Мінськ - столиця Білорусі. Населення - близько 1,8 млн.
Місто розташоване на річці Свіслоч при впаданні в неї річки Неміга.
Мінськ є політичним, економічним, соціальним, культурним і науковим центром Білорусі.
Перебуваючи на перетині стратегічних шляхів із заходу на схід і з Півночі на Південь, з
Москви до Варшави та з
Києва до Вільнюса, Мінськ є крупним транспортним вузлом.
Достеменно дата заснування Мінську невідома. Перша літописна згадка про місто зустрічається у Повісті врем'яних літ (Іпатіївський /Іпатський/ список) під 1067 роком: місто згадується у зв'язку з битвою на Немізі під назвами Мѣньск, Мѣнескь (у складі Полоцького князівства). На початку XIV століття мінські землі потрапили до складу Великого Князівства Литовського. 1413 року місто стало центром найбільшого воєводства. Відтоді розпочався розквіт Мінська. 14 березня 1499 року Мінськ одержав Магдебурзьке право. Містом керував магістрат на чолі з войтом. Війта призначав Великий князь. 3 липня 1655 року Мінськ захопили та спустошили війська Московського царства.
В результаті Другого поділу Речі Посполитої 1793 року Мінськ опинився в складі Російської імперії та став адміністративним центром Мінської губернії. 14 травня 1795 року російська влада скасувала Магдебурзьке право для Мінську. До середини XIX століття царська влада тут активно "закручувала гайки". Певний час територія Мінська взагалі мала статус військової. 1839 року було заборонено уніатську церкву, закрито університет, скасовано численні польсько-білоруські назви установ. Цим же указом 1839-го було фактично заборонено білоруську мову та наказано спалити всі примірники Біблії білоруською мовою. За роки Другої світової війни, у тому числі силами радянської та німецької авіацій, було знищено майже всі будівлі Мінська. Майже все, що ми бачимо зараз, є або повоєнною забудовою, або реконструкцією.
Минск - столица Беларуси. Население - около 1,8 млн. Город расположен на реке Свислоч при впадении в нее речки Немига. Минск является политическим, экономическим, социальным, культурным и научным центром Беларуси. Находясь на пересечении стратегических путей с запада на восток и с Севера на Юг, с Москвы на Варшаву и с Киева на Вильнюс, Минск является крупным транспортным узлом.
Точная дата основания Минска неизвестна. Первое летописное упоминание о городе встречается в Повести временных лет (Ипатьевский список) под 1067 годом: город упоминается в связи с битвой на Немигме под названиями Мѣньск, Мѣнескь (в составе Полоцкого княжества). В начале XIV века минские земли попали в состав Великого Княжества Литовского. В 1413 году город стал центром самого большого воеводства. С тех пор начался расцвет Минска. 14 марта 1499 года Минск получил Магдебургское право. Городом управлял магистрат во главе с войтом. Войта назначал Великий князь. 3 июля 1655 года Минск захватили и опустошили войска Московского царства.
В результате Второго раздела Речи Посполитой в 1793 году Минск оказался в составе Российской империи и стал административным центром Минской губернии. 14 мая 1795 года российская власть упразднила Магдебургское право для Минска. К середине XIX века царская власть здесь активно "закручивала гайки". Определенное время территория Минска вообще имела статус военной. В 1839 году была запрещена униатская церковь, закрыт университет, отменены многочисленные польско-белорусские названия учреждений. Этим же указом 1839-го был фактически запрещен белорусский язык и приказано сжечь все экземпляры Библии на белорусском языке. За годы Второй мировой войны, в том числе силами советской и немецкой авиаций, были уничтожены почти все здания Минска. Почти все, что мы видим ныне, является или послевоенной застройкой, или реконструкцией.
Minsk is the capital and largest city in Belarus, situated on the Svislach and Niamiha rivers. It has a population about 1,8 millions inhabitants.
The earliest references to Minsk date to the 11th century (1067), when it was a provincial city within the principality of Polotsk. In 1242, Minsk became a part of the Grand Duchy of Lithuania, and it received its town privileges in 1499. From 1569, it was a capital of the Minsk Voivodship in the Polish-Lithuanian Commonwealth. It was annexed by Russia in 1793, as a consequence of the Second Partition of Poland. From 1919-1991, Minsk was the capital of the Byelorussian Soviet Socialist Republic.
Throughout the 1990s, after the fall of Communism, the city continued to change. As the capital of a newly independent country, Minsk quickly acquired the attributes of a major city.
Достеменно дата заснування Мінську невідома. Перша літописна згадка про місто зустрічається у Повісті врем'яних літ (Іпатіївський /Іпатський/ список) під 1067 роком: місто згадується у зв'язку з битвою на Немізі під назвами Мѣньск, Мѣнескь (у складі Полоцького князівства). На початку XIV століття мінські землі потрапили до складу Великого Князівства Литовського. 1413 року місто стало центром найбільшого воєводства. Відтоді розпочався розквіт Мінська. 14 березня 1499 року Мінськ одержав Магдебурзьке право. Містом керував магістрат на чолі з войтом. Війта призначав Великий князь. 3 липня 1655 року Мінськ захопили та спустошили війська Московського царства.
В результаті Другого поділу Речі Посполитої 1793 року Мінськ опинився в складі Російської імперії та став адміністративним центром Мінської губернії. 14 травня 1795 року російська влада скасувала Магдебурзьке право для Мінську. До середини XIX століття царська влада тут активно "закручувала гайки". Певний час територія Мінська взагалі мала статус військової. 1839 року було заборонено уніатську церкву, закрито університет, скасовано численні польсько-білоруські назви установ. Цим же указом 1839-го було фактично заборонено білоруську мову та наказано спалити всі примірники Біблії білоруською мовою. За роки Другої світової війни, у тому числі силами радянської та німецької авіацій, було знищено майже всі будівлі Мінська. Майже все, що ми бачимо зараз, є або повоєнною забудовою, або реконструкцією.
Минск - столица Беларуси. Население - около 1,8 млн. Город расположен на реке Свислоч при впадении в нее речки Немига. Минск является политическим, экономическим, социальным, культурным и научным центром Беларуси. Находясь на пересечении стратегических путей с запада на восток и с Севера на Юг, с Москвы на Варшаву и с Киева на Вильнюс, Минск является крупным транспортным узлом.
Точная дата основания Минска неизвестна. Первое летописное упоминание о городе встречается в Повести временных лет (Ипатьевский список) под 1067 годом: город упоминается в связи с битвой на Немигме под названиями Мѣньск, Мѣнескь (в составе Полоцкого княжества). В начале XIV века минские земли попали в состав Великого Княжества Литовского. В 1413 году город стал центром самого большого воеводства. С тех пор начался расцвет Минска. 14 марта 1499 года Минск получил Магдебургское право. Городом управлял магистрат во главе с войтом. Войта назначал Великий князь. 3 июля 1655 года Минск захватили и опустошили войска Московского царства.
В результате Второго раздела Речи Посполитой в 1793 году Минск оказался в составе Российской империи и стал административным центром Минской губернии. 14 мая 1795 года российская власть упразднила Магдебургское право для Минска. К середине XIX века царская власть здесь активно "закручивала гайки". Определенное время территория Минска вообще имела статус военной. В 1839 году была запрещена униатская церковь, закрыт университет, отменены многочисленные польско-белорусские названия учреждений. Этим же указом 1839-го был фактически запрещен белорусский язык и приказано сжечь все экземпляры Библии на белорусском языке. За годы Второй мировой войны, в том числе силами советской и немецкой авиаций, были уничтожены почти все здания Минска. Почти все, что мы видим ныне, является или послевоенной застройкой, или реконструкцией.
Minsk is the capital and largest city in Belarus, situated on the Svislach and Niamiha rivers. It has a population about 1,8 millions inhabitants.
The earliest references to Minsk date to the 11th century (1067), when it was a provincial city within the principality of Polotsk. In 1242, Minsk became a part of the Grand Duchy of Lithuania, and it received its town privileges in 1499. From 1569, it was a capital of the Minsk Voivodship in the Polish-Lithuanian Commonwealth. It was annexed by Russia in 1793, as a consequence of the Second Partition of Poland. From 1919-1991, Minsk was the capital of the Byelorussian Soviet Socialist Republic.
Throughout the 1990s, after the fall of Communism, the city continued to change. As the capital of a newly independent country, Minsk quickly acquired the attributes of a major city.
Центральний Будинок офіцерів Збройних Сил Республіки Білорусь (вул. Червоноармійська, 3).
Архітектурний стиль Сталінський ампір, автор проекту Йосип Григорович Лангбард. Будівлю (раніше «Окружний Будинок офіцерів», «Будинок Червоної Армії») було споруджено в 1934-1939 роках на місці Покровської (Хрестової) церкви й Архієрейського подвір'я (першої половини XIX століття), стіни яких було використано як елементи нової будівлі. У правому крилі будівлі розмістився Драматичний театр білоруської армії.
Перед будівлею - танк Т-34 на п'єдесталі з написом (російською мовою): «Доблесним воїнам 4-ої гвардійської Мінської червонопрапорної ордена Суворова II-го ступеня танкової бригади 2-го гвардійського Тацинського червонопрапорного ордена Суворова II-го ступеня танкового корпусу, що вступили першими до м. Мінськ 3 липня 1944 року при звільненні його від німецько-фашистських загарбників».
Центральный Дом офицеров Вооруженных Сил Республики Беларусь (ул. Красноармейская, 3).
Архитектурный стиль Сталинский ампир, автор проекта Иосиф Григорьевич Лангбард. Здание (ранее «Окружной Дом офицеров», «Дом Красной Армии») построено в 1934-1939 годах на месте Покровской (Крестовой) церкви и Архиерейского подворья (первой половины XIX века), стены которых были использованы в качестве элементов нового здания. В правом крыле здания разместился Драматический театр белорусской армии.
Перед зданием - танк Т-34 на пьедестале с надписью: «Доблестным воинам 4-й гвардейской Минской краснознамённой ордена Суворова II-й степени танковой бригады 2-го гвардейского Тацинского краснознамённого ордена Суворова II-й степени танкового корпуса, вступившим первыми в г. Минск 3 июля 1944 года при освобождении его от немецко-фашистских захватчиков».
Архітектурний стиль Сталінський ампір, автор проекту Йосип Григорович Лангбард. Будівлю (раніше «Окружний Будинок офіцерів», «Будинок Червоної Армії») було споруджено в 1934-1939 роках на місці Покровської (Хрестової) церкви й Архієрейського подвір'я (першої половини XIX століття), стіни яких було використано як елементи нової будівлі. У правому крилі будівлі розмістився Драматичний театр білоруської армії.
Перед будівлею - танк Т-34 на п'єдесталі з написом (російською мовою): «Доблесним воїнам 4-ої гвардійської Мінської червонопрапорної ордена Суворова II-го ступеня танкової бригади 2-го гвардійського Тацинського червонопрапорного ордена Суворова II-го ступеня танкового корпусу, що вступили першими до м. Мінськ 3 липня 1944 року при звільненні його від німецько-фашистських загарбників».
Центральный Дом офицеров Вооруженных Сил Республики Беларусь (ул. Красноармейская, 3).
Архитектурный стиль Сталинский ампир, автор проекта Иосиф Григорьевич Лангбард. Здание (ранее «Окружной Дом офицеров», «Дом Красной Армии») построено в 1934-1939 годах на месте Покровской (Крестовой) церкви и Архиерейского подворья (первой половины XIX века), стены которых были использованы в качестве элементов нового здания. В правом крыле здания разместился Драматический театр белорусской армии.
Перед зданием - танк Т-34 на пьедестале с надписью: «Доблестным воинам 4-й гвардейской Минской краснознамённой ордена Суворова II-й степени танковой бригады 2-го гвардейского Тацинского краснознамённого ордена Суворова II-й степени танкового корпуса, вступившим первыми в г. Минск 3 июля 1944 года при освобождении его от немецко-фашистских захватчиков».
Палац Республіки (Жовтнева площа).
Будівництво цієї будівлі почалося 1985 року, проте розпад СРСР і погіршення економічної ситуації привели до фактичного заморожування будівництва в 1990-х роках. Офіційне відкриття Палацу Республіки відбулося 31 грудня 2001 року.
Дворец Республики (Октябрьская площадь).
Строительство этого здания началось в 1985 году, однако распад СССР и ухудшение экономической ситуации привели к фактическому замораживанию строительства в 1990-х годах. Официальное открытие Дворца Республики состоялось 31 декабря 2001 года.
Будівництво цієї будівлі почалося 1985 року, проте розпад СРСР і погіршення економічної ситуації привели до фактичного заморожування будівництва в 1990-х роках. Офіційне відкриття Палацу Республіки відбулося 31 грудня 2001 року.
Дворец Республики (Октябрьская площадь).
Строительство этого здания началось в 1985 году, однако распад СССР и ухудшение экономической ситуации привели к фактическому замораживанию строительства в 1990-х годах. Официальное открытие Дворца Республики состоялось 31 декабря 2001 года.
Республіканський палац культури профспілок (пр-т Незалежності, 25).
Будівлю споруджено 1956 року. Архітектор: В. Ершов. Скульптори: В. Попів, А. Глебов, С. Селіханов.
Республиканский дворец культуры профсоюзов (пр-т Независимости, 25).
Здание построено в 1956 году. Архитектор: В. Ершов. Скульпторы: В. Попов, А. Глебов, С. Селиханов.
Будівлю споруджено 1956 року. Архітектор: В. Ершов. Скульптори: В. Попів, А. Глебов, С. Селіханов.
Республиканский дворец культуры профсоюзов (пр-т Независимости, 25).
Здание построено в 1956 году. Архитектор: В. Ершов. Скульпторы: В. Попов, А. Глебов, С. Селиханов.
Білоруський державний цирк (пр-т Незалежності, 32).
Будівництво нового стаціонарного зимового цирку на 1667 місць за проектом архітектора Володимира Олексійовича Жукова почалося в жовтні 1954 року. Цирк було відкрито 11 лютого 1959 року. Будівля є історико-культурною пам'яткою республіканського значення. Цікавий об'єм будівлі - ротонда, що завершена куполом; головний фасад прикрашено багатоколонним портиком корінфського ордера. На той момент це був найбільший і найкрасивіший цирк в колишньому СРСР. Пізніше на території СРСР за цим проектом побудували ще кілька аналогічних споруд (зокрема в Києві). З вересня 2008 року по 3 грудня 2010 року Білоруський державний цирк перебував на реконструкції.
Белорусский государственный цирк (пр-т Независимости, 32).
Строительство нового стационарного зимнего цирка на 1667 мест по проекту архитектора Владимира Алексеевича Жукова началось в октябре 1954 года. Открыт цирк был 11 февраля 1959 года. Здание представляет историко-культурную ценность республиканского значения. Интересный объем здания - ротонда, завершенная куполом; главный фасад украшен многоколонным портиком коринфского ордера. На тот момент это был самый большой и красивый цирк в бывшем СССР. Позже на территории СССР по этому проекту построили еще несколько аналогичных сооружений (в том числе в Киеве). C сентября 2008 года по 3 декабря 2010 года Белорусский государственный цирк находился на реконструкции.
Будівництво нового стаціонарного зимового цирку на 1667 місць за проектом архітектора Володимира Олексійовича Жукова почалося в жовтні 1954 року. Цирк було відкрито 11 лютого 1959 року. Будівля є історико-культурною пам'яткою республіканського значення. Цікавий об'єм будівлі - ротонда, що завершена куполом; головний фасад прикрашено багатоколонним портиком корінфського ордера. На той момент це був найбільший і найкрасивіший цирк в колишньому СРСР. Пізніше на території СРСР за цим проектом побудували ще кілька аналогічних споруд (зокрема в Києві). З вересня 2008 року по 3 грудня 2010 року Білоруський державний цирк перебував на реконструкції.
Белорусский государственный цирк (пр-т Независимости, 32).
Строительство нового стационарного зимнего цирка на 1667 мест по проекту архитектора Владимира Алексеевича Жукова началось в октябре 1954 года. Открыт цирк был 11 февраля 1959 года. Здание представляет историко-культурную ценность республиканского значения. Интересный объем здания - ротонда, завершенная куполом; главный фасад украшен многоколонным портиком коринфского ордера. На тот момент это был самый большой и красивый цирк в бывшем СССР. Позже на территории СССР по этому проекту построили еще несколько аналогичных сооружений (в том числе в Киеве). C сентября 2008 года по 3 декабря 2010 года Белорусский государственный цирк находился на реконструкции.
|
Річка Свіслочь і Центральний дитячий парк ім. Горького (вид з правого берега).
Речка Свислочь и Центральный детский парк им. Горького (вид с правого берега). |
|
У парку ім. Горького
В парке им. Горького. In the park named after M. Gorky. |
|
|
|
У парку ім. Горького
В парке им. Горького. In the park named after M. Gorky. |
|
|
У парку ім. Горького.
Пам'ятники Костянтину Едуардовичеві Ціолковському та Максиму Горькому (Олексію Максимовичеві Пєшкову). В паке им. Горького. Памятники Константину Эдуардовичу Циолковскому и Максиму Горькому (Алексею Максимовичу Пешкову). In the park named after M. Gorky. |
Монумент Перемоги (площа Перемоги, на перетині пр-ту Незалежності та вул. Захарова).
Цей тридцятивосьмиметровий гранітний обеліск, увінчаний триметровим зображенням ордена Перемоги, було споруджено 1954 року на честь воїнів Радянської армії та партизан Білорусії, що загинули в боях за звільнення Білорусії. Скульптори: З. Азгур, А. О. Бембель, С. Селіханов. Архітектори: В. А. Король, Г. Загорський. Біля підніжжя пам'ятника горить Вічний Вогонь.
Звання «міста-героя» було присвоєно Мінську 1974 року на ознаменування заслуг його жителів в боротьбі з фашизмом в ході Другої світової війни.
Монумент Победы (площадь Победы, на пересечении пр-та Независимости и ул. Захарова).
Этот тридцативосьмиметровый гранитный обелиск, увенчанный трехметровым изображением ордена Победы, был сооружен в 1954 году в честь воинов Советской армии и партизан Белоруссии, погибших в боях за освобождение Белоруссии. Скульпторы: З. Азгур, А. О. Бембель, С. Селиханов. Архитекторы: В. А. Король, Г. Загорский. У подножия памятника горит Вечный Огонь.
Звание «города-героя» было присвоено Минску в 1974 году в ознаменование заслуг его жителей в борьбе с фашизмом в ходе Второй мировой войны.
Цей тридцятивосьмиметровий гранітний обеліск, увінчаний триметровим зображенням ордена Перемоги, було споруджено 1954 року на честь воїнів Радянської армії та партизан Білорусії, що загинули в боях за звільнення Білорусії. Скульптори: З. Азгур, А. О. Бембель, С. Селіханов. Архітектори: В. А. Король, Г. Загорський. Біля підніжжя пам'ятника горить Вічний Вогонь.
Звання «міста-героя» було присвоєно Мінську 1974 року на ознаменування заслуг його жителів в боротьбі з фашизмом в ході Другої світової війни.
Монумент Победы (площадь Победы, на пересечении пр-та Независимости и ул. Захарова).
Этот тридцативосьмиметровый гранитный обелиск, увенчанный трехметровым изображением ордена Победы, был сооружен в 1954 году в честь воинов Советской армии и партизан Белоруссии, погибших в боях за освобождение Белоруссии. Скульпторы: З. Азгур, А. О. Бембель, С. Селиханов. Архитекторы: В. А. Король, Г. Загорский. У подножия памятника горит Вечный Огонь.
Звание «города-героя» было присвоено Минску в 1974 году в ознаменование заслуг его жителей в борьбе с фашизмом в ходе Второй мировой войны.
|
Річка Свіслочь і парк ім. Янки Купали (вид з моста на проспекті Незалежності).
Речка Свислочь и парк им. Янки Купалы (вид с моста на проспекте Независимости). |
Пам'ятник Янці Купалі (головний вхід до парку ім. Янки Купали).
Цей пам'ятник було встановлено 1972 року.
Скульптори: А. Анікейчик, Л. Гумілевський, А. Заспицький.
Архітектори: Ю. Градов, Л. Левін.
Янка Купала /Іван Домінікович Луцевич/ (1882-1942) - видатний білоруський поет, драматург, публіцист. Класик білоруської літератури.
Парк Янки Купали - парк культури та відпочинку в центрі Мінська неподалік від Площі Перемоги. Розташований біля перетину вулиць Янки Купали та проспекту Незалежності, на правому березі річки Свіслоч. Парк засновано 1950 року, переплановано в 1970-х роках.
Памятник Янке Купале (главный вход в парк им. Янки Купалы). Этот памятник был установлен в 1972 году. Скульпторы: А. Аникейчик, Л. Гумилевский, А. Заспицкий. Архитекторы: Ю. Градов, Л. Левин.
Янка Купала /Иван Доминикович Луцевич/ (1882-1942) - выдающийся белорусский поэт, драматург, публицист. Классик белорусской литературы.
Парк Янки Купалы - парк культуры и отдыха в центре Минска недалеко от Площади Победы. Расположен возле пересечений улиц Янки Купалы и проспекта Независимости, на правом берегу Свислочи. Основан в 1950 году, перепланирован в 1970-х годах.
Янка Купала /Іван Домінікович Луцевич/ (1882-1942) - видатний білоруський поет, драматург, публіцист. Класик білоруської літератури.
Парк Янки Купали - парк культури та відпочинку в центрі Мінська неподалік від Площі Перемоги. Розташований біля перетину вулиць Янки Купали та проспекту Незалежності, на правому березі річки Свіслоч. Парк засновано 1950 року, переплановано в 1970-х роках.
Памятник Янке Купале (главный вход в парк им. Янки Купалы). Этот памятник был установлен в 1972 году. Скульпторы: А. Аникейчик, Л. Гумилевский, А. Заспицкий. Архитекторы: Ю. Градов, Л. Левин.
Янка Купала /Иван Доминикович Луцевич/ (1882-1942) - выдающийся белорусский поэт, драматург, публицист. Классик белорусской литературы.
Парк Янки Купалы - парк культуры и отдыха в центре Минска недалеко от Площади Победы. Расположен возле пересечений улиц Янки Купалы и проспекта Независимости, на правом берегу Свислочи. Основан в 1950 году, перепланирован в 1970-х годах.
Державний літературний музей Янки Купали було побудовано на території парка ім. Янки Купали в 1959 році.
Будівлю споруджено на місці, де раніше був будинок, в якому жив поет в 1927-1941 роках. Сам будинок згорів на п'ятий день Великої Вітчизняної війни, а багато рукописів і архів Янки Купали загинули. Сьогодні в музеї - більше 36 тисяч експонатів (це рукописи поета, прижиттєві видання, книги з автографами, фотознімки, документи, предмети культури та побуту, пов'язані з життям і діяльністю поета).
Государственный литературный музей Янки Купалы был построен на территории парка им. Янки Купалы в 1959 году.
Здание построено на месте, где раньше был дом, в котором жил поэт в 1927-1941 годах. Сам дом сгорел на пятый день Великой Отечественной войны, а многие рукописи и архив Янки Купалы погибли. Сегодня в музее - более 36 тысяч экспонатов (это рукописи поэта, прижизненные издания, книги с автографами, фотоснимки, документы, предметы культуры и быта, связанные с жизнью и деятельностью поэта).
Minsk. Yanka Kupala State Literary Museum.
Будівлю споруджено на місці, де раніше був будинок, в якому жив поет в 1927-1941 роках. Сам будинок згорів на п'ятий день Великої Вітчизняної війни, а багато рукописів і архів Янки Купали загинули. Сьогодні в музеї - більше 36 тисяч експонатів (це рукописи поета, прижиттєві видання, книги з автографами, фотознімки, документи, предмети культури та побуту, пов'язані з життям і діяльністю поета).
Государственный литературный музей Янки Купалы был построен на территории парка им. Янки Купалы в 1959 году.
Здание построено на месте, где раньше был дом, в котором жил поэт в 1927-1941 годах. Сам дом сгорел на пятый день Великой Отечественной войны, а многие рукописи и архив Янки Купалы погибли. Сегодня в музее - более 36 тысяч экспонатов (это рукописи поэта, прижизненные издания, книги с автографами, фотоснимки, документы, предметы культуры и быта, связанные с жизнью и деятельностью поэта).
Minsk. Yanka Kupala State Literary Museum.
|
|
Фонтан «Вінок» свого нинішнього вигляду набув під час перепланування парка ім. Янки Купали в 1970-х.
Скульптурна композиція відтворює один з моментів стародавнього народного свята - «Купайла», пускання вінків у воду.
Зверніть увагу на веселку в струменях фонтану на знімку праворуч. Фонтан «Вянок» свой нынешний вид приобрел во время перепланировки парка им. Янки Купалы в 1970-х. Скульптурная композиция отображает один из моментов древнего народного праздника - «Купалье», пускание венков в воду. Обратите внимание на радугу в струях фонтана на правом снимке. |
Проспект Незалежності - основна магістраль Мінська, що перетинає місто від центру на північний схід.
Довжина проспекту - близько 15 км.
Було прокладено ще в середині XVI століття як ділянку Московсько-Віденського поштового тракту.
Переплановано при першому цивільному губернаторові Мінська та Мінської губернії З. Я. Корнєєві та названо на його честь Захарієвською.
Пізніше перейменовано на Радянську.
Під час Великої Вітчизняної війни Мінськ було майже повністю зруйновано.
Під час подальшої докорінної реконструкції до 1952 року було спроектовано проспект Сталіна, що йшов ширшою та прямішою трасою.
Пізніше його було перейменовано на Ленінський проспект.
1991 року після розпаду Радянського Союзу проспект було перейменовано на проспект Франциска Скорини, а 2005 року - на проспект Незалежності.
Проспект Независимости - основная магистраль Минска, пересекающая город от центра на северо-восток. Длина проспекта - около 15 км. Была проложена ещё в середине XVI века как участок Московско-Венского почтового тракта. Перепланирована при первом гражданском губернаторе Минска и Минской губернии З. Я. Корнееве и названа в его честь Захарьевской. Позже переименована в Советскую. Во время Великой Отечественной войны Минск был практически полностью разрушен. При последующей коренной реконструкции к 1952 году был спроектирован проспект Сталина, который проходил по более широкой и спрямлённой трассе. Позже он был переименован в Ленинский проспект. В 1991 году после распада Советского Союза проспект был переименован в проспект Франциска Скорины, а в 2005 году - в проспект Независимости.
Minsk. Independence Avenue.
Проспект Независимости - основная магистраль Минска, пересекающая город от центра на северо-восток. Длина проспекта - около 15 км. Была проложена ещё в середине XVI века как участок Московско-Венского почтового тракта. Перепланирована при первом гражданском губернаторе Минска и Минской губернии З. Я. Корнееве и названа в его честь Захарьевской. Позже переименована в Советскую. Во время Великой Отечественной войны Минск был практически полностью разрушен. При последующей коренной реконструкции к 1952 году был спроектирован проспект Сталина, который проходил по более широкой и спрямлённой трассе. Позже он был переименован в Ленинский проспект. В 1991 году после распада Советского Союза проспект был переименован в проспект Франциска Скорины, а в 2005 году - в проспект Независимости.
Minsk. Independence Avenue.
|
Частина вулиці Інтернаціональна
(з тильного боку Палацу Республіки):
№31 - «Будинок бібліотеки» (кінець XVIII століття);
№33 - «Будинок Ваньковича» (приблизно 1780-і роки). Часть улицы Интернациональная (с тыльной стороны Дворца Республики):
№31 - «Дом библиотеки» (конец XVIII века);
№33 - «Дом Ваньковича» (примерно 1780-е годы). Minsk. Internacionalnaja str. |
Частина вулиці Інтернаціональна (№№23-29) з тильного боку Палацу Республіки.
Часть улицы Интернациональная (№№23-29) с тыльной стороны Дворца Республики.
Minsk. Internacionalnaja str.
Часть улицы Интернациональная (№№23-29) с тыльной стороны Дворца Республики.
Minsk. Internacionalnaja str.
|
|
|
Міська ратуша (пл. Свободи, 2а).
Городская ратуша (пл. Свободы, 2а). Minsk. Town Hall. |
Міська ратуша відома з 1499 року після отримання Менськом самоврядування відповідно до Магдебурзького права.
Спочатку ратуша була дерев'яною. Муровану будівлю спорудили на початку XVII сторіччя. Перебудовано її було наприкінці XVIII сторіччя архітектором Федором Крамером. Будівлю ратуші розібрали в 1852 році. Відбудовано заново в 2003 році.
Городская ратуша известна с 1499 года после получения Менском самоуправления в соответствии с Магдебургским правом.
Первоначально ратуша была деревянной. Здание из камня построили в начале XVII века. Перестроено оно было в конце XVIII века архитектором Федором Крамером. Здание ратуши разобрали в 1852 году. Отстроено заново в 2003 году.
Minsk Town Hall knows since 1499, when under the Magdeburg Right the town of Mensk was granted the free town rights.
Made of stone at the beginning of the 17th century. Rebuilt at the end of the 18th century by architect Fyodor Kramer. Pulled down in 1851. Reconstructed in 2003.
Спочатку ратуша була дерев'яною. Муровану будівлю спорудили на початку XVII сторіччя. Перебудовано її було наприкінці XVIII сторіччя архітектором Федором Крамером. Будівлю ратуші розібрали в 1852 році. Відбудовано заново в 2003 році.
Городская ратуша известна с 1499 года после получения Менском самоуправления в соответствии с Магдебургским правом.
Первоначально ратуша была деревянной. Здание из камня построили в начале XVII века. Перестроено оно было в конце XVIII века архитектором Федором Крамером. Здание ратуши разобрали в 1852 году. Отстроено заново в 2003 году.
Minsk Town Hall knows since 1499, when under the Magdeburg Right the town of Mensk was granted the free town rights.
Made of stone at the beginning of the 17th century. Rebuilt at the end of the 18th century by architect Fyodor Kramer. Pulled down in 1851. Reconstructed in 2003.
|
|
|
Скульптурна композиція «Коляска для губернатора».
Було встановлено біля будівлі Мінської ратуші в 2007 році на честь 940-річчя міста.
Скульптур: Володимир Жбанов.
Скульптурная композиция «Коляска для губернатора» была установлена у здания Минской ратуши в 2007 году в честь 940-летия города. Скульптур: Владимир Жбанов. Carriage near Minsk Town Hall. |
Архикатедральний собор Святого Імені Пресвятої Діви Марії (пл. Свободи, 9) - головний католицький храм Мінська.
Храм було побудовано в 1710-1732 роках в стилі віленського бароко як церкву при єзуїтському монастирі.
1951 року собор було закрито, його дві башти було знесено, а центральний фасад суттєво перебудовано. До початку 1990-х в будівлі розміщувався "Будинок фізкультурника". На початку 1990-х храм повернули віруючим, а в 1990-2000-х відновили його первинний вигляд. Зараз це - Кафедральний собор Мінсько-Могилівської архієпархії.
Архикафедральный собор Святого Имени Пресвятой Девы Марии (пл. Свободы, 9) - главный католический храм Минска. Храм был построен в 1710-1732 годах в стиле виленского барокко как церковь при иезуитском монастыре.
В 1951 году собор был закрыт, его две башни были снесены, а центральный фасад значительно перестроен. До начала 1990-х в здании размещался "Дом физкультурника". В начале 1990-х храм вернули верующим, а в 1990-2000-х восстановили его первоначальный вид. Ныне это - Кафедральный собор Минско-Могилёвской архиепархии.
Minsk. The Cathedral of Saint Virgin Mary.
1951 року собор було закрито, його дві башти було знесено, а центральний фасад суттєво перебудовано. До початку 1990-х в будівлі розміщувався "Будинок фізкультурника". На початку 1990-х храм повернули віруючим, а в 1990-2000-х відновили його первинний вигляд. Зараз це - Кафедральний собор Мінсько-Могилівської архієпархії.
Архикафедральный собор Святого Имени Пресвятой Девы Марии (пл. Свободы, 9) - главный католический храм Минска. Храм был построен в 1710-1732 годах в стиле виленского барокко как церковь при иезуитском монастыре.
В 1951 году собор был закрыт, его две башни были снесены, а центральный фасад значительно перестроен. До начала 1990-х в здании размещался "Дом физкультурника". В начале 1990-х храм вернули верующим, а в 1990-2000-х восстановили его первоначальный вид. Ныне это - Кафедральный собор Минско-Могилёвской архиепархии.
Minsk. The Cathedral of Saint Virgin Mary.
|
|
Катедральний собор Зішестя Святого Духу (вул. Кирила та Мефодія, 3) - головний храм білоруського екзархату Російської Православної церкви.
Будівлю, що була католицьким монастирем бернардинок, споруджено в 1633-1642 роках.
1852 року монастир був скасовано і з 1860 року колишній костьол став православним храмом.
Храм неодноразово перебудовували. З північного сходу з храмом межує П-подібний двоповерховий корпус.
Кафедральный собор Сошествия Святого Духа (ул. Кирилла и Мефодия, 3) - главный храм белорусского экзархата Русской Православной церкви. Здание, служившее католическим монастырем бернардинок, построено в 1633-1642 годах. В 1852 году монастырь был упразднён и с 1860 года бывший костел стал православным храмом. Храм не раз перестраивался. С северо-востока к храму прилегает П-образный двухэтажный корпус. Minsk. Holy Spirit Cathedral. |
|
|
Комплекс будівель колишнього монастиря бернардинців (вул. Кирила та Мефодія, 4):
костьол XVII-XVIII століть і торгові ряди XVIII-XIX століть.
Нині в костьолі розміщується Білоруський державний архів-музей літератури та мистецтва. Комплекс зданий бывшего монастыря бернардинцев (ул. Кирилла и Мефодия, 4): костел XVII-XVIII веков и гандлевые ряды XVIII-XIX веков. Ныне в костеле размещается Белорусский государственный архив-музей литературы и искусства. |
Фонтан біля комплексу будівель колишнього монастиря бернардинців.
Фонтан возле комплекса зданий бывшего монастыря бернардинцев.
Фонтан возле комплекса зданий бывшего монастыря бернардинцев.
Будівля на розі площі Свободи (№13) і вулиці Революційна (№2)..
Здание на углу площади Свободы (№13) и улицы Революционная (№2).
Здание на углу площади Свободы (№13) и улицы Революционная (№2).
|
|
|
Куточок старого Мінська: будинки на вулицях Революційна та Комсомольська.
Уголок старого Минска: дома на улицах Революционная и Комсомольская. |
Білоруська державна академія музики (вул. Інтернаціональна, 30).
Белорусская государственная академия музыки (ул. Интернациональная, 30).
The Belarusian State Academy of Music (Internatsionalnaya str. 30).
Белорусская государственная академия музыки (ул. Интернациональная, 30).
The Belarusian State Academy of Music (Internatsionalnaya str. 30).
|
|
|
На вулиці Леніна.
На улице Ленина. Minsk. Lenina st. |
Пам'ятник зодчим всіх поколінь в рік 940-річчя Мінська (пл. Незалежності).
Памятник зодчим всех поколений в год 940-летия Минска (пл. Независимости).
Памятник зодчим всех поколений в год 940-летия Минска (пл. Независимости).
Фонтан і скульптура «Юність» (вул. Берсана).
Фонтан и скульптура «Юность» (ул. Берсана).
Фонтан и скульптура «Юность» (ул. Берсана).
|
|
Костьол Святих Симона та Олени («Червоний костьол», 1910) і
пам'ятник Оборонцям Бога, Віри та Християнства перед костьолом.
Бронзову скульптуру Архангела Михайла (скульптор І. Голубев), що символізує перемогу небесного воїнства над силами пітьми, було освячено кардиналом Казимиром Свентком 27 вересня 1996 року. Костёл Святого Симеона и Святой Елены («Красный костёл», 1910) и памятник Защитникам Бога, Веры и Христианства перед костелом. Бронзовая скульптура Архангела Михаила (скульптор И. Голубев), символизирующая победу небесного воинства над силами тьмы, была освящена кардиналом Казимиром Свентком 27 сентября 1996 года. Kościół świętego Szymona i świętej Heleny, 1910 A.D. |
|
|
Площа Незалежності - центральна і найбільша площа Мінська.
На площі розташовані, зокрема, будівлі Будинку Уряду, Мінськміськвиконкому, Білоруського державного університету, Білоруського державного педагогічного університету, готелю «Мінськ», Головпоштамту, а також «Червоний костьол». Площадь Независимости - центральная и крупнейшая площадь Минска. На площади расположены, в частности, здания Дома Правительства, Минскгорисполкома, Белорусского государственного университета, Белорусского государственного педагогического университета, гостиницы «Минск», Главпочтамта, а также «Красный костёл». |
|
|
«Чоловік, що прикурює» (скульптор Володимир Жбанов, 1999 рік).
Скульптуру встановлено в Михайлівському сквері (на розі вулиць Ленінградська та Свердлова).
«Прикуривающий» (скульптор Владимир Жбанов, 1999 год). Скульптура установлена в Михайловском сквере (на углу улиц Ленинградская и Свердлова). Minsk. Skulpture «A man looking for a cigarette-lighter». |
|
|
|
Всехсвятська церква (Храм-пам'ятник на честь Всіх Святих і в пам'ять безвинно убієнних у Вітчизні нашій)
- новий храм білоруського екзархату Російської Православної церкви.
Розташований на перетині вулиць Каліновського та Всесвятської.
Всехсвятская церковь (Храм-памятник в честь Всех Святых и в память безвинно убиенных во Отечестве нашем) - новый храм белорусского экзархата Русской Православной церкви. Расположен на пересечении улиц Калиновского и Всесвятской. |
|
|
|
Бронзова статуя Мойсея та Храм на честь Святої Живоначальної Трійці (Свято-Троїцька церква) поряд із Всехсвятською церквою.
Бронзовая статуя Моисея и Храм в честь Святой Живоначальной Троицы (Свято-Троицкая церковь) рядом с Всехсвятской церковью. Minsk. A Bronze Statue of Moses and St. Trinity Church. |
Першоджерела:
# «Минск. План города», «Белкартография», 2010.
# Вікіпедія.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
# Вікіпедія.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
До переліку фотосерій (List of photoseries)