Відень (Wien) - столиця та найбільше місто (близько 1868 тис. мешканців) Австрії (Republik Osterreich).
Місто розташоване в північно-східній частині Австрії біля підніжжя Альп.
Через Відень протікає Дунай зі своїм рукавом - Дунайським каналом, а також - річка Відень.
Історично місто розвивалося на південь від Дунаю (на його правому березі), проте останні два століття Відень ріс обабіч річки.
Нині Відень за формою нагадує круг, що пересічений хордою річки Дунай.
Спочатку Відень був кельтським поселенням під назвою Віндобона, заснованим близько 500 року до н.е. на місці сучасного центрального округу міста. У 15 році до н.е. місто завоював XIII римський легіон «Gemina», і воно перетворилося на форпост Римської імперії на шляху германських племен з півночі. Після відходу римлян (на кінець V століття) навколо руїн Віндабони виникли оселі, а близько 800 року збудували церкву Св. Рупрехта - найстарішу зі збережених церков Відня. 881 року місто вперше згадується під назвою Веніа (Uueniam). Наступні згадки датують 1030-ми роками. Витримавши декілька нападів слов'ян і угорців, до X століття Відень став важливим торговим містом.
На середину XII століття Відень став резиденцією австрійських герцогів Бабенберґів. 1155 року герцог Генріх II Бабенберґ побудував будинок на площі Am Hof. У 1137-1147 роках збудували першу церкву на місці собору Святого Стефана (Stephansdom).
Вена (Wien) - столица и самый большой город (около 1868 тыс. жителей) Австрии (Republik Osterreich). Город расположен в северо-восточной части Австрии у подножия Альп. Через Вену протекает Дунай со своим рукавом - Дунайским каналом, а также - речка Вена. Исторически город развивался на юг от Дуная (на его правом берегу), однако последние два столетия Вена росла по обе стороны реки. Ныне Вена по форме напоминает круг, пересеченный хордой реки Дунай.
Сначала Вена была кельтским поселением под названием Виндобона, основанным около 500 года до н.э. на месте современного центрального округа города. В 15 году до н.э. город завоевал XIII римский легион «Gemina», и оно превратилось в форпост Римской империи на пути германских племен с севера. После отхода римлян (к концу V века) вокруг руин Виндобоны возникли жилища, а около 800 года построили церковь Св. Рупрехта - самую старую из сохраненных церквей Вены. В 881 году город впервые упоминается под названием Вении (Uueniam). Следующие упоминания датируют 1030-ми годами. Выдержав несколько нападений славян и венгров, к X веку Вена стала важным торговым городом.
На середину XII века Вена стала резиденцией австрийских герцогов Бабенбергів. В 1155 году герцог Генрих II Бабенберг построил дом на площади Am Hof. В 1137-1147 годах построили первую церковь на месте собора Святого Стефана (Stephansdom).
Спочатку Відень був кельтським поселенням під назвою Віндобона, заснованим близько 500 року до н.е. на місці сучасного центрального округу міста. У 15 році до н.е. місто завоював XIII римський легіон «Gemina», і воно перетворилося на форпост Римської імперії на шляху германських племен з півночі. Після відходу римлян (на кінець V століття) навколо руїн Віндабони виникли оселі, а близько 800 року збудували церкву Св. Рупрехта - найстарішу зі збережених церков Відня. 881 року місто вперше згадується під назвою Веніа (Uueniam). Наступні згадки датують 1030-ми роками. Витримавши декілька нападів слов'ян і угорців, до X століття Відень став важливим торговим містом.
На середину XII століття Відень став резиденцією австрійських герцогів Бабенберґів. 1155 року герцог Генріх II Бабенберґ побудував будинок на площі Am Hof. У 1137-1147 роках збудували першу церкву на місці собору Святого Стефана (Stephansdom).
Вена (Wien) - столица и самый большой город (около 1868 тыс. жителей) Австрии (Republik Osterreich). Город расположен в северо-восточной части Австрии у подножия Альп. Через Вену протекает Дунай со своим рукавом - Дунайским каналом, а также - речка Вена. Исторически город развивался на юг от Дуная (на его правом берегу), однако последние два столетия Вена росла по обе стороны реки. Ныне Вена по форме напоминает круг, пересеченный хордой реки Дунай.
Сначала Вена была кельтским поселением под названием Виндобона, основанным около 500 года до н.э. на месте современного центрального округа города. В 15 году до н.э. город завоевал XIII римский легион «Gemina», и оно превратилось в форпост Римской империи на пути германских племен с севера. После отхода римлян (к концу V века) вокруг руин Виндобоны возникли жилища, а около 800 года построили церковь Св. Рупрехта - самую старую из сохраненных церквей Вены. В 881 году город впервые упоминается под названием Вении (Uueniam). Следующие упоминания датируют 1030-ми годами. Выдержав несколько нападений славян и венгров, к X веку Вена стала важным торговым городом.
На середину XII века Вена стала резиденцией австрийских герцогов Бабенбергів. В 1155 году герцог Генрих II Бабенберг построил дом на площади Am Hof. В 1137-1147 годах построили первую церковь на месте собора Святого Стефана (Stephansdom).
Фото квітня 2018 року. |
Фото квітня 2018 року. |
Фото квітня 2018 року. |
Собор святого Стефана (Stephansdom).
Братиславский град (Stephansdom). St. Stephen's Cathedral (Stephansdom). |
З 1278 року Відень став форпостом могутньої династії Габсбурґів.
1469 року імператор Фрідріх III домігся від папи Павла II заснування у Відні дієцезії (доти Австрія була духовно підпорядкована єпископові Пассау).
У 1529 і 1683 роках Відень безуспішно брали в облогу турки.
1679 року через епідемію чуми тогочасне 100-тисячне населення міста зменшилося на третину.
З XVI століття Відень став столицею багатонаціональної держави австрійських Габсбургів; з XVII століття і особливо в XVIII столітті місто стало осереддям численної придворної бюрократії. З XVIII століття тут розвивалася мануфактурна промисловість (текстильне виробництво і виробництво предметів розкоші). У XVIII - на початку XIX століття Відень став важливим центром світової культури, особливо музичної. У 1805 і 1809 роках до міста вступали війська Наполеона. 1814 року тут пройшов Віденський конгрес, що сформував політичну карту Європи на наступне століття.
У 1-й половині XIX століття бурхливо розвивалися культура та мистецтво - виник стиль бідермаєр, засновниками якого стали відомі віденські композитори, художники і театральні діячі. Відень перетворився на всеєвропейський музичний центр. Наприкінці XIX століття у Відні тривало процвітання культури, науки й освіти. Світову популярність мали Віденський університет і Академія наук. На початку XX століття Відень був найбільшим містом Європи (понад 2 млн. населення).
Проте з поразкою Австро-Угорщини в Першій світовій війні місто втратило свій колишній вплив. Ця війна призвела до падіння династії Габсбурґів і спричинила занепад Відня, породжений інфляцією та політичною боротьбою між соціалістами та консерваторами. Муніципалітет, що балансував між інтересами мас і капіталу, реалізував обширну програму будівництва доступного житла і міської інфраструктури, але не міг запобігти зіткненню між партіями. 1928 року у Відні почалися масові заворушення, які забрали 89 життів; 1934 року спалахнуло Лютневе повстання. Режим австрофашизму, що прийшов до влади 1934 року, не зміг зберегти незалежність країни, і в ніч проти 12 березня 1938 року до Відня увійшли гітлерівські війська.
13 квітня 1945 року Відень зайняла радянська армія. За угодою про зони окупації в Австрії та про управління Віднем, місто розділили на 4 сектори окупації: радянський, американський, англійський та французький; центр міста перебував під спільною 4-сторонньою окупацією. Окупаційні війська залишили місто 1955 року. У 2-й половині 1950-х років Відень знову розгорнув масове будівництво муніципального житла, а в 1970-1980-х роках істотно реконструювали центр міста.
Нині Відень - це одночасно і шумна сучасна столиця, і старовинне місто, що славиться своїми історичними кварталами, мальовничими парками, красивими площами, затишними романтичними двориками та кав'ярнями. Старе місто Відня та палац Шенбрунн в грудні 2001 року було внесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
С 1278 года Вена стала форпостом могучей династии Габсбургов. В 1469 году император Фридрих III добился от папы Павла II учреждения в Вене диоцеза (епархии; до тех пор Австрия была духовно подчинена епископу Пассау). В 1529 и 1683 годах Вену безуспешно брали в осаду турки. В 1679 году в результате эпидемии чумы 100-тысячное население города уменьшилось на треть.
С XVI века Вена стала столицей многонационального государства австрийских Габсбургов; с XVII века и особенно в XVIII веке город стал средоточием многочисленной придворной бюрократии. С XVIII века здесь развивалась мануфактурная промышленность (текстильное производство и производство предметов роскоши). В XVIII - начале XIX века Вена стала важным центром мировой культуры, особенно музыкальной. В 1805 и 1809 годах в город вступали войска Наполеона. В 1814 году здесь прошел Венский конгресс, который сформировал политическую карту Европы на следующее столетие.
В 1-й половине XIX века бурно развивались культура и искусство - возник стиль бидермейер, основателями которого стали известные венские композиторы, художники и театральные деятели. Вена превратилась во всеєвропейський музыкальный центр. В конце XIX века в Вене продолжался процветание культуры, науки и образования. Мировую популярность имели Венский университет и Академия наук. В начале XX века Вена была самым большим городом Европы (свыше 2 млн. населения).
Однако с поражением Австро-Венгрии в Первой мировой войне город потерял свое былое влияние. Эта война привела к падению династии Габсбургов и повлекла упадок Вены, порожденный инфляцией и политической борьбой между социалистами и консерваторами. Муниципалитет, который балансировал между интересами масс и капитала, реализовал обширную программу строительства доступного жилья и городской инфраструктуры, но не мог предотвратить столкновение между партиями. В 1928 году в Вене начались массовые беспорядки, которые забрали 89 жизней; в 1934 году вспыхнуло Февральское восстание. Режим австрофашизма, пришедший к власти в 1934 году, не смог сохранить независимость страны, и в ночь на 12 марта 1938 года в Вену вошли гитлеровские войска.
13 апреля 1945 году Вену заняла советская армия. По соглашению о зонах оккупации в Австрии и об управлении Веной, город разделили на 4 сектора оккупации: советский, американский, английский и французский; центр города находился под общей 4-сторонней оккупацией. Оккупационные войска оставили город в 1955 году. Во 2-й половине 1950-х годов Вена опять развернула массовое строительство муниципального жилья, а в 1970-1980-х годах существенно реконструировали центр города.
В настоящее время Вена - это одновременно и шумная современная столица, и старинный город, славящийся своими историческими кварталами, живописными парками, красивыми площадями, уютными романтичными двориками и кофейнями. Старый город Вены и дворец Шенбрунн в декабре 2001 года были внесены в список Всемирного наследия ЮНЕСКО.
З XVI століття Відень став столицею багатонаціональної держави австрійських Габсбургів; з XVII століття і особливо в XVIII столітті місто стало осереддям численної придворної бюрократії. З XVIII століття тут розвивалася мануфактурна промисловість (текстильне виробництво і виробництво предметів розкоші). У XVIII - на початку XIX століття Відень став важливим центром світової культури, особливо музичної. У 1805 і 1809 роках до міста вступали війська Наполеона. 1814 року тут пройшов Віденський конгрес, що сформував політичну карту Європи на наступне століття.
У 1-й половині XIX століття бурхливо розвивалися культура та мистецтво - виник стиль бідермаєр, засновниками якого стали відомі віденські композитори, художники і театральні діячі. Відень перетворився на всеєвропейський музичний центр. Наприкінці XIX століття у Відні тривало процвітання культури, науки й освіти. Світову популярність мали Віденський університет і Академія наук. На початку XX століття Відень був найбільшим містом Європи (понад 2 млн. населення).
Проте з поразкою Австро-Угорщини в Першій світовій війні місто втратило свій колишній вплив. Ця війна призвела до падіння династії Габсбурґів і спричинила занепад Відня, породжений інфляцією та політичною боротьбою між соціалістами та консерваторами. Муніципалітет, що балансував між інтересами мас і капіталу, реалізував обширну програму будівництва доступного житла і міської інфраструктури, але не міг запобігти зіткненню між партіями. 1928 року у Відні почалися масові заворушення, які забрали 89 життів; 1934 року спалахнуло Лютневе повстання. Режим австрофашизму, що прийшов до влади 1934 року, не зміг зберегти незалежність країни, і в ніч проти 12 березня 1938 року до Відня увійшли гітлерівські війська.
13 квітня 1945 року Відень зайняла радянська армія. За угодою про зони окупації в Австрії та про управління Віднем, місто розділили на 4 сектори окупації: радянський, американський, англійський та французький; центр міста перебував під спільною 4-сторонньою окупацією. Окупаційні війська залишили місто 1955 року. У 2-й половині 1950-х років Відень знову розгорнув масове будівництво муніципального житла, а в 1970-1980-х роках істотно реконструювали центр міста.
Нині Відень - це одночасно і шумна сучасна столиця, і старовинне місто, що славиться своїми історичними кварталами, мальовничими парками, красивими площами, затишними романтичними двориками та кав'ярнями. Старе місто Відня та палац Шенбрунн в грудні 2001 року було внесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
С 1278 года Вена стала форпостом могучей династии Габсбургов. В 1469 году император Фридрих III добился от папы Павла II учреждения в Вене диоцеза (епархии; до тех пор Австрия была духовно подчинена епископу Пассау). В 1529 и 1683 годах Вену безуспешно брали в осаду турки. В 1679 году в результате эпидемии чумы 100-тысячное население города уменьшилось на треть.
С XVI века Вена стала столицей многонационального государства австрийских Габсбургов; с XVII века и особенно в XVIII веке город стал средоточием многочисленной придворной бюрократии. С XVIII века здесь развивалась мануфактурная промышленность (текстильное производство и производство предметов роскоши). В XVIII - начале XIX века Вена стала важным центром мировой культуры, особенно музыкальной. В 1805 и 1809 годах в город вступали войска Наполеона. В 1814 году здесь прошел Венский конгресс, который сформировал политическую карту Европы на следующее столетие.
В 1-й половине XIX века бурно развивались культура и искусство - возник стиль бидермейер, основателями которого стали известные венские композиторы, художники и театральные деятели. Вена превратилась во всеєвропейський музыкальный центр. В конце XIX века в Вене продолжался процветание культуры, науки и образования. Мировую популярность имели Венский университет и Академия наук. В начале XX века Вена была самым большим городом Европы (свыше 2 млн. населения).
Однако с поражением Австро-Венгрии в Первой мировой войне город потерял свое былое влияние. Эта война привела к падению династии Габсбургов и повлекла упадок Вены, порожденный инфляцией и политической борьбой между социалистами и консерваторами. Муниципалитет, который балансировал между интересами масс и капитала, реализовал обширную программу строительства доступного жилья и городской инфраструктуры, но не мог предотвратить столкновение между партиями. В 1928 году в Вене начались массовые беспорядки, которые забрали 89 жизней; в 1934 году вспыхнуло Февральское восстание. Режим австрофашизма, пришедший к власти в 1934 году, не смог сохранить независимость страны, и в ночь на 12 марта 1938 года в Вену вошли гитлеровские войска.
13 апреля 1945 году Вену заняла советская армия. По соглашению о зонах оккупации в Австрии и об управлении Веной, город разделили на 4 сектора оккупации: советский, американский, английский и французский; центр города находился под общей 4-сторонней оккупацией. Оккупационные войска оставили город в 1955 году. Во 2-й половине 1950-х годов Вена опять развернула массовое строительство муниципального жилья, а в 1970-1980-х годах существенно реконструировали центр города.
В настоящее время Вена - это одновременно и шумная современная столица, и старинный город, славящийся своими историческими кварталами, живописными парками, красивыми площадями, уютными романтичными двориками и кофейнями. Старый город Вены и дворец Шенбрунн в декабре 2001 года были внесены в список Всемирного наследия ЮНЕСКО.
Фото квітня 2018 року. |
Площа Героїв - Гельденплац (Heldenplatz). Панорама ~150°
Площадь Героев - Хельденплац (Heldenplatz). Панорама ~150° Heroes' Square (Heldenplatz). |
Фото квітня 2018 року.
Площа Героїв - Гельденплац (Heldenplatz). Панорама ~200°
Площадь Героев - Хельденплац (Heldenplatz). Панорама ~200°
Heroes' Square (Heldenplatz).
Фото квітня 2018 року.
Площа Героїв - Гельденплац (Heldenplatz). Панорама ~200°
Площадь Героев - Хельденплац (Heldenplatz). Панорама ~200°
Heroes' Square (Heldenplatz).
Фото квітня 2018 року. |
Гофбурґ (Hofburg). Усередині арки Михаелертор (Michaelertor).
У архітектурі палацу Гофбург (Hofburg) поєднались стилі від готики до модерну. Упродовж семи століть цей палац був імператорською резиденцією Священної Римської Імперії, австрійських ерцгерцогів, угорських та чеських королів. Саме перед цим палацом розташована Площа Героїв - Гельденплац (Heldenplatz). Хофбург (Hofburg). Внутри арки Михаэлертор (Michaelertor). В архитектуре дворца Гофбург (Hofburg) объединились стили от готики до модерна. На протяжении семи веков этот дворец был императорской резиденцией Священной Римской Империи, австрийских эрцгерцогов, венгерских и чешских королей. Именно перед этим дворцом находится Площадь Героев - Гельденплац (Heldenplatz). Hofburg. Michaelertor inside, dome of the Michaelertor. |
Фото квітня 2018 року. |
Площа Святого Михайла (Michaerlerplatz).
У центрі площі відкрито для огляду археологічні розкопки стародавнього римського табору. Площадь Святого Михаила (Michaerlerplatz). В центре площади открыты для обзора археологические раскопки древнего римского лагеря. St. Michael's (Michaerlerplatz). |
Фото квітня 2018 року. |
Палац Шенбрунн (Schloss Schonbrunn).
Північний фасад палацу. Дворец Шёнбрунн (Schloss Schonbrunn). Северный фасад дворца. Schonbrunn Palace (Schloss Schonbrun). |
Фото квітня 2018 року.
Палац Шенбрунн (Schloss Schonbrunn).
Великий партер (Gro?es Parterre).
Дворец Шёнбрунн (Schloss Schonbrunn).
Большой партер (Gro?es Parterre).
Schonbrunn Palace, Great Parterre (Schloss Schonbrunn, Gro?es Parterre).
Фото квітня 2018 року. |
Міжнародний Віденський Центр (Internationales Zentrum Wien, UNO-City)
на лівому березі Дунаю. Панорама ~190°.
Венский Международный Центр (Internationales Zentrum Wien, UNO-City) на левом берегу Дуная. Панорама ~190°. Vienna International Centre (UNO-City). |
Фото квітня 2018 року. |
Вид від станції метро «Donauinsel»: рукав Новий Дунай (Neue Donau),
ліворуч - острів «Donauinsel», праворуч - забудова «Donau City» та «UNO-City».
Панорама ~180°.
Вид от станции метро «Donauinsel»: рукав Новый Дунай (Neue Donau), слева - остров «Donauinsel», справа - застройка «Donau City» и «UNO-City». Панорама ~190°. View from «Donauinsel» (Vienna U-Bahn). «Donauinsel» is a station on Line U1 of the Vienna U-Bahn. It is located on Donauinsel Island. |
Першоджерела:
# Вікіпедія.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
Згодом на цю сторінку будуть додані відповідні фото та інформація.
Запрошую завітати пізніше.
До переліку фотосерій (List of photoseries)
