Балаклава - містечко на південному сході земель
Севастополя,
розташоване на березі зігнутої мальовничої бухти, що нагадує фіорд.
Нині Балаклава адміністративно входить до складу міста Севастополь.
Назва «Балаклава» у перекладі з турецької означає «Риб'яче Кубло» (Балик-лав). Бухта відокремлена від моря високими горами, і лише вузька протока сполучає її з морем. Яким би сильним не був шторм у відкритому морі, в бухті завжди досить затишно. Вузька, звивиста та глибока бухта Балаклави була заселена ще з часів стародавнього Гомера. На думку деяких учених бухта відповідає описам порту лестригонів, куди нібито потрапив під час своїх мандрів давньогрецький герой Одіссей. Балаклава - це й унікальні пам'ятники природи миси Айя та Фіолент, і романтичні руїни генуезької фортеці Чембало (у 2002 році тут стали влаштовувати рицарські турніри, було відкрито невеличкий музей) і таємничі стародавні храми, що овіяні поетичними легендами. Балаклава - городок на юго-востоке земель Севастополя, расположенный на берегу изогнутой живописной бухты, напоминающей фиорд. Ныне Балаклава Балаклава административно входит в состав города Севастополь. Название «Балаклава» по-турецки означает «Рыбье Гнездо» (Балык-лав). Бухта отделена от моря высокими горами, и только узкий пролив соединяет ее с морем. Каким бы сильным не был шторм в открытом море, в бухте всегда относительно тихо и спокойно. Узкая, извилистая и глубокая бухта Балаклавы была обитаемой со времен древнего Гомера. По мнению некоторых ученых бухта соответствует описанию порта лестригонов, куда якобы попал во время своих странствий древнегреческий герой Одиссей. Балаклава - это и уникальные памятники природы мысы Айя и Фиолент, и романтические руины генуэзской крепости Чембало (в 2002 здесь стали устраивать рыцарские турниры, открылся небольшой музей) и таинственные древние храмы, овеянные поэтическими легендами. Balaklava – this is town on the southeast of Sevastopol earth, whose name on Turkish indicates the "fish nest", it is located on the shore of the bent picturesque bunch, which resembles Ford. In the opinion of some scientists the bay corresponds to the description of the port of lestrigonov, where allegedly fell during his wanderings of Ancient-Greek hero Odyssey. Balaklava - this also the unique monuments of nature the capes of Ayya and Fiolent, and the romantic ruins of Genoa fortress Chembalo (in 2002 here they began to arrange knightly tournaments, it were opened small museum) and the mysterious ancient temples, fanned by poetic legends. |
|||||
У другій половині XIV століття торгові шляхи, що пов'язували країни Західної Європи зі Сходом,
частково перемістилися до берегів Азовського та Чорного морів. У березні 1261 року Генуя уклала договір із
Михайлом Палеологом (імператором Никейської імперії - грецької держави в Малій Азії),
згідно якого проголошувався «вічний мир» між Візантією та Генуєю.
У липні того ж року війська Палеолога захопили Константинополь.
Генуї надали право безмитної торгівлі та можливість заснувати колонії в землях імперії.
З того часу почалася генуезька колонізація Причорномор’я.
Чембало вони захопили, мабуть, у період між 1340 та 1357 роками,
проте юридично їх положення було оформлене набагато пізніше.
Кримський хан, уклавши з Генуєю мирний договір у 1380 році, визнав за ними право володіння фортецею,
яка з того часу стала іменуватися в генуезьких документах Чембало (Цембало, Цембальдо).
Про це свідчать генуезькі літописці, а також венеціанський мандрівник Іосафато Барбаро,
що відвідав Крим у 1437 році.
Припускають, що назва "Чембало" може походити від давньогрецької назви Балаклавської бухти -
Сюмболон-лімне (бухта знамень, знаків, символів).
У другій половині XVIII століття Балаклава прийшла в повне запустіння. Після приєднання Криму до Російської імперії та розселення тут грецьких переселенців з Егейського архіпелагу, почалося поступове відродження Балаклави. До теперішнього часу на високій Фортечній горі стоять, приваблюючи туристів, залишки оборонних та підпірних стін і чотирьох башт генуезької фортеці Чембало. Во второй половине XIV века торговые пути, связывающие страны Западной Европы с Востоком, частично переместились к берегам Азовского и Черного морей. В марте 1261 года генуэзцы заключили договор с Михаилом Палеологом (императором Никейской империи - греческого государства в Малой Азии), по которому провозглашался «вечный мир» между Византией и Генуей. В июле того же года войска Палеолога захватили Константинополь. Генуэзцам предоставили право беспошлинной торговли и возможность основать колонии в землях империи. С этого времени началась генуэзская колонизация Причерноморья. Чембало они захватили, видимо, в период между 1340 и 1357 годом, но юридически их положение было оформлено гораздо позже. Крымский хан, заключив с генуэзцами мирный договор в 1380 году, признал за ними право владения крепостью, которая с этого времени стала именоваться в генуэзских документах Чембало (Цембало, Цембальдо). Об этом свидетельствуют генуэзские летописцы, а также венецианский путешественник Иосафато Барбаро, посетивший Крым в 1437 году. Предполагают, что название "Чембало" может происходить от древнегреческого названия Балаклавской бухты - Сюмболон-лимне (бухта предзнаменований, знаков, символов). После присоединения Крыма к Российской империи и расселения здесь греческих переселенцев с Эгейского архипелага началось постепенное возрождение Балаклавы. До настоящего времени на высокой Крепостной горе стоят, привлекая туристов, остатки оборонительных и подпорных стен и четырех башен генуэзской крепости Чембало. |
|||||
|
|||||
Вид згори на Балаклаву та Балаклавcьку бухту
(панорама ~180°).
Вид сверху на Балаклаву и Балаклавcкую бухту
(панорама ~180°).
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
Канал-вхід до Військово-морського музейного комплексу «Балаклава»,
вид з Балаклавської бухти. Канал-вход в Военно-морской музейный комплекс «Балаклава», вид с Балаклавской бухты. |
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
Панорама Балаклавської бухти (~120°) з видом на вхід до бухти (вид від пам'ятника старшому матросові Борису Нечаєву).
Панорама Балаклавской бухты (~120°) с видом на вход в бухту (вид от памятника старшему матросу Борису Нечаеву).
Balaklava bay and mouth of Balaklava bay.
|
|||||
|
|||||
«Мармуровий пляж» (колишній Солдатський або Матроський, ще раніше - Апраксин пляж)
розташований на західній стороні Балаклавської бухти,
на самому кінці Таврійської набережної (колишня вулиця Мармурова).
Це - зовсім невеличкий і досить затишний піщано-галечний пляж.
З нього відкиваєтся красивий вид на вихід із бухти та кріпосну гору з розташованою на ній фортецею Чембало.
«Мраморный пляж» (бывший Солдатский или Матросский, ещё ранее - Апраксин пляж) расположен на западной стороне Балаклавской бухты, в самом конце Таврической набережной (бывшая улица Мраморная). Это - совсем небольшой и довольно уютный песчано-галечный пляж. С него откывается красивый вид на выход из бухты и крепостную гору с расположенной на ней крепостью Чембало. |
|||||
Балаклава, "боцман" відпочиває після чергування.
Навіть не попрощався з нами... Балаклава, "боцман" отдыхает после дежурства. Даже не попрощался с нами... |
|||||
|
|||||
|
|||||
У період Кримської війни в Балаклавській бухті розташовувалися кораблі англійського флоту.
За час окупації англійці вимостили в місті набережну, побудували пристань, залізницю та цілий ряд інших будівель.
Тоді ж, у період Кримської війни, листопадовою ніччю 1854 року під час нечуваного урагану, біля входу до Балаклавської бухти затонула англійська військова ескадра і серед інших кораблів - фрегат "Чорний принц". Про незчисленні скарби на його борту дотепер ходить безліч легенд; справа в тому, що на ньому везли платню англійським військовим морякам (а видавалася вона тоді дзвінкою золотою монетою). Скільки відчайдушних шукачів скарбів досліджували дно перед скелястим узбережжям Балаклави! В период Крымской войны в Балаклавской бухте располагались корабли английского флота. За время оккупации англичане вымостили в городе набережную, построили пристань, железную дорогу и целый ряд зданий. Тогда же, в период Крымской войны, ноябрьской ночью 1854 года во время небывалого урагана, у входа в Балаклавскую бухту затонула английская военная эскадра и среди других кораблей - фрегат "Черный принц". О несметных сокровищах на его борту до сих пор ходит множество легенд; дело в том, что на нем везли жалованье английским военным морякам (а выдавалось оно в то время в звонкой золотой монете). Сколько отчаянных кладоискателей исследовали дно перед скалистым побережьем Балаклавы! |
|||||
Балаклава, пам'ятник Балаклавській битві (13 жовтня 1854).
На п'єдесталі пам'ятника - напис (російською мовою):
«Битва Балаклавська
Балаклавській бій відбувся 13(25) жовтня між російськими та англо-турецькими військами під час
Кримської війни 1853-56 в районі Балаклави, яка була базою англійських військ.
Російські війська оволоділи редутами ворога за 3-4 км на північний схід від Балаклави та відбили контратаку
англійської кавалерії. Однак цей невеликий тактичний успіх не було розвинуто через недостатню кількість військ,
виділених головнокомандуючим О. С. Меншиковим, і кінцеву мету - відрізати противника від його бази - не було досягнуто.
Тоді в Балаклавській битві загинули нащадки самих аристократичних родин Великобританії.
13 - жовтень - 1854» Балаклава, памятник Памятник Балаклавскому сражению (13 октября 1854). На пьедестале памятника - надпись:
«Сражение Балаклавское
Балаклавский бой произошёл 13(25) октября между русскими и англо-турецкими войсками во время
Крымской войны 1853-56 в районе Балаклавы, которая была базой английских войск.
Росийские войска овладели редутами противника в 3-4 км к северо-востоку от Балаклавы и отразили контратаку
английской кавалерии.
Однако этот небольшой тактической успех не был развит из-за недостаточного количества войск, выделенных
главнокомандующим А. С. Меншиковым, и конечная цель - отрезать противника от его базы - не была достигнута.
Тогда в Балаклавском сражении погибли отпрыски самых аристократических родов Великобритании.
13 - октябрь - 1854» Monument to Balaklava Battle (on 13 October 1854). Then in Balaklava Battle perished the offshoots of the most aristocratic it was ancestral Great Britain. There are many legends about great treasures of the English frigate the "Black prince", this sank during the Crimean War, in 1854 in the Balaklava region. |
|||||
Балаклава, «Камінь Примирення».
На п'єдесталі пам'ятника - дошка із написом (українською, російською, англійською, італійською, французською та турецькою мовами):
«У пам'ять про загиблих у Кримській війні і на знак примирення нащадків.»
Балаклава, «Камень Примирения». На пьедестале памятника - доска с надписью (на украинском, русском, английском, итальянском, французском и турецком языках):
«В память о павших в Крымской войне и в знак примирения потомков.»
|
|||||
Balaklava, «Stone of Reconciliation».
On the pedestal of the monument is inscription (in Ukrainian, Russian, English, Italian, French and Turkish):
«In memory of those who fell in the Crimean war and for lasting peace among their descendents.»
«In memoria del caduti nella guerra di Crimea e in segno di riconciliazione fra le generazioni discendenti.» «A la mémoire des disparus pendant la guerre de Crimée et e signe de la réconciliation des descendants.» «Kirim Savaşinda Şehit Düşenlerin Anisina ve Çocuklarinin Uzlaşi Kavuşmasini Temsilen...» |
|||||
Балаклава, Алея «Пам’яті загиблих» поряд із «Каменем Примирення».
На пам'ятному камені - напис:
«Алея «Пам’яті загиблих» закладена делегаціями Великобританії, Італії, Росії, Туреччини,
України та Франції у зв’язку з 150-річчям початку Східної (Кримської) війни 1853-1856 р.р.» 10 вересня 2004 року. Балаклава, Аллея «Памяти погибших» рядом с «Камнем Примирения». На памятном камне - надпись (на украинском языке):
«Аллея «Памяти погибших» заложена делегациями Великобритании, Италии, России, Турции,
Украины и Франции в связи с 150-летием начала Восточной (Крымской) войны 1853-1856 г.г.» 10 сентября 2004 года. Balaklava, Alley in «Memory of those who fell» near «Stone of Reconciliation». On the memorable stone is inscription (in Ukrainian):
«Alley in «Memory of those who fell» is founded by delegations of Great Britain, Italy, Russia, Turkey,
Ukraine and France in connection with 150th by the anniversary of beginning of East (Crimean) war 1853-1856.» On September, 10, 2004. |
|||||
З Балаклавою пов'язані імена багатьох відомих людей; член Російської академії наук, дипломат і письменник
Іван Матвійович Муравйов-Апостол, польський поет Адам Міцкевич, письменник і крупний інженер-шляховик
Микола Георгійович Гарін-Михайловський, Олександр Іванович Купрін, Леся Українка, присвятили Балаклаві безліч
оповідань і нарисів, в яких описали це славне приморське містечко з його дивною бухтою, що пропахнула морем,
рибою та водоростями, й чудовими мешканцями - нащадками стародавніх лістрогонів.
У лютому 1945 року в Балаклаві побував прем'єр-міністр Великобританії Уїнстон Леонард Спенсер Черчилль (1874-1965). Після закінчення Ялтинської конференції керівників країн-союзників по антигітлерівській коаліції, перед від'їздом із Криму 70-річний прем'єр вирішив відвідати Балаклаву - місце минулих битв і місце загибелі багатьох тисяч своїх співвітчизників у період Кримської війни. Напередодні та на початку Першої світової війни біля Балаклави велося будівництво капітальних фортифікаційних споруд - Південна (Балаклавська) група сухопутних укріплень. З кінця XIX століття в Балаклаві почали зводити дачі багаті землевласники, зокрема князі Гагарін і Юсупов. Та курорту, як відомо, не вийшло: після революції до цієї затишної бухти з вузьким гирлом "придивилися" військові й встановили тут суворий пропускний режим, що протримався аж до розпаду СРСР. Після Другої світової війни в Балаклаві було розгорнуто військово-морську базу. Тут базувалася 14-та дивізія підводних човнів Чорноморського флоту СРСР. У 1994 році підземний комплекс було виведено з експлуатації та після офіційного розсекречення об'єкту з 1 червня 2003 року його відкрито для екскурсійних відвідин як Військово-морський музейний комплекс «Балаклава» - філіал Центрального музею Збройних Сил України. С Балаклавой связаны имена многих известных людей; член Российской академии наук, дипломат и писатель Иван Матвеевич Муравьев-Апостол, польский поэт Адам Мицкевич, писатель и крупный инженер-путеец Николай Георгиевич Гарин-Михайловский, Александр Иванович Куприн, Леся Украинка, посвятили Балаклаве множество рассказов и очерков, в которых описали этот славный приморский городок с его удивительной бухтой, пропахшей морем, рыбой и водорослями, и замечательными жителями - потомками древних листригонов. В феврале 1945 года в Балаклаве побывал премьер-министр Великобритании Уинстон Леонард Спенсер Черчилль (1874-1965). По окончании Ялтинской конференции руководителей стран-союзниц по антигитлеровской коалиции, перед отъездом из Крыма 70-летний премьер решил посетить Балаклаву - место былых сражений и место гибели многих тысяч своих соотечественников в период Крымской войны. Накануне и в начале Первой мировой войны возле Балаклавы производилось строительство капитальных фортификационных сооружений - Южная (Балаклавская) группа сухопутных укреплений. С конца XIX века в Балаклаве начали возводить дачи богатые землевладельцы, в том числе князья Гагарин и Юсупов. Но курорта, как известно, не получилось: после революции эту укромную бухту с узким устьем "присмотрели" военные и установили здесь строгий пропускной режим, который продержался вплоть до распада СССР. После Второй мировой войны в Балаклаве была развернута военно-морская база. Здесь базировалась 14-я дивизия подводных лодок Черноморского флота СССР. В 1994 году подземный комплекс был выведен из эксплуатации и после официального рассекречивания объекта с 1 июня 2003 году открыт для экскурсионного посещения как Военно-морской музейный комплекс «Балаклава» - филиал Центрального музея Вооруженных Сил Украины. |
|||||
Першоджерела:
# «Крым. Туристская карта», видання «СВІТ», Сімферополь-2004.
# «Балаклава. План города», видання «НПП Союзкарта», Сімферополь-2005. # «Ласпи. Сезон 2005», каталог. # Сайт «Севастополь - 'Городской Информационный Центр'». # Вікіпедія. |
|||||
Усі права застережено. © 2003-2012 Сергій Клименко |
|
|
|
|