|
|||||
Мапа сьомого дня маршруту. Покриття магістральних автошляхів - досить пристойне.
Місцеві автошляхи між селами подекуди залишають бажати кращого.
З Яблунова виїхали досить рано... Того дня ми не зупинялись у Коломиї, Тисмениці, Тернополі, Вишнівці, Дубному, Рівному та Житомирі, що були на нашому шляху. Розповіді про ці міста та селища - на відповідних сторінках. Схема седьмого дня маршрута. Покрытие магистральных автодорог - достаточно приличное. Местные дороги между селами местами оставляют желать много лучшего. Из Яблунова выехали достаточно рано... В тот день мы не останавливались в Коломые, Тысменице, Тернополе, Вишневце, Дубно, Ровно и Житомире, которые лежали на нашем пути. Рассказы об этих городах и поселках - на соответствующих страницах. |
|||||
Отинія - селище міського типу Коломийського району
Івано-Франківської області.
Під час Визвольної війни 1648 року селище було опорним пунктом селянського повстання під проводом Семена Височана. Отыния - поселок городского типа Коломыйского района Ивано-Франковской области. Во время Освободительной войны 1648 года селение было опорным пунктом крестьянского восстания под руководством Семена Высочана. |
|||||
Отинія, Івано-Франківська область.
Церква. Отыния, Ивано-Франковская область. Церковь. |
|||||
Отинія, Івано-Франківська область.
Костел Матері Божої Внебовзятої, пам'ятка архітектури (1905 рік). Отыния, Ивано-Франковская область. Костел Матери Божьей Внебовзятой, памятник архитектуры (1905 год). Otynia. Kościół Rzymsko - Katolicki p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny (1905). |
|||||
Інформаційна таблиця на костелі сповіщає таке:
«Костел побудував в 1905 році кс. Людвік Швайгер. В 1919 році настоятелем парафії став кс. Францішек Вишатицький, який продовжував будову в середині святині. 24 березня 1924 року перший раз в отинійському костелі заграли органи. В головному вівтарі вмістили чудотворний образ Матері Божої Внебовзятої, намальований в 1718 році Казиміром Ладонським з Жукова. В 1937 році кс. Станіслав Перенц вклав образ в позолочені рами. В червні 1945 року всі костельні речі вивезли до Ліготи Ксьонженцої в Польщі. Там на місці розваленого євангелицького храму побудовано новий костел на взірець отинійського, в якому вмістили образ Матері Божої. Тим часом, в отинійському костелі зробили склад хімікатів, потім філіал заводу «Індуктор», згодом планували відкрити музей. Однак в 1992 році старанням римсько-католицької громади і кс. Петра Бука святиню повернули вірним. 12 грудня того ж року відбулося урочисте відкриття і посвячення храму, на якому був присутній кс. Єпископ Маркіян Трофим’як. Кс. Казимир Галімурка став настоятелем парафії. В 1997 році до Отинії привезли копію образу Матері Божої Внебовзятої». Информационная таблица на костеле извещает следующее: «Костел построил в 1905 году кс. Людвик Швайгер. В 1919 году настоятелем парафии стал кс. Францишек Вишатицкий, который продолжал строительство внутри святыни. 24 марта 1924 года первый раз в отынийском костеле заиграли органы. В главном алтаре поместили чудотворный образ Матери Божьей Внебовзятой, нарисованный в 1718 году Казимиром Ладонским из Жукова. В 1937 году кс. Станислав Перенц вложил образ в позолоченные рамы. В июне 1945 года все костельные вещи вывезли в Лиготу Ксенженцую в Польше. Там на месте разваленного евангелицкого храма построен новый костел по образцу отынийского, в котором поместили образ Матери Божьей. Между тем, в отынийском костеле сделали склад химикатов, потом филиал завода «Индуктор», впоследствии планировали открыть музей. Однако в 1992 году старанием римско-католического общины и кс. Петра Бука святыню вернули верным. 12 декабря того же года состоялось торжественное открытие и освящение храма, на котором присутствовал кс. Епископ Маркиян Трофимяк. Кс. Казимир Галимурка стал настоятелем парафии. В 1997 году в Отынию привезли копию образа Матери Божьей Внебовзятой». |
|||||
Отинія, Івано-Франківська область.
Погруддя Т. Шевченка. Отыния, Ивано-Франковская область. Бюст Т. Шевченко. |
|||||
Отинія, Івано-Франківська область.
Будівля пошти, 1910 рік. Отыния, Ивано-Франковская область. Здание почты, 1910 год. |
|||||
Отинія, Івано-Франківська область.
Погруддя Семена Височана. Отыния, Ивано-Франковская область. Бюст Семена Высочана. |
|||||
Коропець - селище міського типу Монастириського району
Тернопільської області.
Перша згадка про Коропець датована 1421 роком. 1453 року містечко здобуло Магдебурзьке право. На початку XIX століття його власниками були представники родини Мисловських. Вони заклали в центрі Коропця мальовничий парк, посеред якого збудували палац. Він разом з містечком був 1883 року проданий маршалкові Галицького сейму Станіславу Бадені. На подвір'ї старого палацу той розпочав будівництво нового, яке закінчив у 1906 році. Палац було зведено у стилі віденського ренесансу. Фасад будинку оздоблений трьома ризалітами та портиками. Середній портик має чотири колони іонійського ордеру та трикутний фронтон. Посередині портик розділяє балкон з балюстрадою. Середня частина палацу на першому поверсі була декорована фресками. Бокові портики мають по дві спарені тосканські колони. Фронтон оздоблений декоративним рельєфом. Стіни палацу оздоблені розкішною ліпниною. У центральній частині палацу був вестибюль, а з боку саду - великий зал для балів. З трьох боків вестибюль оточувала галерея, від якої спускалися дубові парадні сходи. В залі був камін з чорного мармуру. Над центральними дверима - оркестровий балкон. Верхня частина стін була вкрита трьома рядами портретів польських королів. Це були копії Марцелія Машковського за творами Яна Матейка. На першому поверсі, зліва від вестибюлю, містився великий салон. Праву сторону фасаду займали житлові приміщення. Зліва від королівського залу знаходилась їдальня, а за нею - бібліотека. У бальній залі стояв мармуровий стіл з різьбою в стилі Людовіка XVI. Будівля зазнала суттєвих руйнувань у 1914-1920 роках. Коропец - поселок городского типа Монастириського района Тернопольской области. Первое упоминание о Коропце датировано 1421 годом. В 1453 году местечко получило Магдебургское право. В начале XIX века его владельцами были представители семьи Мысловских. Они заложили в центре Коропца живописный парк, посреди которого построили дворец. Он вместе с местечком был в 1883 году проданный маршалку Галицкого сейма Станиславу Бадени. Во дворе старого дворца тот начал строительство новое, которое закончил в 1906 году. Дворец был возведен в стиле венского ренессанса. Фасад дома украшен тремя ризалитами и портиками. Средний портик имеет четыре колонны ионийского ордера и треугольный фронтон. Посередине портик разделяет балкон с балюстрадой. Средняя часть дворца на первом этаже была декорирована фресками. Боковые портики имеют по две спаренные тосканские колонны. Фронтон украшен декоративным рельефом. Стены дворца были украшены роскошной лепниной. В центральной части дворца был вестибюль, а со стороны сада - большой зал для баллов. С трех сторон вестибюль окружала галерея, от которой спускалась дубовая парадная лестница. В зале был камин из черного мрамора. Над центральными дверями - оркестровый балкон. Верхняя часть стен была покрыта тремя рядами портретов польских королей. Это были копии Марцелия Машковского по произведениям Яна Матейка. На первом этаже, слева от вестибюля, размешался большой салон. Правую сторону фасада занимали жилые помещения. Слева от королевского зала находилась столовая, а за ней - библиотека. В бальном зале стоял мраморный стол с резьбой в стиле Людовика XVI. Здание претерпело существенные разрушения в 1914-1920 годах. |
|||||
Пам’ятний знак місту Коропець.
На металевій дошці - напис:
«Нащадку, знай!
Коропець - місто Галицької землі, вперше згадується в історичних пам’ятках 1421 року. В 1453 році він отримав Магдебурзьке право. Місто зазнало руйнувань від татаро-турецьких орд у 1607 та 1672 роках, а громадяни - знущань від польських, австрійських та московсько-більшовицьких окупантів. Але український Коропець вижив і житиме вічно.» Памятный знак городу Коропец. На металлической доске - надпись:
«Потомок, знай!
Коропец - город Галицкой земли, впервые упоминается в исторических памятниках в 1421 году. В 1453 году он получил Магдебургское право. Город испытал разрушения от татаро-турецьких орд в 1607 и 1672 годах, а граждане - издевательства от польских, австрийских и московско-большевистских оккупантов. Но украинский Коропец выжил и будет жить вечно.» |
|||||
Коропець, Тернопільська область.
Палац графа Бадені, 1883 рік. Коропец, Тернопольская область. Дворец графа Бадени, 1883 год. |
|||||
Коропець, Тернопільська область.
Капличка Матері Божої перед палацом графа Бадені. Коропец, Тернопольская область. Часовенка Матери Божьей перед дворецом графа Бадени. |
|||||
Коропець, Тернопільська область.
Палац графа Бадені, трикутний фронтон середнього портика головного фасаду. Коропец, Тернопольская область. Дворец графа Бадени, треугольный фронтон среднего портика главного фасада. |
|||||
|
|||||
|
|||||
Коропець, Тернопільська область.
Палац графа Бадені, боковий фасад. Коропец, Тернопольская область. Дворец графа Бадени, боковой фасад. |
|||||
|
|||||
|
|||||
Коропець, Тернопільська область.
Пам’ятник Т. Шевченку. Коропец, Тернопольская область. Памятник Т. Шевченко. |
|||||
|
|||||
Коропець, Тернопільська область.
Вид на селище згори. Коропец, Тернопольская область. Вид на поселок сверху. |
|||||
Золотий Потік - селище міського типу Бучацького району
Тернопільської області.
Відоме з XIV століття під назвою Загайполе. Перші письмові згадки про Золотий Потік датуються кінцем XVI століття.
На початку XVII століття, за наказом польського короля Сигізмунда III, воєвода Брацлавський Стефан Потоцький на невисокому пагорбі збудував замок. Протягом століть він був власністю магнатів Потоцьких. Замок мав форму квадрата з чотирма наріжними шестигранними вежами. Товщина мурів - близько 2 м. У мурах і вежах - прямокутні бійниці з лускоподібними перекриттями для вогнепальної зброї. У центрі фасаду замку триярусна вежа. На першому ярусі - в'їзна брама, внутрішня частина якої прикрашена родовим гербом Потоцьких. Вікна оздоблені візерунками у стилі Ренесансу. Замок оточувал глибокий рів з водою. На території замку містився палац з великим коридором та багатьма житловими приміщеннями. В західній частині замкового подвір'я розміщувався колодязь, засипаний у XIX столітті. Під час Визвольної війни українського народу 1648-1657 років тут перебували загони Б. Хмельницького. У 1672 році 300-тисячна турецька армія Магомета IV окупувала Поділля. Після виснажливого опору захисників Золотого Потоку, турки захопили його. Через три роки польське військо на чолі з королем Яном Собєським вибило турків із містечка. Проте, вже у наступному році, турецькі війська під командуванням Ібрагіма Шайтана здобули замок і спалили його. У XVII-XVIII століттях замок частково реставрували. Так, близько 1840 року, власники замку магнати Ольшевські перебудували палац за проектом італійського архітектора. Подвір'я засадили липами, встановили скульптури. У подальшому замком володіли різні власники, що призвело до його поступової руйнації за браком коштів на збереження та відновлення. Золотой Поток - поселок городского типа Бучацкого района Тернопольской области. Известно с XIV века под названием Загайполе. Первые письменные упоминания о Золотом Потоке датируются концом XVI века. В начале XVII века, по приказу польского короля Сигизмунда III, воевода Брацлавский Стефан Потоцкий на невысоком холме построил замок. На протяжении веков он был собственностью магнатов Потоцких. Замок имел форму квадрата с четырьмя угловыми шестигранными башнями. Толщина стен - около 2 м. В стенах и башнях - прямоугольные бойницы с чешуеобразными перекрытиями для огнестрельного оружия. В центре фасада замка трехъярусная башня. На первом ярусе - въездные ворота, внутренняя часть которых украшена родовым гербом Потоцких. Окна украшены узорами в стиле Ренессанса. Замок окружал глубокий ров с водой. На территории замка находился дворец с большим коридором и многочисленными жилыми помещениями. В западной части замкового двора размещался колодец, засыпанный в XIX веке. Во время Освободительной войны украинского народа 1648-1657 годов здесь находились отряды Б. Хмельницкого. В 1672 году 300-тысячная турецкая армия Магомета IV оккупировала Подолье. После изнурительного сопротивления защитников Золотого Потока, турки захватили его. Через три года польское войско во главе с королем Яном Собеским выбило турков из местечка. Однако, уже в следующем году, турецкие войска под командованием Ибрагима Шайтана взяли замок и сожгли его. В XVII-XVIII веках замок частично реставрировали. В частности, около 1840 года, владельцы замка магнаты Ольшевские перестроили дворец по проекту итальянского архитектора. Двор засадили липами, установили скульптуры. В последующем замком владели разные владельцы, что привело к его постепенному разрушению из-за нехватки средств на сохранение и восстановление. |
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
Золотий Потік. Замок початку XVII століття.
Наріжна вежа, вид зсередини замку. Золотой Поток. Замок начала XVII века. Угловая башня, вид изнутри замка. |
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
Далі ми зробили коротку зупинку в місті Бучач.
Розповідь про нього - окремою сторінкою.
Далее мы сделали короткую остановку в городе Бучач. Рассказ о нем - отдельной страницей. |
|||||
Язловець - село Бучацького району
Тернопільської області,
розташоване на березі річки Вільховець.
В історичних джерелах вперше згадується на початку XIV століття.
Ще на початку XV століття магнати Бучацькі (їх родова вітка - Язловецькі) побудували тут замок. Ця могутня середньовічна фортеця розташована на високому пагорбі, який з трьох сторін оточений річкою Вільховець. 1448 року Теодорек Бучацький-Язловецький розширив замок на п'ятикутне подвір'я. У 1550-1556 роках Юрій Язловецький розбудував велику чотирьохярусну оборонну вежу. В плані це - кам'яний куб розмірами 20 на 25 метрів зі стінами завтовшки 4 метри. В нижній частині були каземати, а на третьому поверсі був в'їзд до міста. На четвертому поверсі облаштували житлові помешкання. До брами вів міст на дерев'яних стовпах, в останній своїй частині - підвісний. В'їзна брама прикрашена гарним різьбленим порталом з гербом роду Язловецьких. Майже від самого початку й до XVII століття замок постійно добудовувався, зміцнювався. За останніх власників із роду Язловецьких - Миколая та Гієроніма - було зведено будинки, каплицю, великий бастіон. У ті часи в містечку проживала одна з найбільших на теренах сучасної України вірменських громад. Саме вірмени побудували тут у XVII столітті церкву св. Миколая. 1643 року замок купив Великий Коронний Гетьман Станіслав Конецпольський, який зміцнив замок, оточивши його нижнім замком. Під час набігів татар фортеця вистояла, витримала вона й облогу війська Богдана Хмельницького, але 1672 року замок захопили турецькі війська. Коли Польща звільнила Кам'янець-Подільський, Язловець втратив стратегічне значення. 1746 року його господарем став Станіслав Понятовський, батько короля Станіслава Августа. 1747 року він провів реконструкцію нижнього замку, перетворивши його на триповерховий палац. У XIX столітті цей палац було перебудовано й удосконалено бароном Блажевським. 1863 року барон Блаженський пожертвував приміщення палацу для навчально-виховного закладу для дівчат. Цей заклад 1868 року заснувала сестра-законниця Марцеліна Даровська (проголошена 1995 року блаженною). 1946 року монастир було скасовано і лише після 1990 року знову відкрито. Зараз тут діє жіночий монастир Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії. Язловец - село Бучацкого района Тернопольской области, расположенное на берегу реки Ольховец. В исторических источниках впервые упоминается в начале XIV века. Еще в начале XV века магнаты Бучацкие (их родовая ветка - Язловецкие) построили здесь замок. Эта могучая средневековая крепость расположена на высоком холме, который из трех сторон окружен рекой Ольховець. В 1448 году Теодорек Бучацкий-Язловецкий расширил замок на пятиугольный двор. В 1550-1556 годах Юрий Язловецкий построил большую четырехъярусную оборонную башню. В плане это - каменный куб размерами 20 на 25 метров со стенами толщиной 4 метра. В нижней части были казематы, а на третьем этаже был въезд в город. На четвертом этаже обустроили жилые помещения. К воротам вел мост на деревянных столбах, в последней своей части - подвесной. Въездные ворота украшены красивым резным порталом с гербом рода Язловецких. Почти от самого начала и до XVII века замок постоянно достраивался, укреплялся. При последних владельцах из рода Язловецких - Николае и Хиерониме - были возведены дома, часовня, большой бастион. В те времена в местечке проживала одна из наибольших на территории современной Украины армянских община. Именно армяне построили здесь в XVII веке церковь св. Николая. В 1643 году замок купил Великий Коронный Гетман Станислав Конецпольский, который укрепил замок, окружив его нижним замком. Во время набегов татар крепость выстояла, выдержала она и осаду войска Богдана Хмельницкого, но в 1672 году замок захватили турецкие войска. Когда Польша освободила Каменец-Подольский, Язловец потерял стратегическое значение. В 1746 году его хозяином стал Станислав Понятовский, отец короля Станислава Августа. В 1747 году он провел реконструкцию нижнего замка, превратив его в трехэтажный дворец. В XIX веке этот дворец был перестроен и усовершенствован бароном Блажевским. В 1863 году барон Блаженский пожертвовал помещение дворца для учебно-воспитательного заведения для девушек. Это заведение в 1868 году учредила сестра-законница Марцелина Даровская (провозглашенная в 1995 года блаженной). В 1946 году монастырь был упразднен и только после 1990 года опять открыт. Сегодня здесь действует женский монастырь Непорочного Зачатия Пречистой Девы Марии. |
|||||
Язловець, Тернопільська область.
Замок початку XV століття. Мури верхнього замку та дорога до палацу нижнього замку. Язловец, Тернопольская область. Замок начала XV века. Стены верхнего замка и дорога к дворцу нижнего замка. |
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
Язловець. Костел Успіння Діви Марії. Вид зсередини (від вівтаря).
Язловец. Костел Успения Девы Марии. Вид изнутри (от алтаря). |
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
Язловець. Костел Успіння Діви Марії. Фрески над вівтарем.
Язловец. Костел Успения Девы Марии. Фрески над алтарем. |
|||||
Язловець. Костел Успіння Діви Марії, вівтар.
Язловец. Костел Успения Девы Марии, алтарь. |
|||||
|
|||||
|
|||||
Язловець. На першому плані - костел Успіння Діви Марії, на другому плані - замок початку XV століття.
Язловец. На первом плане - костел Успиння Девы Марии, на втором плане - замок начала XV века. |
|||||
Далі за нашим маршрутом був старовинний Кременець.
Розповідь про це цікаве місто - окремою сторінкою.
Далее по нашему маршруту был старинный Кременец. Рассказ об этом интересном городе - отдельной страницей. |
|||||
Першоджерела:
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати»; Т.Лагунова, Ю.Кашуба; Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків-2007.
# Путівник «Вся Україна»; Андрій Івченко; ДНВП «Картографія»; Київ-2006. # Путівник «Замки, палаци, фортеці»; ТОВ «Наш Світ»; Тернопіль-2005. # Путівник «Замки і палаци Тернопілля»; ТОВ «Наш Світ»; Тернопіль. # Інформаційні таблиці відповідних об’єктів. # Вікіпедія. # Сайт «Замки та храми України». |
|||||
Інші сторінки маршруту "Карпати, червень 2008 року":
|
|||||
Усі права застережено. © 2003-2011 Сергій Клименко |
|
|
|
|