Гусятин - селище міського типу (близько 7,1 тис. мешканців), центр Гусятинського району
Тернопільської області,
розташоване на мальовничому правому березі річки Збруч.
Перша згадка про нього належить до 1159 року.
Королівським містом він пробув недовго - до 1539 року.
1559 року Гусятин (що називався також Усятин і Всятин) одержав Магдебурзьке право і статус міста. З 1574 року місто доволі часто змінювало господарів - представників польських родів Калиновських, Забільських, Голуховських, Потоцьких. 1594 року, помстившись за смерть батька, своє рідне місто розграбував і спалив Северин Наливайко із загоном повсталих козаків. Деякий час (1672-1683 роки) Гусятин перебував під владою Османської імперії. 1793 року місто, що було розташоване на обох берегах Збруча, поділили (по річці) на два різних Гусятини. Західна (правобережна) частина, розташована на кілометровому виступі, з трьох сторін оточеному річкою, де був центр Гусятина з усіма архітектурними пам'ятками, дісталася Австрійської імперії. Східна (лівобережна) частина, що підковоподібно огинає старе місто, відійшла до Російської імперії. Такий поділ зберігся й донині з тією лише різницею, що тепер Гусятини - селище та село в двох сусідніх областях України. Гусятин - посёлок городского типа (около 7,1 тыс. жителей), центр Гусятинского района Тернопольской области, расположенный на живописном правом берегу реки Збруч. Первое упоминание о нём относится к 1159 году. Королевским городом он пробыл недолго - до 1539 года. В 1559 году Гусятин (который назывался также Усятин и Всятин) получил Магдебургское право и статус города. С 1574 года город достаточно часто менял хозяев - представителей польских родов Калиновских, Забильских, Голуховских, Потоцких. В 1594 году, отомстив за смерть отца, свой родной город разграбил и сжег Северин Наливайко с отрядом восставших казаков. Некоторое время (1672-1683 годы) Гусятин находился под властью Османской империи. В 1793 году город, который был расположен на обоих берегах Збруча, разделили (по реке) на два разных Гусятина. Западная (правобережная) часть, расположенная на километровом выступе, с трёх сторон окруженном рекой, где был центр Гусятина со всеми архитектурными памятниками, досталась Австрийской империи. Восточная (левобережная) часть, которая подковообразно огибает старый город, отошла к Российской империи. Такое деление сохранилось и доныне с той лишь разницей, что теперь Гусятины - посёлок и село в двух соседних областях Украины. |
|||||
|
|||||
|
|||||
1848 року на північ від Гусятина, у пересохлій частині річища Збруча, було викопано унікальну язичеську статую,
що спочатку одержала назву «Антихрист зі Збруча», а згодом - «Збручанський ідол» (чи «Збручанський Світовид»).
Її було створено в IX-X століттях з рифових вапняків, що складають Товтрові пасма Тернопільщини.
Вже багато років «Збручанський ідол» є прикрасою експозиції Краківського археологічного музею в Польщі.
В 1848 году к северу от Гусятина, в пересохшей части русла Збруча, была выкопана уникальная языческая статуя, которая сначала получила название «Антихрист из Збруча», а впоследствии - «Збручский идол» (или «Збручский Световид»). Она была создана в IX-X веках из рифовых известняков, которые составляют Товтровые гряды Тернопольщины. Уже много лет «Збручский идол» является украшением экспозиции Краковского археологического музея в Польше. |
|||||
|
|||||
Усі стародавні культові споруди Гусятина було побудовано в період, коли містом володіли Калиновські.
І всі вони, хоч і належать до різних релігійних конфесій, - оборонного типу.
У Онуфріївській церкві переплелися елементи подільської та молдавської архітектури.
Синагога, що побудована в XVI-XVII століттях на високій терасі над Збручем, -
надзвичайно ефектна ренесансна будівля зі специфічними мавританськими рисами та елементами готики.
У радянські часи її було перетворено на краєзнавчий музей.
Поблизу центральної площі та ратуші (перша половина XVII століття)
розташовані костел і келії монастиря бернардинів, побудовані в 1610 році.
Все древние культовые сооружения Гусятина были построены в период, когда городом владели Калиновские. И все они, хотя и принадлежат к разным религиозным конфессиям, - оборонного типа. В Онуфриевской церкви переплелись элементы подольской и молдавской архитектуры. Синагога, построенная в XVI-XVII веках на высокой террасе над Збручем, - чрезвычайно эффектное ренессансное здание со специфическими мавританскими чертами и элементами готики. В советские времена она была превращена в краеведческий музей. Вблизи центральной площади и ратуши (первая половина XVII века) расположены костёл и кельи монастыря бернардинцев, построенные в 1610 году. |
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
Церква святого Онуфрія (Онуфріївська церква) - мурована пам'ятка архітектури національного значення
II-ї половини XVI століття - XVII століття.
Належить до триконхового типу церков (тобто з трьома півкуполами для перекриття півциліндричних частин будівлі).
Під час турецької окупації Подільського воєводства (1672-1699 роки) була перероблена на мечеть, до церкви було прибудовано мінарет, який не зберігся. Після вигнання турків - знову християнський храм. Довкола церкви збереглися оборонні мури. Церковь святого Онуфрия (Онуфрииевская церковь) - каменный памятник архитектуры национального значения II-й половины XVI века - XVII век. Относится к триконховому типу церквей (то есть с тремя полукуполами для перекрытия цилиндрических частей здания). Во время турецкой оккупации Подольского воеводства (1672-1699 годы) была переделана в мечеть, к церкви был пристроен минарет, который не сохранился. После изгнания турков - снова христианский храм. Вокруг церкви сохранились оборонные стены. |
|||||
|
|||||
Гусятинська синагога - мурована синагога оборонного типу, перша згадка про яку датується 1431 роком.
Збудована у мавритано-готичному стилі.
Під час Другої світової війни синагога зазнала значних пошкоджень: практично вщент були зруйновані західна та північна прибудови,
повністю обвалились склепіння споруди, будівля позбулась західного муру, сильно постраждав інтер'єр.
У 1950-х роках було проведено масштабні консерваційно-реставраційні роботи,
результатом яких стало відновлення західного фасаду, інтер'єру і склепінь споруди.
Також було відтворено західну і північну прибудови у вигляді 1-ярусних споруд з терасами.
У відновленому приміщенні синагоги розмістили краєзнавчий музей.
Помилки реставрації згодом призвели до руйнації будівлі.
Музей з будівлі синагоги було виселено, а саме приміщення зачинено.
Серед збережених архітектурних елементів слід відзначити різьблені п'яти склепіння,
ліпну едикулу в східному мурі синагоги, акантовий пояс (єдиний такого роду, що існує зараз).
Попри проведені реставраційні роботи, нині споруда перебуває у покинутому стані.
Гусятинская синагога - каменная синагога оборонного типа, первое упоминание о которой датируется 1431 годом. Построена в мавритано-готичном стиле. Во время Второй мировой войны синагога испытала значительные повреждения: практически вдребезги были разрушены западная и северная пристройки, полностью обвалились своды сооружения, здание лишилось западной стены, сильно пострадал интерьер. В 1950-х годах были проведены масштабные консервацинно-реставрационные работы, результатом которых стало восстановление западного фасада, интерьера и сводов сооружения. Также были восстановлены западная и северная пристройки в виде 1-ярусных сооружений с террасами. В восстановленном помещении синагоги разместили краеведческий музей. Ошибки реставрации впоследствии привели к разрушению здания. Музей из здания синагоги был выселен, а само помещение закрыто. Среди сохранённых архитектурных элементов следует отметить резные пяты сводов, лепную эдикулу в восточной стене синагоги, акантовый пояс (единственный такого рода, существующий сейчас). Невзирая на проведенные реставрационные работы, ныне сооружение находится в заброшенном состоянии. |
|||||
Першоджерела:
# Путівник «Вся Україна»; Андрій Івченко; ДНВП «Картографія»; Київ-2006.
# Вікіпедія. |
|||||
Усі права застережено. © 2003-2016 Сергій Клименко |
|
|
|
|