто-то взывал ко Всевышнему, кто-то просто отсчитывал чёрточками проведённые в неволе дни...
Херсонес, пам’ятник Святому апостолу
Андрію Первозванному
неподалік Володимирського собору.
Херсонес, памятник Святому апостолу Андрею Первозванному невдалеке от Владимирского собора.
Херсонес, памятник Святому апостолу Андрею Первозванному невдалеке от Владимирского собора.
Першоджерела:
# «Крым. Туристская карта», видання «СВІТ», Сімферополь-2004.
# «Севастополь. Детальный план города», видання «НПП Союзкарта», Сімферополь-2005.
# «Архитектурные памятники Крыма», Е. Крикун, издательство «Таврия», Симферополь-1977.
# «Херсонес Таврический. Краткий путеводитель по городищу», «Библекс», Севастополь-2005.
# «Севастополь. Детальный план города», видання «НПП Союзкарта», Сімферополь-2005.
# «Архитектурные памятники Крыма», Е. Крикун, издательство «Таврия», Симферополь-1977.
# «Херсонес Таврический. Краткий путеводитель по городищу», «Библекс», Севастополь-2005.
До розділу "Визначні пам'ятки Криму"